Дев’ятого січня у службовій квартирі було знайдено без ознак життя 27-річного офіцера Кельменецького прикордонного загону Владислава Салагора. За висновками судмедекспертизи, причиною смерті стало отруєння чадним газом «без фізичного втручання зі сторони». Обласна військова прокуратура відпрацьовує вісім версій трагедії, головна серед яких — порушення правил експлуатації пічного опалення.
У самих же Чернівцях мало хто вірить у трагічну випадковість. Загибель колишнього співробітника Служби безпеки України у Чернівецькій області пов’язують із професійною діяльністю його батька — генерал-лейтенанта митної служби, керівника нині ліквідованої Вадул-Сіретської митниці (буковинська ділянка україно-румунського кордону) Миколи Салагора, відомого своєю активною боротьбою не лише з контрабандистами, а й із керівництвом Держмитслужби, а останнім часом — і обласного управління СБУ. В одному з інтерв’ю ЗМІ пан Салагор відкритим текстом заявив, що після того, як він категорично відмовив уже колишньому (в цій історії взагалі багато колишніх) начальникові обласної Служби безпеки Василю Парайку відкрити на митниці коридор для перевезення нових арабських авто за вдвічі заниженою митною вартістю, на його сина почали чинити шалений тиск. Аж до того, що він вимушений був піти з системи.
Невдовзі з посади було звільнено і В.Парайка, причому з виведенням за штат. «У мене немає підстав безпосередньо звинувачувати когось у смерті єдиного сина, — каже Микола Салагор. — Знаю одне: за свою непримиренну позицію я заплатив надто високу ціну, втративши все, що можна було в цьому житті втратити».
Нагадаємо: у 2005 році генерал Салагор, обіймаючи посаду першого заступника голови Держмитслужби України, безпосередньо керував програмою «Контрабанда-стоп». Разом із перекриттям контрабандних каналів і збільшенням податкових надходжень, митниці тоді очистилися від чималої кількості людей, у тому числі й найвищих чиновників, які встигли заплямувати службовий мундир.
— У нашій системі таких ніколи не бракувало, — розповідає Микола Салагор. — Не кожен здатний витримати спокусу швидкими й великими грішми. Але такого засилля непрофесіоналів і відверто корупційних елементів, яких свого часу з труднощами позбулися і за якими тягнуться довгі шлейфи кримінальних справ, такої дискредитації митних органів і розвалу системи, як тепер, за керівництва Держмитслужбою Валерія Хорошковського, – ще не було. Коли в Одесі заступник начальника митниці бере хабар на третину мільйона доларів, коли президент вголос називає одного з керівників митної служби «справжнім бандитом», — це, знаєте, переходить усі межі.
— Проте розміри хабарів зростають пропорційно внеску митників у державну скарбницю.
— Так, скрізь говорять про великі здобутки митної служби. Але є зворотний бік медалі: повний зовнішньо-торговельний дисбаланс у країні, нечуване затоварення імпортом внутрішнього ринку та свідоме придушення вітчизняного товаровиробника, колосальне вимивання валютних коштів за кордон і підрив економіки. Інфляція гривні і крок до дефолту, що залишився, на совісті не лише Нацбанку, а в першу чергу — митниці.
Щоб тіньові обороти і корупційні схеми мали змогу процвітати далі, вище керівництво всіма способами виживає неугодних співробітників. Із системи вимушені були піти – зрозуміло, не з власного бажання – професіонали, котрі пропрацювали не один десяток років і мали добру репутацію. Натомість тут пригрілися колишні міліціонери з сумнівним послужним списком, які вочевидь вважають митницю двома метрами приватизованого ними кордону і чітко виконують будь-які протиправні вказівки згори.
— «Чисті» митниці — утопія. Їх не було й тоді, коли ви особисто обіймали високі посади у Держмитслужбі.
— Певна річ, можна говорити лише про мінімізацію негативу. Єдине, чого неможливо допустити за будь-яких розкладів, — щоб Держмитслужба була «хрещеним батьком» контрабандистів.
Чому ліквідували Вадул-Сіретську митницю і з порушеннями чинного законодавства створили натомість Чернівецьку? Офіційне пояснення — з метою оптимізації діяльності структури митних органів. Це справді так. Але в тому сенсі, щоб буковинські термінали, за принципом сполучених судин, узяли на себе частину турецького і сирійського товару, «розвантаживши» тим південні митниці.
