Виступ Юлії Тимошенко на сесії ПАРЄ, яка проходила цього тижня в Страсбурзі, затьмарив більшість інших питань порядку денного. Враження і на парламентарів, і на журналістів справили не лише блискуча організація візиту українського прем’єр-міністра, а й вдало підібрані слова її виступу, бесіди з керівниками різноманітних страсбурзьких структур і відповіді на численні запитання. Юлії Володимирівні вдалося сказати саме те, що в Страсбурзі дуже хотіли почути. Звичайно, РЄ не вперше чує від українських політиків правильні промови та дзвінкі обіцянки. Саме тому до нинішнього візиту прем’єр-міністра було підготовлено низку конкретних пропозицій і рекомендацій. У тому числі й комісаром РЄ з прав людини Томасом Хаммарбергом.
Посада ця в структурі РЄ відносно нова (перший комісар узявся до виконання своїх обов’язків восени 1999 року). Мандат комісара передбачає контроль над дотриманням прав людини в усіх державах Ради Європи, що дозволяє отримувати найбільш цілісну картину й інтегрувати зусилля як національних, так і європейських структур.
Однією з основних форм роботи комісара є ознайомлювальні візити. За результатами свого візиту до України в жовтні минулого року Томас Хаммарберг зробив доповідь, яка містить всебічний аналіз ситуації щодо дотримання прав людини в нашій країні, а також чіткі й точні рекомендації. Конкретні вказівки на те, що в нашому законодавстві не відповідає європейським стандартам, які норми існують, але не виконуються, які механізми громадського та професійного контролю відсутні, давали зрозумілу програму дій із вирішення наявних проблем. Більше того, передбачалося навіть надання технічної та фінансової допомоги з боку РЄ й за участю ЄС.
Особливого інтересу до доповіді українська влада не виявила. Можливо, звичайно, що в Україні й без того чудово знають, що потрібно робити, аби забезпечити незалежність судової системи, як слід реформувати прокуратуру, що потребує зміни в пенітенціарній системі. От тільки чомусь не роблять. Зрештою, за переклад доповіді українською мовою узявся офіс постійного представника генерального секретаря РЄ в Києві.
На нинішній сесії Томас Хаммарберг виступав із доповіддю про ситуацію з порушеннями прав людини по всій Європі. Тероризм, расизм, релігійний екстремізм, права дітей — усі ці проблеми вимагають вжити невідкладних, адекватних й ефективних заходів, і система національних омбудсменів може стати одним із дієвих механізмів їх розробки та здійснення. Примітно, що на свою доповідь у Страсбург Томас Хаммарберг прилетів просто з Києва. Про цілі свого візиту до нас, про те, які дії необхідно розпочати українській владі, про проблеми в галузі захисту прав людини в Україні, зокрема й у Європі в цілому, пан Хаммарберг розповів «ДТ».
— Пане комісаре, які були цілі вашого нинішнього візиту до Києва, наскільки ви задоволені його результатами?
— Мій візит мав одразу дві цілі. По-перше, взяти участь у міжнародній конференції, присвяченій шістдесятиліттю Загальної декларації прав людини та десятиліттю інституту омбудсмена, яку організувала Ніна Карпачова. По-друге, встановити контакти з українським керівництвом і вручити його представникам переклад моєї доповіді з прав людини в Україні.
Щоправда, в Києві Юлія Тимошенко не змогла зі мною зустрітися. Проте у Страсбурзі ми мали можливість поспілкуватися під час ланча, і я їй презентував свою доповідь українською мовою (понад 60 сторінок тексту, майже сім десятків конкретних рекомендацій. — Ред.). Вона дуже уважно поставилася до висловлених мною зауважень і пропозицій, особливо до ідеї створити цільову робочу групу, здатну розробити ефективну програму дій уряду з усунення порушень прав людини. В моїй доповіді йдеться про проблеми, що стосуються дуже багатьох сфер (правоохоронна система, права меншин, мігрантів, системи охорони здоров’я, освіти, соціальна сфера). Тому я вважаю, що до групи мають входити представники різних профільних міністерств, які розроблятимуть відповідні заходи для виконання рекомендацій і контролюватимуть їх виконання.
Я передав Ю.Тимошенко всю доповідь, але пообіцяв якнайшвидше (сподіваюся, до кінця квітня) надіслати рекомендації зі здійснення найбільш термінових дій.
— У своєму виступі на сесії ПАРЄ особливу увагу ви приділили питанням незалежності й ефективності омбудсменів. Як ви можете оцінити із цього погляду ситуацію в Україні?
— Питання незалежності омбудсменів справді винятково важливе. Їхня об’єктивність і неупередженість має визнаватися всім суспільством, усіма політичними силами. Лише тоді їхня робота буде справді корисною й ефективною. Особливо в процесі моніторингу діяльності органів влади. В першу чергу це стосується місць позбавлення волі, особливо умов утримання найбільш вразливих груп — молодих людей, людей з обмеженими можливостями, які мають різноманітні захворювання та інших. Максимальної уваги тут заслуговує ініціатива зі створення активних мобільних груп правозахисників, які домагаються доступу до місць ув’язнення й відслідковують там умови утримання засуджених. Що стосується ефективності, то я хочу сказати, що офіс вашого омбудсмена має непогане фінансування й досить потужний апарат. Проте я запропонував створити комісію чи раду омбудсменів. Такі структури вже діють у багатьох країнах, і вони дозволяють реагувати не лише на звернення окремих людей, а й відслідковувати порушення прав людини на системному рівні. Особливо ефективною їхня робота виявляється тоді, коли їхня діяльність активно висвітлюється ЗМІ.
— Під час цієї сесії постійно порушується питання необхідності захисту російської мови. З вашої доповіді видно, що особливих проблем із цим ви в нас не виявили, проте зазначили, що Україна запізнюється із представленням доповіді про хід виконання європейської хартії регіональних мов і мов меншин. Хто має готувати цю доповідь?
— Справді, питання російської мови порушується дуже часто і стосовно України, і стосовно прибалтійських країн, де ситуація погіршується ще й проблемами з наданням громадянства. РЄ дуже уважно стежить за дотриманням прав національних меншин. Жодна дитина не може бути дискримінована за мовним принципом, їй мають бути надані всі можливості спілкуватися своєю рідною мовою, і водночас можливість вивчити державну. Необхідно також пам’ятати про потреби людей похилого віку, яким буває важко вчити державну мову. Я справді не побачив у вас серйозних проблем щодо цього, хоча деякі зауваження все ж висловив. Що ж стосується доповіді, то її має готувати уряд. Проте дуже корисним буде й залучення до роботи над нею неурядових організацій.
— В Україні про РЄ політики згадують частіше за все тоді, коли опиняються в опозиції. А коли приходять до влади, то зазвичай забувають про страсбурзькі стандарти. Які у вас очікування щодо нинішньої української влади?
— Ми почули дуже багато правильних слів і гарних обіцянок. Тепер їх потрібно виконувати, інакше всім стане зрозуміло, що це всього-на-всього лицемірство й демагогія.