Задовго до початку повномасштабного вторгнення Росії українська влада вимагала від Заходу санкцій щодо агресора. З першого дня війни наші дипломати та громадянське суспільство щодня воюють за більш суворі обмеження для країни-окупанта. Безсумнівно, що ми мусимо у нашій країні задати тенденцію ефективної та безповоротної економічної боротьби з окупантом.
Про необхідність конфіскації активів громадян РФ і колаборантів почали говорити з 24 лютого. Адже лише блокування активів є явно непорівнянним із тим, що відбувається в Україні. Ми вже потребуємо колосальних ресурсів для Збройних сил України, на допомогу тим, хто втратив здоров’я, рідних, домівки.
Врешті депутати придумали начебто хорошу ідею: примусове вилучення активів у самої РФ, а також її олігархів, пропагандистів і посадовців, які своїми діями підтримують російську агресію. Логіка проста: відшкодування завданої Україні шкоди через післявоєнні репарації або рішення у міжнародних судових арбітражах — надто примарна та довгострокова історія.
1 квітня Верховна Рада 305 голосами прийняла закон №7169 про конфіскацію майна громадян Росії. Однак цей закон став, радше, зброєю, яка може вибухнути в наших же руках, створюючи мінімальні загрози агресору. Якщо коротко: після начебто конфіскації ми, українці, будемо змушені повернути конфісковані в росіян та їхніх олігархів статки, ба більше — заплатити зверху компенсацію за таку конфіскацію.
Чи все втрачено? Однозначно ні, і Україна ще може розібратися з такими активами, поквитавшись окупантами та їхніми поплічниками та обернувши ситуацію на свою користь. Розпишу у статті, у чому проблема з прийнятим законом та як гарну ідею перетворити на дієвий інструмент. Україні потрібно не просто забрати брудні гроші та статки росіян, які сприяють агресії, а й зробити так, щоб вони ніколи не змогли повернути їх собі.
У чому суть і прогалини закону
Проголосований законопроєкт наразі не оприлюднено. Та з опублікованого тексту проєкту випливає суть: усі особи, які мають громадянство РФ, особи, які проживають у РФ або здійснюють там свою основну діяльність, а також будь-хто, хто заперечує або підтримує агресію РФ проти України, можуть бути позбавлені їхнього майна за рішенням Ради національної безпеки та оборони України (РНБО). Винятків небагато — це росіяни, які воюють у складі наших Збройних сил, і деякі інші особи.
Тобто тепер росіяни та колаборанти можуть бути позбавлені майна, але не обов’язково будуть позбавлені. Останнє рішення — за РНБО, що буде якимось чином вирішувати, як відрізнити «поганих росіян», майно яких дійсно треба конфіскувати, від «добрих росіян», які давно є частиною нашого суспільства, але з якихось причин не змінили (або не змогли змінити) громадянства.
Суперечливо? Так. Але, на переконання авторів закону, цілком виправдано суворістю воєнного стану.
Однак проблема цього закону набагато глибша. Можливо, РНБО вдасться конфіскувати своїм рішенням кілька десятків вантажівок чи якусь нерухомість. Але власники справді серйозних та елітних активів, російські олігархи, та й наші високопосадові колаборанти елементарно заблокують таку конфіскацію позовами в суд. І не лише одіозний ОАСК, а й будь-який притомний суд буде змушений такі позови задовольнити.
Адже навіть у часи воєнного стану, коли військові адміністрації примусово відчужують чиєсь майно, таке відчуження є тимчасовим, і це майно (або його вартість) має бути повернуте власнику після війни. Це прямо випливає із статті 41 нашої Конституції. Там чітко вказано, що конфіскація майна в Україні може відбутися виключно за рішенням суду. І наша Конституція продовжує бути чинною, попри воєнний стан.
Припустимо, Рада нацбезпеки та оборони конфіскувала майно російського олігарха, і якийсь суддя, з огляду на триваючу війну, бере на себе сміливість заплющити очі на таке порушення Конституції та залишає рішення РНБО про конфіскацію його активів чинним.