Адже з моїм приходом на Вадул-Сіреті зруйновано нелегальні схеми переміщення товарів на митну територію країни. Раніше, за митними деклараціями, тут ішли суцільні канцелярські скріпки, шкільна крейда та шкарпетки вагою 10 кг пара. Тепер уся «чорна» й «сіра» контрабанда вимушена прямувати через Одесу. Деякі з тамтешніх колег уже геть прокралися. Терміново треба принаймні продемонструвати там боротьбу з контрабандними потоками. А отже — мати запасний і стабільний канал для їх переорієнтування. Не втрачати ж декому величезні прибутки. Для цього мене, зокрема, і примушували дати «зелене» світло арабським автомобілям, які нині завозять через південь. Або, приміром, латиноамериканському м’ясу, за яке наполегливо просив один нардеп, який нині добиває мене своїми депутатськими запитами до правоохоронних органів. Таких звернень від поважних держслужбовців найвищих рангів і посад — безліч. Але ми ні з ким не йшли на зговір. Поки я керую митницею, її не могли криміналізувати і поставити там своїх людей.
— Чи не легше зняти вас із посади, не вдаючись до реорганізацій?
— Було б за що — давно би зняли. На це кинуто всі засоби дискредитації. На мене писали наклепи. Митницю «трусили» численними перевірками, яких лише торік було понад два десятки. Однак не виявили жодних порушень у її роботі, за які можна було б притягнути до відповідальності мене чи моїх підлеглих. Натомість у доповідних і службових записках, із якими мене навіть не ознайомлювали, заслані контролери навмисно спотворювали факти, подаючи неправдиву інформацію.
Нічого не знайшли й під час так званої спецоперації «Цунамі», коли співробітники Служби безпеки півроку цілодобово чергували на пунктах пропуску, перебираючи, по суті, на себе функції митних органів. Правда, порушили справу про корупцію проти одного з інспекторів за те, що він пропустив у Румунію неповну каністру бензину, але програли її у Верховному суді. До речі, вся оперативна інформація від СБУ про можливу контрабанду виявлялася нульовою.
Останніми роками показники діяльності митниці зросли у кілька разів, було порушено серйозні кримінальні справи з контрабанди наркотиків, цигарок, боєприпасів, предметів старовини та мистецтва. Що цікаво, «цигаркові» справи так і не дійшли до суду — в СБУ їх просто закрили. Натомість мені докоряють за п’ять кримінальних справ проти працівників митниці. Мовляв, це свідчить про системність правопорушень. Але ніхто не каже, що вони були виявлені за матеріалами службових розслідувань, проведених керівництвом митниці. Я зобов’язаний це робити, бо ніколи не покривав злочинів.
— Миколо Михайловичу, може, ви просто ображені, що не вас призначили керувати новоствореною Чернівецькою митницею? Народний депутат Петро Гасюк відверто заявляє, що ви відстоюєте наразі виключно особисті інтереси.
— Не за себе — за державу кривдно. За систему, якій я чесно служу понад 20 років. Щодо нової митниці – згадаєте мої слова: вона стане ще одним пунктом накопичення контрабандного товару, який розпорошуватиметься країною чи йтиме транзитом далі. У митниці в Чернівцях немає власних приміщень. Вона їх орендує на колишньому військовому заводі «Гравітон» у однієї з приватних фінансових структур, яка свого часу правдами й неправдами придбала за безцінь величезне підприємство зовсім не для того, щоб зберегти його профіль і розвивати високі технології в електронній сфері («Горобці над «Гравітоном», ДТ №36 від 17 вересня 2005 р.— Авт.). Там і розмістяться митні склади, почнуть працювати фірми з упакування і перепакування товару, його розвантаження, маркування, вирішуватимуться питання, що кому й за скільки. Це великий бізнес, у якому крутяться величезні гроші. Розвивати його безпосередньо на кордоні не дуже зручно. Чернівецькі хлопці, яким набридло щоразу домовлятися з Одесою, в цьому дуже зацікавлені. І в плані ліквідації Вадул-Сіретської митниці саме й збіглися місцеві та столичні інтереси.
До всього цього нинішнього року передбачено 400 млн. грн. по лінії Євросоюзу на облаштування митної інфраструктури на пунктах пропуску «Вадул-Сірет» і «Порубне». Ласий шматок для тих, хто вміє працювати на будівельному підряді, якщо дати волю.
Взагалі, Вадул-Сіретську митницю ліквідували на підставі некваліфікованих висновків директора департаменту власної безпеки Костянтина Бриля. Про скасування відповідного наказу та припинення тиску на її керівництво написав у своєму листі до Валерія Хорошковського Олександр Турчинов. Але хто такий Турчинов для Хорошковського?