На черговому засіданні Громадської ради із забезпечення прав людини при ГУМВС України у Полтавській області, яка відбулася 19 березня, йшлося, зокрема, про персональні звіти членів ради про виконану ними в 2008 році роботу. Без них неможливо підготувати повний та об’єктивний річний звіт про діяльність ради в цілому. Адже відповідно до наказу міністра внутрішніх справ Юрія Луценка для забезпечення ефективності дорадчого органу періодично відбуватиметься ротація членів громадської ради. Підставою для виведення зі складу ГР є бездіяльність, бо навіщо «весільні генерали» у відомстві, яке очолює справжній генерал-майор?
Для полегшення роботи членам громадської ради було роздано форми звіту, в які потрібно було або проставити цифри (наприклад, скільки разів брали участь у засіданнях ГР чи засіданнях робочих груп), або зазначити напрям роботи чи тему прочитаної лекції з прав людини.
Ті, кому є про що звітувати, тихо це зробили. А ті, кому похвалитися нічим, тобто перші кандидати на виліт з ГР, зчинили галас прямо на засіданні. Голосніше за всіх цікавився, де й ким затверджена ця форма звітності, керівник обласного «Антикримінального вибору».
Співголова громадської ради — начальник ГУМВС у Полтавській області Михайло Цимбалюк, вчитавшись у форму звіту, теж неабияк здивувався: адже він постійно наголошує, що обов’язки члена ради полягають не лише в тому, щоб раз на квартал побувати на засіданні. На його переконання, при ротації до кожного члена потрібно підходити індивідуально, враховуючи всі «за» і «проти». Для прикладу він згадав про керівника Котелевської агрофірми. Так, її жодного разу не було на засіданні ГР, вона не працює в жодній із восьми робочих груп, не входить до складу мобільної групи, але не так давно саме завдяки її зверненню до Генеральної прокуратури України врятовано від тюрми міліціонера. Краще б генерал не розповідав, чиїми зусиллями ще один негідник у погонах не потрапив (поки що) за ґрати!
Полтавський правозахисник, голова профспілки «Солідарність» Валентин Волошин тут-таки поінформував членів Громадської ради про цей випадок, бо саме він надавав правову допомогу жительці села Милорадове Л.Животовській, потерпілій від кулі місцевого дільничного, 23-річного В.Ковпака. Тоді автоматною чергою на сільській дискотеці він поранив трьох людей. Продавець Животовська стояла на ґанку магазину, коли в її ногу влучила куля. Тепер жінка — інвалід, ледве ходить. Ленінський районний суд Полтави у жовтні 2008 року засудив міліціонера до чотирьох років позбавлення волі, стягнувши компенсацію за моральну шкоду не з ГУМВС, а лише з В.Ковпака (яку потерпіла зі зрозумілих причин навряд чи отримає). Член громадської ради з питань забезпечення прав людини стала чомусь не на захист жертв безпричинної стрілянини, а клопоталася в столиці про міліціонера. В результаті в апеляційному суді виникла версія про те, що автомат вистрілив... сам, кримінальну справу направлено на додаткове розслідування, а дільничний на підписці про невиїзд і далі працює в Милорадовому.
«Невдалий приклад, пане генерале», — таким було резюме членів громадської ради.
Власне, члени ГР — правозахисники, адвокати, викладачі-правники — так і не зрозуміли, навіщо Михайло Цимбалюк своїм наказом включив до складу громадської ради, наприклад, керівника «Агроекології» і директора ВАТ «Полтавагазвидобування». Вони чудові фахівці кожен у своїй галузі, але ніколи не були помічені в такій царині, як захист прав людини. Можливо, вони спонсорують правоохоронні органи? Можливо. Але яким чином це стосується місії громадської ради з питань дотримання прав людини при ГУМВС?