UA / RU
Підтримати ZN.ua

«Тюремний спецназ»: ні назви, ні імені...

Ці спецпідрозділи, які здійснюють заходи щодо запобігання та припинення злочинів терористичної с...

Автор: Вікторія Сорокопуд

Ці спецпідрозділи, які здійснюють заходи щодо запобігання та припинення злочинів терористичної спрямованості на об’єктах Державної кримінально-виконавчої служби України (ДКВСУ), журналісти порівнюють із невидимим для жителів «материка» капітаном Немо. Чому? Всі знають, що вони є, але про специфіку їхньої роботи мало що відомо. Всі чули про перелік покладених на них завдань, але питання про доцільність існування цього підрозділу все ще «бродить». І хоча загальна чисельність особового складу цих підрозділів становить нині 165 осіб, вони не мають навіть свого найменування. Можливо, саме тому організований Державним департаментом України з питань виконання покарань (ДДУПВП) прес-тур у Дніпродзержинське училище професійної підготовки персоналу ДКВСУ, на базі якого проходив навчальний збір і навчання «тюремного спецназу», викликав у ЗМІ чималий інтерес. По-перше, тому що донедавна познайомитися зі специфікою його роботи можна було лише на зоні. По-друге, через те, що правозахисники та представники ЗМІ часто повідомляють про його жорстокість у поводженні із засудженими.

Спецпідрозділи, про які йдеться, дислокуються в шести українських містах, обраних з урахуванням кількості виправних установ на ближніх територіях. Це Київ, Луганськ, Дніпропетровськ, Донецьк, Житомир і Запоріжжя. За кількістю бійців найчисельніший Дніпропетровський підрозділ, що складається з 38 осіб, а найменший склад у Києві — 21 боєць.

Серед основних завдань «тюремного спецназу» — припинення масових заворушень і проявів групової непокори з боку засуджених та осіб, узятих під варту; участь у заходах щодо запобігання та припинення злочинів терористичної спрямованості, пов’язаних із захопленням заручників, учиненням підпалів, убивств, залякуванням інших ув’язнених і персоналу. Крім того — розшук і затримання втікачів, проведення оглядів і обшуків засуджених та їхніх речей, вилучення заборонених предметів і документів. Ці останні обов’язки спецпідрозділів, мабуть, варто виділити особливо. За словами першого заступника голови ДДУПВП Сергія Сидоренка, обшуки в колоніях не подобаються нікому, проте саме таким чином тільки за перше півріччя цього року у виправних установах було вилучено 2,5 тис. мобільних телефонів, 750 колючо-ріжучих предметів і велику кількість наркотичних речовин. А при спробі доставити в зону було перехоплено понад 87 тис. гривень, 1442 мобільні телефони і понад шість кілограмів наркотиків.

Співробітники Дніпродзержинського училища продемонстрували фотографії майстерних схованок у болгарському перці, цибулі, засобах особистої гігієни, консервованих і пакетованих продуктах, на тілі засуджених. У верхньому шарі шкіри вони примудряються робити так звані кенгурятники. Показали також багатющу колекцію заборонених предметів. Як виявилося, з певними талантами та навичками навіть у в’язниці кустарним способом можна виготовити все що завгодно: від дивовижних кип’ятильників («собак») і саморобних машинок для нанесення татуювань до бронежилетів і прототипів холодної та вогнепальної зброї.

Найчастіше призвідниками бунту стають засуджені до довічного позбавлення волі. Нині серед 152 тисяч ув’язнених в Україні тих, кому «нічого втрачати», 1664 особи, з них — 18 жінок. Крім того, в наших ВК утримуються й 117 лідерів злочинних угруповань, 36 наркоділків, 252 кілери і 37 «авторитетів».

«Оскільки колонії дісталися нам у спадщину від Радянського Союзу, в нас немає тюрем камерного типу, як у Західній Європі, а є табори, — розповідає підполковник внутрішньої служби начальник Департаменту охорони нагляду і безпеки ДДУПВП Олександр Кислов. — Тому в нас можливість консолідації засуджених, які перебувають постійно разом, набагато вища. Масові заворушення можуть проявлятися по-різному. В одному випадку це можуть бути масові порізи й голодування, а в іншому — більш серйозно. З огляду на те, що в нас шість спецпідрозділів на всю Україну і всі вони перебувають у різних областях, дуже важливо досягти злагодженості дій зведеного загону. Його оснащено бронетехнікою та пожежним автомобілем. До складу загону входить група, яка робить відеозйомку групи документування, вилучення, оперативна група і, звісно ж, медперсонал.

Протистояння ув’язнених проходить жорсткіше, ніж у людей на волі, тому всі дії бійців мають бути добре злагоджені. Звичайно, перед початком операції особовий склад обов’язково попереджують про правомірність застосування сили й спецзасобів. Під час протистояння у бійців виділяється адреналін. Вони, як кажуть, можуть увійти в раж, тому тут важливо не перейти межі правомірності.

— У чому різниця між «тюремним» і звичайним спецназом? Про яку специфіку йдеться?

— Ні «Альфа», ні «Беркут» не знають наших приміщень. Специфіка установ виконання покарань вимагає від бійців певної підготовки і знань. Вони повинні розумітися на всіх тонкощах — від психології контингенту до сценаріїв розвитку подій. Приміром, у нас є в’язниці, яким по 400 років, і якщо там влаштувати вибух, вони складуться як картковий будиночок.

На території складських приміщень Дніпродзержинського училища було проведено навчання, в яких брали участь 90 бійців і залучені для участі в масовці студенти. Згідно з «легендою» на виробничій зоні спалахнув конфлікт між засудженими різних угруповань, унаслідок чого близько 70 осіб спробували зайти в житлову зону, щоб учинити розправу над «чужими». Під час першого етапу навчань присутні спостерігали висування зведеного загону на вихідний рубіж, подивилися на «демонстрацію сили» зі стрільбою холостими патронами, імітаційними вибухами та ударами по щитах, а також участю спеціально навчених собак, покликаних справити не менш сильний психологічний вплив. Після того як спецназівці створили «коридор», у який було посаджено всіх засуджених, оперативні співробітники провели впізнання й відокремлення від загалу ватажків. Коли серед ув’язнених і співробітників підрозділу було зроблено повну перевірку, з’ясувалося, що двоє ув’язнених, захопивши заручників, зачинилися в кабінеті майстра цеху. По телефону вони
повідомили черговому, що вимагають надати машину і вільний виїзд із колонії. Так почався другий етап, який передбачає два варіанти розвитку подій.

…Навчання, вартість яких, до речі, представники департаменту не змогли точно назвати, благополучно завершилися. Як зазначив на круглому столі, який відбувся відразу після них, Сергій Сидоренко, метою цього заходу була не тільки оцінка професійного стану бійців, а й, що набагато важливіше,
реальне підтвердження департаментом свого курсу на відкритість. Будемо сподіватися, що питання з масками, гідною зарплатою і створенням окремої програми навчання для «тюремного спецназу», розробкою положення про постійно діючі мобільні групи, до яких у будь-який момент могли б приєднатися представники правозахисних організацій і ЗМІ (на них буде покладено моніторинг дотримання прав засуджених), усе-таки буде вирішене департаментом уже найближчим часом.