Цього тижня в Харкові прощалися з Юрієм Кононенком. Для когось він був батьком, чоловіком чи братом, для когось другом чи колегою по парламенту, для інших просто бізнесменом, людиною, із якою доводилося зустрічатися на життєвих дорогах. Відтепер ці шляхи розійшлися, а до Юрія Кононенка приросло невблаганне і непоправне — пішов назавжди. Майже тиждень провела Харківщина з трагічною звісткою про самогубство Юрія Савича, але, схоже, так і не змогла остаточно змиритися з цією версією. Настільки не схожий останній вчинок на дії людини, яку в регіоні вважали енергійною і пробивною.
Ввечері 22 січня в кабінеті офісу фірми «Лоск» у селищі Подворки був знайдений мертвим, із вогнепальною раною в лівій частині грудей депутат Верховної Ради України Юрій Кононенко. Поруч на письмовому столі лежало знаряддя вбивства — карабін «Сайга» 7,62 калібру, що належить йому ж і офіційно зареєстрований із 1995 року. Постріл стався близько 19-ї години, характер поранення в співробітників правоохоронних органів, які прибули на місце події, не залишив сумнівів — Кононенко вчинив самогубство. Прокуратура Харківської області порушила кримінальну справу за статтею 99 КК України — доведення до самогубства. Для з’ясування всіх обставин загибелі Юрія Кононенка створено слідчу групу з найдосвідченіших працівників правоохоронних органів. Слідством керують прокурор області Володимир Кривобок і начальник обласного управління міліції Олександр Гапон, на місце трагедії виїхав заступник міністра внутрішніх справ України Олександр Харламов. Було призначено низку експертиз, у тому числі балістичну, дактилоскопічну, а також судово-медичну. Допитуються свідки, співробітники фірми, люди, які близько знали покійного.
Юрію Кононенку 45 років. Він був процвітаючим бізнесменом: власником найбільшого в східній Україні авторинку, заводу з випуску скла для автомобілів, акціонером харківської телекомпанії «Оріон». Проте все по порядку.
Юрій Кононенко був серед перших «ділових» регіону, які яскраво засвітилися. Безперечно, орудували великими капіталами й до нього, у Харкові знали кілька таких прізвищ, але ті люди переважно не висувалися, не світилися, не озвучували своїх доходів. Колишній таксист любив натиск і ввірвався до когорти еліти промисловців, кооператорів і підприємців, як буйвол, — вперед і ні кроку назад. Фірма «Лоск» примусила заговорити про себе в лічені місяці. Територія, на якій вона облаштувалася, була болотом, щоб упорядкувати її, початкуючий бізнесмен завіз і втрамбував у неї кілька тисяч КрАЗів землі. Особливу ставку президент фірми зробив на місцеві піски, побачивши в них чудові перспективи для виробництва автомобільного скла. Ні, ділова еліта Харківщини не відразу прийняла його до своїх лав. Характеристики, які найчастіше лунали тоді на його адресу, були — вискочка, прожектер. Мабуть, серед тих, хто відразу й беззастережно визнав Кононенка, були журналісти. Можливо, це й підштовхнуло його вибрати Комісію з питань свободи слова, коли згодом він став депутатом ВР.
Перші кроки бізнесмена-політика випали на вибори 1994 року. Балотуючись до Верховної Ради, Юрій Кононенко програв Вікторові Суслову, тодішньому раднику прем’єр-міністра Леоніда Кучми. Певною мірою це було закономірно, на тоді Юрій Савич не дуже тямив у секретах виборних марафонів. Намагаючись заповнити свої прогалини, Кононенко зацікавився питаннями партійного будівництва, став ініціатором і першим керівником регіональної організації Ліберальної партії України. Проте затримався в ній недовго. Передавши справи своєму наступнику, він занурився в бізнес. Те, що зараз інколи називають розкручуванням, прийшло до Юрія Кононенка під час першої робочої поїздки обраного на перший президентський термін Леоніда Кучми. На нараді директорського корпусу, де зібралися акули вчорашнього ВПК, новачок, попросивши слова, став говорити про те, які перспективи дає правильна організація виробництва, які прибутки можна отримати від елементарного підвищення продуктивності праці, доводячи це на прикладі своєї фірми. Це ніби стало офіційною заявкою на визнання «чужака». Незабаром Юрія Кононенка почали запрошувати на зустрічі підприємців, обласні наради, політичні тусовки. Не соро-м’язливої вдачі, на окремі заходи, що його цікавили, Юрій Савич міг заявлятися й без особливих запрошень. Так, приміром, він свого часу прийшов і на з’їзд громадсько-політичної організації «Нова Україна», яка згодом і привела його в народно-демократичну партію.
1998 року, перемігши на виборах комуніста, Юрій Кононенко став парламентарієм. Зі змінним успіхом усе начебто складалося в його долі благополучно, й раптом трагедія. Залишається лише чекати, якими будуть конкретні результати слідства. Основна версія, названа обласним прокурором, — самогубство. У владних структурах Харкова з нею готові погодитися з застереженням, мовляв, підстав говорити про вбивство немає. Проте множаться у місті й версії.
Версія перша: все-таки вбитий.
У такому разі одразу виникає запитання: кому це було потрібно або вигідно? В сьогоднішньому Харкові говорять про переділ ринку. Підвищений інтерес виявлено до підприємств фармацевтичної промисловості, енергетики й газу, землі. Те, чим займався Юрій Кононенко, до цих сфер начебто не належить, і все ж...
