Вже наприкінці літа має запрацювати Реєстр збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України. Про його створення було оголошено 17 травня на саміті глав держав і урядів Ради Європи. Відповідну угоду підписало понад 40 держав — членів ЄС, а також США, Японія та Канада.
Реєстр упровадили, щоб фіксувати докази та інформацію про претензії фізичних і юридичних осіб, а також держави Україна щодо збитків, втрат або пошкоджень, яких Росія завдала війною.
Фактично він має стати першим етапом комплексного міжнародного механізму забезпечення компенсацій постраждалим від російської агресії. Розбираємося, як працюватиме Реєстр і чому це важливий крок на шляху до того, щоб Росія почала платити за свої військові злочини.
Що це за Реєстр?
Із початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну на міжнародному рівні обговорювали питання створення спеціального механізму відшкодування збитків, завданих протиправними діями держави-агресора. Такий механізм уже застосовували, наприклад, після Ірако-Кувейтського конфлікту 1990 року та війни між Ефіопією та Ерітреєю 1998–2000 років. Однак знадобився понад рік, щоб ухвалити рішення і санкціонувати власне створення Реєстру.
Реєстр збитків — це не лише набір даних і документів, що засвідчують шкоду від протиправних дій РФ. Насамперед це міжнародна організація, платформа для міжурядової співпраці, яка діє в інституційних межах Ради Європи.
На сьогодні вже 44 держави підтримали угоду про Реєстр збитків або пообіцяли підтримку після завершення внутрішніх процедур. Інші охочі зможуть зробити це в майбутньому.
Угода передбачає, що Реєстр створено на три роки з можливістю подальшого подовження його функціонування.
Він матиме статус юридичної особи, фізично розташованої в Гаазі в Нідерландах. Щоб спростити подання заяв постраждалими особами, він також матиме представництво в Україні.
Реєстром управлятимуть:
- виконавчий директор і секретаріат, які забезпечуватимуть його ведення та функціонування;
- правління, що верифікуватиме зібрані докази та включатиме заяви до Реєстру;
- конференція представників країн-учасників, яка призначатиме виконавчого директора та затверджуватиме процедурні документи щодо роботи Реєстру.
Важливо, що Україна відіграватиме ключову роль у формуванні органів управління Реєстром. Адже виключно вона пропонуватиме кандидатуру виконавчого директора, а також одного з кандидатів у члени правління (загалом їх оберуть сім).
Що робитиме Реєстр збитків?
Безпосередніми функціями Реєстру будуть такі:
- приймати та обробляти інформацію з отриманих заяв про відшкодування та доданих доказів;
- класифікувати та систематизувати подані заяви;
- оцінювати, чи відповідають вони вимогам щодо включення до Реєстру;
- реєструвати заяви для подальшого розгляду та ухвалення рішень.
Важливо, що Реєстр безпосередньо не розглядатиме заяви про відшкодування збитків та, зокрема, не вирішуватиме питання щодо розподілу будь-яких виплат або компенсацій. За це відповідатиме спеціальна Комісія, яку створять згодом.
До Реєстру можна буде подати заяву про відшкодування збитків або шкоди, спричинених:
- 24 лютого 2022 року або пізніше;
- на території України в її міжнародно визнаних кордонах;
- міжнародно-протиправними діями Російської Федерації в Україні або проти неї.
Таку заяву та докази до неї зможуть подати постраждалі юридичні особи та громадяни, а також держава Україна в особі її державних або місцевих органів влади та суб'єктів господарювання, що перебувають у їхньому управлінні.
Як, коли і в якій формі можна буде подати заяву, наразі не вирішено. Відповідний порядок мають затвердити органи управління Реєстром, коли їх сформують. У Міністерстві юстиції зазначили, що пріоритетним буде використання цифрової платформи для подання заяв і доказів, їх оброблення та оцінювання.
Крім того, очікується, що міжнародний Реєстр збитків включатиме не лише інформацію про зруйноване чи пошкоджене майно, а й докази щодо інших видів завданих збитків, які підлягатимуть компенсації. Це, зокрема, шкода фізичним особам, пов’язана з тілесними або психічними травмами, смертю близького члена сім'ї, вимушеним переселенням, втратою доходів, а також інші категорії збитків.
Реєстр створили. Що далі?
Першочергове завдання зараз — сформувати органи управління Реєстром. Адже лише вони вповноважені розробляти та затверджувати правила й процедури подання заяв і роботи самого Реєстру. Для цього має бути скликана Конференція представників країн-учасників, яка призначить виконавчого директора та членів правління.
Паралельно з цим потрібно готуватися до фактичного запуску. За словами заступниці міністра юстиції України Ірини Мудрої, вже зараз набирають працівників і розробляють ІТ-рішення для запуску цифрової платформи Реєстру, а також його систем безпеки та захисту. В уряді очікують, що Реєстр запрацює вже в серпні цього року.
