Як повідомляло «ДТ», 15 вересня представники потерпілих у справі по обвинуваченню екс-генерала Олексія Пукача розпочали ознайомлення з матеріалами справи. З проханням розповісти про перші враження від них ми звернулися до Валентини Теличенко.
- Перше враження - свідчення О.Пукача штучні, частково змодельовані на основі доступного через ЗМІ та особистого досвіду. В їхню щирість мені мало віриться. Він стверджує, що визнає свою вину, зокрема в загибелі Георгія Гонгадзе, проте часом сам собі суперечить, - і тут проглядає його намагання применшити свою вину…
В основному він підтвердив обставини, які лежать в основі вироків суду, що вже набрали законної сили. Це вироки у справі за фактом убивства Георгія Гонгадзе та у справі про незаконне затримання і нанесення тілесних ушкоджень О.Подольському. Тобто доведено, що саме О.Пукач був організатором і співучасником цих злочинів. Отож є підстави визнати його винним та покарати з не меншою суворістю, ніж найсуворіше покарання з-поміж тих, котрі вже було винесено у названих справах. Це 13 років позбавлення волі.
- Вас влаштує такий вирок?
- На мою думку, О.Пукач заслуговує довічного ув’язнення, адже внаслідок його злочинних дій постраждало багато людей. Спочатку, щоб догодити керівництву, він зловживав службовими повноваженнями, організовуючи силами підпорядкованого йому підрозділу зовнішнє спостереження за політиками, журналістами, зокрема за Олексієм Подольським та Георгієм Гонгадзе. Потім, теж на замовлення керівника МВС, свідомо спланував і виконав «виховання» О.Подольського, включно із залякуванням «нечемного об’єкта» вбивством. Затим холоднокровно спланував убивство й реалізував свій план, задушивши журналіста власноручно, поглумився над його могилою і тілом, відкопавши тіло з місця поховання та розчленувавши його (відділив голову)… І все це трапилося не впродовж кількох годин. У «борця з кримінальним світом» був час обдумати свої вчинки. А ще - О.Пукач результативно доклався до руйнування МВСівської «наружки» зсередини.
- Ви маєте на увазі те, що він втягнув їх у протиправну діяльність?
- Так, адже якби не він, ті працівники Головного управління кримінального пошуку МВС України, які вже відбули чи відбувають покарання, не скоїли б того злочину, за який притягнені до кримінальної відповідальності. Взяти хоча б водіїв. Вони виявилися слабкодухими, але саме собою це не злочин, і я абсолютно переконана, що без Пукача вони б не скоїли нічого подібного. А ті працівники Головного управління кримінального пошуку МВС України, які виконували інші незаконні вказівки О.Пукача, скажімо - збирали інформацію за усною вказівкою керівника без належного документування? Окремі з них були змушені змінити місце роботи. Вони не могли змиритися з тим, що їх систематично провокували на порушення закону.
Викрадення Георгія Гонгадзе не було латентним (прихованим. -Ред.) злочином. Працівники ГУКП МВС були свідками вивезення журналіста і кілька років мовчки жили з цим знанням, із усвідомленням того, що їхній керівник, генерал - убивця…
«Наружка» МВС - еліта структури, це не ті, хто розпускає кулаки в райвідділі, вибиваючи зізнання чи просто самостверджуючись, отож шкода від злочинних дій О.Пукача була особливо відчутною.
- Чи містять, на вашу думку, матеріали справи достатні докази для доведення злочинної діяльності Пукача?
- У 2006 році О.Пукачу було інкриміновано, крім убивства з обтяжуючими обставинами, кілька епізодів перевищення службових повноважень та кілька епізодів зловживання владними повноваженнями. Сьогодні зловживання виключене, - в цій частині кримінальну справу закрито, і від перевищення влади та службових повноважень залишилося лише те, чого аж ніяк не можна проігнорувати… Я не можу пояснити такий перебіг подій нічим іншим, як результатом якихось торгів-домовленостей. Певна річ, ми будемо аргументувати незаконність таких дій прокуратури, оскаржувати постанову про закриття кримінальної справи щодо О.Пукача в частині звинувачення його за статтею про зловживання до суду. Також звертатимемося з клопотанням про порушення кримінальної справи ще й за ст. 212 КК України в редакції 1960 року (наруга над могилою).
- Покарання за 212-ю незначне. Тож який сенс її інкримінувати, якщо вже є ст. 93, котра передбачає довічне ув’язнення?
- Усі злочини, про які стало відомо слідству, повинні бути розслідувані, правильно кваліфіковані та інкриміновані, - це загальне правило. Повнота важлива для правильної оцінки судом кількості винних дій та визначення міри покарання.
- Сьогодні ГПУ офіційно заявляє, що міністр у власному службовому кабінеті віддав розпорядження вбити журналіста. Це, взагалі, можна довести?