На жаль, це не кінець справи. Це лише відкриває дорогу такому олігарху до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Хтось може нагадати: але ж РФ вийшла з Ради Європи, отже, й не визнає рішень ЄСПЛ. Для таких осіб нагадуємо: відповідачем у такій справі буде Україна, а громадянство позивача в цій ситуації значення не має.
І таку справу в ЄСПЛ Україна гарантовано програє. Адже за цим законом вона, всупереч власній Конституції, не забезпечує особі, майно якої конфісковане, права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції РЄ про права людини) і права на власність (стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції). Скасувавши такі свавільні рішення, ЄСПЛ не просто зобов’яже Україну повернути особі конфісковану власність (або її еквівалент у грошовому виразі), а ще й зобов’яже нас виплатити штраф у зв’язку з порушенням цих прав.
Тобто замість ефективної зброї економічного ураження агресора з’явився бумеранг, який вдарить лише по тому, хто ним скористається.
Як можна виправити цю ситуацію
Ситуація не безнадійна. І законопроєкт, який виправить цю проблему, вже розроблено і навіть зареєстровано у парламенті під номером 7194. Цей проєкт дозволить конфіскувати майно тих, хто підтримує російську агресію, в конституційний спосіб за рішенням суду. Це дасть змогу такому рішенню встояти в судах.
Проєктом пропонується внести зміни до закону про санкції, згідно з яким після накладення РНБО санкції у вигляді блокування активів ці активи конфіскуються, але вже окремою процедурою і за рішенням суду.
Для того щоб ні в кого не виникало сумнівів, що цей процес не затягнеться, законопроєкт пропонує мінімально розумні строки для розгляду таких справ судом (до 10 днів). Більш того, у Національного агентства з питань запобігання корупції вже є список активів, що мають бути конфісковані.
Що ще важливо: законопроєкт №7194 дозволяє Україні шукати активи таких підсанкційних осіб і за кордоном. У подальшому це може забезпечити конфіскацію численних активів, що перебувають за кордоном, через виконання іншими країнами рішення українського суду. Для цього, звісно, потрібні будуть окремі міжнародні угоди, але за наявності в Україні конституційної судової процедури замість рішення РНБО це цілком реально.
Ці зміни дадуть можливість гарантувати права всіх зацікавлених осіб у процесі, дотримання Конституції, а також убезпечити конфісковані активи від ризику їхнього повернення власнику пізніше.
***
Виправити ситуацію ще не пізно.
По-перше, президент може накласти вето на прийнятий закон №7169, а парламент — оперативно прийняти розумну альтернативу у вигляді законопроєкту №7194.
По-друге, парламент самостійно може проголосувати конституційну альтернативу — законопроєкт №7194 і виправити вже ухвалений №7169, залишивши його дію лише щодо майна Рф як держави. Замість «бонусів» у вигляді штрафів від України, ворог повинен у примусовому порядку профінансувати боротьбу українців за свою свободу.
Ми не маємо права повторювати помилку 2014 року. Тоді Європейський Союз та інші країни світу наклали численні санкції на експрезидента Віктора Януковича та його поплічників. Передбачалося, що такі активи буде конфісковано вироками суду за результатами численних кримінальних проваджень щодо цих осіб. Зрештою більшість санкцій було просто знято. Серед причин як тривіальне «злиття» таких справ, так і недолугість законодавства. Парламент банально настільки обмежив слідство, що довести низку справ до логічного завершення стало справжнім челенджем. Але факт залишається фактом, наша країна тоді не спромоглася реалізувати законні процедури для забезпечення цього процесу.
Зараз Україна щодня несе колосальні втрати і справді потребує дієвих і легальних механізмів власного захисту, у тому числі економічного. Саме тому ми маємо створювати механізми, які в майбутньому здатні витримати всі юридичні перипетії та ризики.
Більше статей Віталія Шабуніна читайте за посиланням.