Запуск Реєстру, включно з його цифровою платформою з усіма даними про заяви та докази, зафіксовані в ньому, має стати першим складником майбутнього міжнародного механізму компенсації. Це закріплено в статуті Реєстру. Тож очікується, що наступним етапом буде укладання міжнародної угоди про створення спеціальної комісії, уповноваженої розглядати заяви, внесені до Реєстру, та визначати розміри компенсацій.
Що означає створення Реєстру для постраждалих українців?
У короткостроковій перспективі він навряд чи серйозно вплине на українців та бізнеси, що постраждали від повномасштабного російського вторгнення. Уже згаданий компенсаційний механізм наразі є предметом політичних і юридичних дискусій. Навіть після його створення процес розгляду заяв і виплати компенсацій може затягнутися на роки, тож розраховувати на швидке отримання відшкодування не варто.
Але запуск такого Реєстру вкотре підкреслює важливість належної фіксації завданих збитків і збору доказів на їх підтвердження. Бо потенційна можливість отримати компенсації залежатиме й від самих заявників.
З кінця серпня минулого року в Україні працює Реєстр пошкодженого і знищеного майна, до якого подано вже понад 340 тисяч інформаційних повідомлень про пошкоджене майно. Очевидно, що ці відомості мають стати основою для формування Реєстру збитків.
Тому зараз постраждалим важливо належно фіксувати свої збитки, збирати докази на їх підтвердження та вносити повідомлення до Реєстру пошкодженого та знищеного майна. Зробити це можна через «Дію».
Які саме докази вимагатимуть для підтвердження збитків, стане зрозуміло після запуску Реєстру. Тому зараз варто збирати всі можливі: фото- та відеофіксацію, розрахункові документи (наприклад, чеки за будівельні товари, акти виконаних ремонтних робіт), звіти щодо оцінювання майна, висновки експертів, акти комісійного обстеження, акти ДСНС, судові рішення тощо.
Окреме питання — як відшкодування збитків агресором через міжнародний механізм узгоджуватиметься з наявними механізмами компенсації з боку держави.
Не варто хвилюватися тим, хто візьме участь у програмі «єВідновлення». Така виплата не є відшкодуванням збитків у розумінні цивільного законодавства та не завадить отримати компенсацію від агресора в майбутньому.
Протилежною є ситуація для тих громадян, які захочуть отримати компенсацію за знищене житло внаслідок військової агресії. Відповідно до вимог Закону №2923-IX, одночасно з наданням грошової компенсації отримувач буде зобов'язаний укласти договір про відступлення державі права вимоги до Російської Федерації щодо відшкодування збитків за знищений об’єкт нерухомого майна в обсязі отриманої компенсації. Тож, погодившись на виплату від держави, не варто розраховувати на повне відшкодування збитків від агресора.
Попереду ще багато роботи
Укладення угоди про створення Реєстру збитків, завданих агресією РФ проти України, — безперечно, знаковий і принциповий крок у процесі притягнення агресора до відповідальності та виплати ним репарацій. Адже за результатами роботи Мін’юсту політичні й дипломатичні домовленості вдалося втілити в реальний міжнародний договір, який покладає зобов'язання на країн-учасниць сприяти фіксації збитків, завданих РФ, і, що важливіше, — розробити у співпраці з Україною міжнародний компенсаційний механізм.
Водночас основні виклики щодо запровадження такого механізму ще попереду.
У резолюції Комітету міністрів Ради Європи йдеться лише про можливість створити окремі інструменти реалізації компенсаційного механізму (Комісії з розгляду заяв або Компенсаційного фонду). Це підтверджує, що на сьогодні немає єдиного узгодженого підходу до моделі такого механізму й потрібно продовжити переговори між Україною та її партнерами, щоб досягти компромісу в цьому питанні.
Насамперед це стосується джерел наповнення компенсаційного фонду. В підвішеному стані й надалі залишаються заарештовані або заморожені союзниками України ще з минулого року резерви центрального банку РФ на суму понад 300 млрд дол. США, а також приватні активи російських олігархів, які оцінюють у 97 млрд дол. Та наразі особливих зрушень у процедурі конфіскації російських коштів і активів на користь України немає — і на те є чимало причин. Однак приєднання значної кількості європейських держав і всіх держав-членів G7 до угоди про створення Реєстру збитків може свідчити про переконливу й чітку позицію світової спільноти в питанні вилучення російських активів. І може стати поштовхом для того, щоб вирішити й ці складні питання.
Ця публікація стала можливою завдяки підтримці американського народу через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у межах проєкту «Підтримка організацій-лідерів у протидії корупції в Україні» #ВзаємоДія. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю Transparency International Ukraine і необов’язково відображає погляди USAID чи Уряду Сполучених Штатів.