Як стало відомо «ДТ», згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи № 383 від 6 квітня 2204 року, смерть обвинуваченого у створенні так званої банди перевертнів Ігоря Гончарова, колишнього співробітника міліції, настала внаслідок отриманої спінальної травми. Експертизу провели експерти Головного бюро СМЕ МОЗ України. За цим фактом 13.05.2004 р. Генеральна прокуратура України порушила і розслідує кримінальну справу № 49-1294.
Що ж, вважатимемо, що цей факт абсолютно випадково збігся в часі із депутатським запитом, у якому, зокрема, ставилося запитання про дивні обставини загибелі і не менш шокуючий факт відсутності кримінальної справи, порушеної за фактом загибелі І.Гончарова. Зрештою, головне — щоб істину було встановлено. А ось що стосується високопосадовців Міністерства внутрішніх справ, то, як укотре з’ясувалося, вони у своїх переконаннях незворушні.
Зате виявилося, що міліцейські чиновники мають відчуття гумору. Його не можна назвати не те що вишуканим, а й здоровим, але все-таки воно є. Такого висновку можна дійти, ознайомившись із відповіддю МВС на офіційний запит, направлений народним депутатом Григорієм Омельченком. Як повідомляло своїм читачам «ДТ», цей запит про надання інформації щодо результатів досудового слідства у справі «перевертнів» грунтувався, зокрема, на публікаціях нашої газети й адресувався Генпрокуратурі та МВС.
Відповіді, що надійшли від МВС на цей запит, демонструють абсолютне небажання офіційних осіб серйозно ставитися до висвітлення порушених питань. Годі й говорити про компетентність, об’єктивність і повноту цих відповідей. Попри те, що слідство у справі завершено, у МВС досі не
з’ясували для себе, на який саме період часу припадала діяльність «банди перевертнів», до складу якої входило чимало діючих працівників міліції. Вказано, що банда діяла до 2000 року, хоча у матеріалах справи чітко зазначено, що остання жертва була вбита у 2001 році. Підраховуючи кількість затриманих членів банди, у МВС нарахували 15 осіб, тоді як насправді до кримінальної відповідальності притягується 12. Дивна схильність до «округлення», чи не так?
Загалом же переважну більшість запитань запиту просто проігноровано. Понад те, доводиться констатувати, що офіційні особи МВС вдаються до відвертої брехні. Зокрема стверджуючи, що причетні до розкриття справи «перевертнів» були підвищені по службі.
У відповіді за підписом тимчасово виконуючого обов’язки міністра внутрішніх справ В. Жука зазначено:«…колишні керівники управління та відділу боротьби з організованими групами і злочинними організаціями, їх лідерами, які брали безпосередню участь у розробленні і супроводженні оперативно-розшукової справи по знешкодженню злочинної організованої групи «перевертні», переміщені вище по службі». Насправді ж тих, хто стояв біля витоків цієї справи, понижено в посадах, звільнено з органів внутрішніх справ. Генерал Астіон, тодішній керівник столичного УБОЗ, внаслідок «підвищення» нині проходить службу на полковницькій посаді. Його заступника С.Хомулу понижено в посаді, нині він перебуває поза штатом. Корніча понижено в посаді з першого заступника начальника УБОЗ Києва до оперуповноваженого МВС України. На даний час, очевидно, не витримавши такого щастя, він звільнився з органів внутрішніх справ. Касьян і Кошмаков понижені в посадах із заступників начальника відділу до оперуповноважених. Теж характерний для цієї справи «кар’єрний злет». Що може означати ця демонстративна розправа, та ще й на тлі таких широко висвітлених у пресі фактів, як царська роздача міліцейских погонів навіть за виразне читання наказу зі сцени?
Очевидно, генерал Жук щиро вважає, що не можна краще заохотити людину, ніж зробивши її опером після того, як вона обіймала посаду заступника керівника управління. Що ж, історія інколи теж виявляє специфічне відчуття гумору. Тож, може, і генерал Жук колись радісно та бучно «обмиватиме» своє нове призначення, приміром, рядовим патрульно-постової служби.
В. Жук поставив підпис під брехливим папірцем у ранзі «тимчасово виконуючого обов’язки міністра». А сам «тимчасово невиконуючий обов’язки міністра» М.Білоконь нещодавно оприлюднив і свою власну позицію з приводу чистоти міліцейських рядів, «оптимістично» заявивши, що «перевертні» в міліції були, є і будуть». Що ж означає зловісне пророцтво міністра? Що означає фактичне знищення підрозділу, пойменоване його «підсиленням»? Усе це може свідчити лише про одне. Про справжню — принципову й непохитну — позицію у цій справі міністерства, яке затято поводиться так, ніби непоінформовані співробітники випадково розкрили не банду «перевертнів», а ретельно дібрану і підготовану секретну спецгрупу, і тому генералам від цього дуже прикро. Бо інакше навіщо ж нинішньому керівництву сьогодні так перейматися чистотою міліцейських мундирів, заплямованих ще аж за Ю. Кравченка? З матеріалів справи випливає, що розпочалася бурхлива діяльність банди за часів керівництва міністерством саме ним.