- Я ще не вивчила всіх матеріалів справи, але, виходячи з того, що знаю на теперішній час, - дуже сумніваюся, що слідство має у своєму розпорядженні прямі докази про замовлення саме вбивства колишнім міністром внутрішніх справ, та ще й безпосередньо в кабінеті. Зокрема, з урахуванням того, що записи розмов, які оприлюднив М.Мельниченко, не є наразі доказом у справі. Крім того, у кожному разі, необхідно з’ясовувати мотиви замовника. Якщо дотримуватися версії, яку прокуратура сьогодні взяла за основу, то, крім О.Пукача, треба притягувати до відповідальності не лише О. Пукача…
Так звані «записи Мельниченка» сьогодні не фігурують як докази, бо їх достовірність (походження) так і залишилася невстановленою. Отож у порушенні кримінальної справи щодо М.Мельниченка відмовлено, - мовляв, записів немає, сам він дає суперечливі свідчення, експертиза однозначно нічого не встановила. А якщо не встановлено достовірність, то про допустимість (скажімо, виправдання вироком суду тих осіб, котрі вчинили записи, у зв’язку з особливою значимістю записаного для безпеки країни і охоронюваних інтересів громадян та юридичних осіб) навіть мови не було. Водночас прокуратура в дивний спосіб проігнорувала той факт, що кілька учасників розмов із Мельниченкової фонотеки підтвердили і факт розмови, і свої голоси та фрази… Тож де оцінка дій М.Мельниченка? Соромно й прикро за державу…
- А чи можуть виникнути якісь обставини, які примусили б суд змінити позицію стосовно записів Мельниченка?
- Питання про це взагалі не стоїть, адже походження цих плівок залишається нез’ясованим. Для того щоб суд виправдав Мельниченка, якщо припустити, що це справді записував він, повинна бути порушена, розслідувана й розглянута в суді окрема кримінальна справа. Бо не можна, слухаючи справу Гонгадзе, виправдати Мельниченка.
- То які тоді є докази того, що замовником був одноосібно Ю.Кравченко?
- Я обмежена таємницею досудового слідства, тож про деталі говорити не можу. Та й часу на вивчення матеріалів справи я ще не мала вдосталь. Але скажу, що прямих доказів досі я не побачила. Зауважу, що без записів, оприлюднених Мельниченком, навіть важко довести причетність Ю.Кравченка до злочину проти О.Подольського. О.Пукач часто посилається у своїх показаннях як на свідків важливих подій на осіб, котрі сьогодні вже покійні, навіть Г.Кірпу згадує…
- Невже? В ролі кого?
- Нібито він щось там бачив… Свідчення О.Пукача мені місцями нагадують манеру морочити голову, притаманну М.Мельниченкові.
- А як щодо нині живих фігурантів - Кучми, Литвина, Джиги?…
- Якщо дотримуватися версії, що замовником убивства був Ю.Кравченко, і вірити свідченням О.Пукача, - то я не бачу можливості законно уникнути порушення кримінальної справи і щодо названих вами осіб. За результатами вивчення матеріалів, зібраних досудовим слідством, я формулюватиму конкретні клопотання і щодо встановлення обставин злочину. Зокрема, в частині замовлення вбивства та перепоховання тіла, які мені не здаватимуться достатньо проясненими, і щодо окремих осіб, чиї імена фігурують у свідченнях О.Пукача. Ми наполягатимемо на тому, щоб усе значиме було прояснене і всі винні притягнені до кримінальної відповідальності.
- Позаяк ми вже відзначили десяту річницю розслідування, давайте з’ясуємо, яку роль у цій справі може відіграти строк давності?
-Стаття про вбивство з обтяжуючими обставинами передбачає покарання включно з довічним ув’язненням. А це означає, що, незалежно від давності, якщо буде встановлено осіб, у діях котрих вбачається склад цього злочину, - лише суд може винести рішення про звільнення від відповідальності з огляду на давність. Без судового рішення уникнути такої відповідальності не можна. Хоча в такому разі вже не може бути призначене довічне ув’язнення. Але це якщо буде встановлено осіб… У нас же впродовж десяти років замовників так і не встановлено, тож шанси на їх виявлення щодня менші.
P.S. Коли верстався номер, стало відомо, що справу Пукача розслідуватимуть далі. «Українська правда» повідомила з посиланням на поінформовані джерела: заступник генпрокурора Ренат Кузьмін подовжив термін слідства у справі Олексія Пукача до 14 грудня. Що це - формальність, яка не має особливого значення? Чи слідству, нарешті, щось відкрилося? Чи просто свідчення того, що В.Литвин з його спікерськими повноваженнями та голосами все ще потрібен президенту?