Фахівці Служби безпеки України спростовують широко поширену думку про те, що при передачі громадянином України персональної інформації державному органу ці конфіденційні дані будуть надійно захищені від розголошування й використання проти нього.
«Йдеться насамперед про несанкціоноване поширення баз, банків даних, реєстрів, які належать органам державної влади і містять інформацію з обмеженим доступом», — розповідає керівник підрозділу контррозвідувального забезпечення інформаційної безпеки держави департаменту контррозвідки СБУ Віталій Хлевицький.
Лише у 2006 році слідчими підрозділами СБУ було заведено 28 кримінальних справ за фактами несанкціонованих дій з конфіденційними базами даних державних органів. Практично у всіх випадках в базах містилися персональні дані громадян України.
На думку експертів, така ситуація — результат невизначеності основних правових механізмів збору інформації про громадян. До речі, Міжнародна конвенція про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою даних нашою країною підписана, але досі не ратифікована. Відповідний закон України не прийнятий.
«Як наслідок виникає проблема забезпечення конституційного права громадян на невтручання у особисте життя в процесі розвитку національних електронних інформаційних ресурсів», — констатує Хлевицький.
Експерти вважають, що в першу чергу необхідно категорично заборонити на законодавчому рівні доступ до такої інформації стороннім особам. Для цього необхідно впорядкувати процеси збору персональних даних, визначити вимоги до їх захисту під час автоматизованої обробки та обмеження у формуванні баз персональних даних.
Докладніше читайте у статті Ірини Мусатової «Право на захист конфіденційної інформації: теорія і практика» у свіжому номері «ДТ».