Але і сьогодні МВС уже вкотре уникає відповіді на наріжні запитання стосовно цієї справи. Чи був законним і обґрунтованим наказ тодішнього начальника ГУ МВС Києва П. Опанасенка про зняття керівництва відділу і звільнення ряду співробітників, якщо взяти до уваги, що ряд їх уже поновився на роботі за рішенням суду? З якої причини особовий склад 7-го підрозділу УБОЗ, який розкрив цю справу, того ж року було оновлено майже на 90%? З цього приводу міліцейські чиновники повідомляють, посилаючись на Указ Президента від 6.02.2003 року, нібито «у відділі боротьби з організованими групами і злочинними організаціями, їх лідерами відбулася реорганізація, спрямована на зміцнення даного підрозділу». Але ж наказ вийшов уже після того, як із підрозділу почали летіти «пух і пір я»! Та й навіщо було «підсилювати» склад підрозділу, який протягом року розкрив безпрецедентну кількість умисних убивств у кримінальній справі, яка не має аналогів? У зв’язку з чим Київським ГУВД не реєструвалися особливо тяжкі злочини (убивства, вимагання, захоплення заручників) негайно після їх виявлення?
Дуже промовиста й показова відсутність у МВС відповіді на запитання депутатського запиту, що стосувалися ролі Управління внутрішньої безпеки МВС у розкритті злочинної діяльності банди, яка складалася з діючих офіцерів міліції. УВБ, створене для запобігання правопорушенням із боку працівників органів МВС, не тільки допустило існування безпрецедентного угруповання, а й, судячи з усього, не доклало зусиль для його ліквідації. Наскільки відомо, жоден зі співробітників УВБ не входив до складу слідчо-оперативної групи, і водночас УВБ доклало чималих зусиль для фактичної ліквідації відділу УБОЗ, що розкрив банду.
Народний депутат Григорій Омельченко: «Якщо узагальнити досвід діяльності правоохоронних органів за роки незалежності, можна однозначно стверджувати, що це абсолютно безпрецедентний випадок, коли було розкрито організоване злочинне угруповання, банда, до складу якої входили діючі працівники міліції. Працівники, котрі обіймали відповідальні посади в системі МВС, у тому числі в підрозділах по боротьбі з організованою злочинністю. За цією справою обвинувачується велика кількість працівників міліції, які разом із раніше судимими особами створили банду, що викрадала людей, знущалася, займалася вимаганнями, вбивала.
Я тривалий час працював слідчим МВС. І якщо припустити, що за радянських часів виникла б аналогічна ситуація, то з керівників МВС погони «полетіли» б миттєво. Може, ще до арешту злочинців. Таке бувало й за незрівнянно менш тяжкі порушення закону. Що ж відбувається сьогодні? Чому нікого не обходить моральний, зрештою — політичний бік цієї справи. Вдумайтеся: у столиці, в Міністерстві внутрішніх справ діяло організоване злочинне угруповання, яке викрадало і вбивало людей.
Припустимо, в якійсь із цивілізованих країн Європи, світу було виявлено такого роду злочинне угруповання, очолюване працівниками міліції, старшими офіцерами, котрі обіймали відповідальні посади в Міністерстві внутрішніх справ. Навіть якби про це ще не стало відомо широкій громадськості, керівники міністерства, які відповідали за цю ділянку роботи, самі б негайно звернулися з рапортами про свою відставку. Президент, якщо він справді є гарантом Конституції, негайно мав відправити у відставку керівництво Міністерства внутрішніх справ, а до Генеральної прокуратури негайно мали б бути направлені відповідні матеріали справ для притягнення цих осіб до кримінальної відповідальності. Наголошую, в цивілізованій країні, у демократичному, правовому, врешті — просто нормальному суспільстві, де діє право, це мало б відбутися у лічені дні.
До речі, я все-таки хотів би віддати належне М.Білоконю, який, попри всі його недоліки й помилки, на відміну від своїх попередників, вдається до кроків по наведенню порядку всередині органів внутрішніх справ. Не можна забувати, що він є заручником системи, яка існує у країні, і за це коло вийти не може. Про те, що це за система, красномовно свідчить такий факт. Якщо пам’ятаєте, торік перед Днем Незалежності Президент говорить про велику роботу зі зміцнення законності, боротьби з організованою злочинністю міністра внутрішніх справ Ю.Смирнова і нагороджує його орденом «За заслуги» третього ступеня за особливі особисті заслуги в боротьбі зі злочинністю, за зміцнення законності і правопорядку в державі. А буквально через декілька днів після цього нагородження та ж сама особа — Л.Кучма — вщент розносить діяльність міліції. Він говорить, що міліція не лише покрилася метастазами корупції і різноманітних зловживань, — що вона майже повністю криміналізована і зрослася не лише з бізнесовими структурами, а й із кримінальним світом. Що ж, з цим висновком не можна не погодитись. А страшним прикладом, що підтверджує його, є кримінальна справа, яку охрестили у пресі «справою перевертнів».
Особливо хочу наголосити ось на чому — слід віддати належне тим моїм колегам із міліції, котрі безпосередньо займалися знешкодженням цієї банди. Хто може уявити собі, наскільки ризиковано і психологічно важко займатися розслідуванням справи, підозрюваними по якій є люди, які, умовно кажучи, сидять у сусідньому кабінеті? Ті, хто розкрив цю банду, заслужили на нагороди.
— Чим же ви пояснюєте той факт, що з ними фактично розправилися?
— Я вважаю, що причина — горезвісна честь мундира. Хибне розуміння того, що, мовляв, не можна виносити «сміття з хати». Сподіваюся, що тепер, коли досудове слідство у справі завершено, Міністерство внутрішніх справ віддасть належне цим офіцерам і використає їхній досвід на відповідних посадах. Більше того, я впевнений, що, зробивши таку справу, реально ризикуючи своїм життям, благополуччям своїх сімей, вони заслужили на вдячність держави і гідні бойових нагород».
Що ж, якщо нагороджувати в нас прийнято так само, як і «підвищувати» по службі, то «перевертні» в міліцейських рядах справді будуть. Тому що навряд чи у когось ще на них підніметься рука.