Розмахом тіньової економіки в країні занепокоєні далеко не перший рік. Про боротьбу з нею власті говорять весь час, щоправда, серйозність цих намірів видається, щонайменше, дивною. Та й як інакше, якщо навіть масштаби того, із чим начебто борються, досі точно не визначені. Доводиться задовольнятися лише так званими експертними оцінками. Є вони й в одному з найбільш індустріально просунутих регіонів — Запорізькому. Місцеві власті гадають, що близько 40% валового продукту області перебуває поза сферою легального обороту. Мабуть, це саме один із тих випадків, коли офіційні оцінки не викликають сумніву. Побічно, але дуже переконливо їх навіть статистика підтверджує. Якщо, припустимо, торішній показник зростання промислового виробництва в області перевищив 20%, то зростання бюджетних надходжень завмерло на позначці 15,4. Тож неважко здогадатися: сформований дисбаланс безперечно свідчить про переміщення доходів у тінь.
Особливо цікавою виглядає ситуація в торгівлі. У це неможливо повірити, але, судячи з офіційної звітності, 40% торгових закладів області збиткові. І що найцікавіше — це фінансове нездужання спостерігається не протягом одного-двох місяців, а роками. Ситуація, погодьтеся, просто ірреальна, оскільки неможливо зрозуміти, чому за настільки тяжкого становища галузі геть не видно масового закриття магазинів? Навпаки, їхня кількість зростає день у день. Тільки в обласному центрі в першому кварталі нинішнього року відкрилися 48 підприємств торгівлі і 16 — громадського харчування. Просто якась нездорова масова схильність до комерційного екстриму виходить. Не інакше як на свідомість широких підприємницьких мас подіяла обласна програма розвитку торгівлі, громадського харчування і побутового обслуговування населення. Адже, судячи зі звітів про її реалізацію, за три з половиною роки опубліковано 38 статей у періодичній пресі, прочитано 97 лекцій, проведено 572 бесіди, видано 64 друковані рекомендації і навіть проведено 44 семінари. Розмах піару, погодьтеся, вражає.
Анітрохи не сумніваюся, що в ході всіх цих заходів йшлося не тільки про підвищення культури обслуговування, а й про те, що торговий бізнес має бути легальним. Особливо в тих випадках, коли справа стосується декларації доходів. Інакше наслідки можуть виявитися недобрими — аж до кримінальної відповідальності. Ось тільки, судячи з усього, ці заяви виявилися не дуже переконливими. Як, власне, і невпинно декларована боротьба з тіньовою економікою.
Звернемося до елементарних речей. Неодмінним атрибутом будь-якої торгової точки є електронний контрольний касовий апарат (ЕККА). І стоїть він аж ніяк не з мотивів престижності, а насамперед із метою державного контролю товарообігу, що дозволяє визначати обсяг оподатковуваного доходу. Принаймні так думають доблесні представники фіскальних й інших контролюючих органів. Ось тільки незрозуміло — вони дійсно переконані в ефективності подібного виду нагляду?
Щоб був зрозумілий зміст порушеного питання, доведеться хоча б у загальних рисах уточнити, яким чином з’являється на прилавку касовий апарат. Процедур різних дозволів і погоджень, мабуть, чіпати не станемо, оскільки ці стандартні дії не мають принципового стосунку до теми розмови. Почнемо з того, що, уладнавши формальності, торговцю необхідно придбати апарат. У Запоріжжі для цього слід звернутися в одну з чотирьох комерційних фірм, що займаються продажем і сервісом ЕККА. Серед різноманіття дозволених до застосування касових апаратів найбільш популярними є два типи відносно недорогих — «Ера-201» і Samsung, котрі виробляє київське ДНВП «Електронмаш». А одним із дистрибуторів підприємства є запорізьке товариство з обмеженою відповідальністю... Вибачте, але його назва залишиться невказаною через причини, які зараз стануть зрозумілими.
Підписуючи договір про технічне обслуговування касового апарата, сторони приходять ще до однієї неофіційної, але дуже важливої угоди. Сенс її полягає в тому, щоб розумну електронну машину зробити ще кмітливішою та слухнянішою. А саме: щоб після набору певної комбінації цифр вона відразу пропонувала виконати три бажання: знищити інформацію про проведені операції, ввести нові дані або взагалі не фіксувати розрахунки на контрольній стрічці, справно друкуючи чеки. Але для цього необхідно замінити (зрозуміло, не безплатно) стандартний процесор на інший, модернізований вітчизняними умільцями. Ця робота не вимагає великих інтелектуальних і фізичних витрат, досить лише мати елементарні навички поводження з викруткою та паяльником.
Однак сам процесор усе ж продукт високих технологій, і його неможливо виготовити кустарним способом. Принаймні таким є висновок спеціалістів, які припускають, що до підпільного виробництва удосконалених процесорів, швидше за все, мають безпосередній стосунок виробники касових апаратів. Наскільки ця гіпотеза вірна, установить — будемо сподіватися — слідство, що ведеться за матеріалами, поданими прокуратурі працівниками запорізького УБОЗу.
Фабула кримінальної справи зводиться до того, що працівники фірми, котра обслуговує ЕККА, «протягом 2000—2003 рр. змінювали конструкцію і програмну частину реєстраторів розрахункових операцій (касових апаратів), що давало можливість суб’єктам підприємницької діяльності, котрі використовували ці апарати, змінювати фіскальну пам’ять і безконтрольно зменшувати суми денних оборотів коштів».
Слід звернути особливу увагу на визначення «безконтрольно». А річ у тім, що розкривати касовий апарат має право винятково сервісний центр, що займається його обслуговуванням. Тобто комерційна фірма, якій, по суті, передано функції державного контролю. Тому і результат виходить цілком закономірний. Тим більше що в нині чинному Кримінальному кодексі відповідальність за подібні діяння фактично відсутня. Навіть попри те, що 363-тя стаття передбачає покарання за порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем, але, на жаль, лише у випадках ненавмисного втручання. Непогано придумано, чи не так?
От і виходить, що шахрайство з касовими апаратами набуло масштабів загальновідомого явища, котре на офіційному рівні начебто залишається непоміченим. І зовсім не тому, що виявити його занадто складно. Переконатися в цьому може кожен бажаючий, зокрема і працівник податкової. Досить зробити в магазині дві покупки — увечері перед закриттям і уранці після відкриття. А потім порівняти чеки, на яких окрім відомостей про суми, дати і час розрахунків вказано номери касових операцій. Якщо номер на другому чеку виявиться меншим, аніж на попередньому, можете не сумніватися — касовий апарат модернізували.
Скільки подібних апаратів по країні ретельно молотить тіньові гроші, звісно ж, нікому не відомо. Доводилося чути думку, що модернізовано ледь не кожен другий ЕККА. Навряд чи це припущення гіперболізоване. Інакше звідки ледь не у половини діючих підприємств торгівлі з’явилася б можливість мати офіційний статус збиткових? Ось тому і не віриться в стихійність процесу тінізації економіки, а офіційні запевняння в тому, що «проблема перебуває на постійному контролі», набувають сенсу, геть протилежного декларованому.