Наприкінці минулого року на раді зі спеціального режиму інвестиційної діяльності в Харкові в першому читанні, а це означає «зелене світло» для інвесторів, затверджений проект фірми «Лоск»: будівництво заводу з виробництва листового полірувального флоат-скла. На сьогодні понад 99 відсотків плаского скла у світі виготовляється з використанням так званого флоат-процесу. «Float» — англійський термін, що означає «спливання». Суть у тому, що розплавлені в печі при температурі 1500° С вихідні сировинні матеріали безперервно надходять до ванни, що містить розплав олова, і спливають на її поверхню, створюючи скляне полотно з ідеально рівною поверхнею. Ця технологія запатентована 1959 року англійською компанією «Пілкінгтон» і вважається найпередовішою технологією в галузі виробництва скла.
На всесвітній виставці в Дюссельдорфі 1998 року компанія Кононенка змогла за-цікавити «Пілкінгтон» проектом будівництва заводу з виробництва флоат-скла в Україні. У польському місті Сандомеж три місяці тому відбулися переговори з генеральним директором цієї компанії. «Пілкінгтон» уже побудувала 10 заводів у Європі, і в подальші плани входило будівництво заводу або в Молдові, або в Україні. Харків’яни змогли переконати, що сьогодні Україна більш привабливий регіон для інвестування й має високоякісну сировинну базу для виробництва листового скла. На «Лоску» опрацьовувався й альтернативний варіант підрядника, зацікавлення виявила італійська фінансово-промислова група «Фінінд».
Відстоюючи цей проект, Юрій Кононенко на засіданні ради навів такі дані: попередні маркетингові дослідження дозволили сформувати портфель замовлень не лише для внутрішнього ринку. Замовлення надійшли з 14 країн Європи, Азії й Африки і багаторазово перекривають проектну потужність заводу. За попередніми оцінками, цей проект може створити в харківському регіоні 15 тисяч робочих місць. Підрядники готові інвестувати 100 млн. доларів. Чи міг хтось зацікавитися цим проектом настільки, щоб усунути зі свого шляху конкурента?
До речі, тут спливає ще одна підводна течія. Піщані кар’єри унікальні за своїм складом для виробництва скла. Чи могли вони зацікавити тих, хто сьогодні збирає паї на землю під довгострокову оренду? З перспективою прийняття у Верховій Раді закону про надра і подальшою розробкою, можливо, так; і в цьому випадку Юрій Кононенко міг би стати серйозною перепоною.
Аналізуючи діяльність Юрія Кононенка на ниві бізнесу, не можна не враховувати й тих аспектів, що авторинок — це заняття не для людей у білих рукавичках. У трудовій біографії бізнесмена бувало різне. Років три-чотири тому він нібито проходив свідком у справі дрібних рекетирів, які спробували наїхати на фірму. Чи могли скривджені компань-йони або засуджені, вийшовши на волю, помститися кривднику? Малоймовірно, що чекали б так довго, але чого тільки не буває.
Версія друга: вона випливла в регіоні після того, як в Інтернеті за лічені години розгорнулася кампанія з обвинуваченнями на адресу харківського губернатора. Питання, які поставили перед собою місцеві аналітики, були такі:
1. Авторинок і завод зацікавили українських олігархів і ще якусь іншу силу. Інтереси зіштовхнулися, в цій сутичці, усунувши Кононенка, можна було б позбутися проблеми.
2. Смерть Кононенка — нагадування або попередження губернатору Євгенові Кушнарьову.
Правду кажучи, як версія ці варіанти обговорюються, хоча навряд чи існує під ними реальний грунт.
Версія третя: самогубство. Багато хто геть відкидає цю можливість, заявляючи, що за своєю вдачею Юрій Кононенко оптиміст і загартований боєць. І все ж, що могло підштовхнути його до цього кроку? Політичні розбірки, про які кілька днів говорили ЗМІ, політичний шантаж у зв’язку з переходом із фракції до фракції? Однак, якщо НДП пережила розкол, то вже вихід зі своїх лав навіть впливового бізнесмена, члена ради, напевно, витримала б. А якби за перехід із фракції у фракцію доводили до самогубства, то в парламенті залишилося б, очевидно, небагато. Не в’яжеться з характером і стилем життя Кононенка і любовна трагедія. З можливих варіантів самогубства друзі називають три:
1. Повне банкрутство. За словами обласного прокурора, в одному з банків у фірми «Лоск» є 200 тис. доларів боргу, з чим на підприємстві категорично не погоджуються. Однак навіть при цьому — у кого з українських бізнесменів немає боргів?
І до того ж, хіба це така вже велика сума, з урахуванням обсягів найбільшого авторинку? Приміром, із досто-вірних джерел відомо, що свого часу за акції телекомпанії «Оріон» Юрій Кононенко хотів отримати 1 млн. доларів. Йому давали 500 тисяч, і ця сума вдвічі перекриває згадану прокурором заборгованість. Не можна сказати, що справи на ринку йшли аж так благополучно, але співробітники фірми зазначають, що в них бували і значно скрутніші часи.
2. Повна втрата фірми, коли хтось із надто впливових людей сказав: «Віддай». Однак у такому разі постає запитання: хто й кому?
3. Смертельна хвороба. Припускати можливість цієї версії підстав немає.
Понад те, ті, хто зустрічався з Кононенком у день трагедії, зазначають, що поводився він, як звичайно. З 10 до 11 годин провів виробничу нараду. Дружина заявляє, що напередодні вони обговорювали питання короткочасного відпочинку разом із дітьми, планували покупки. Злощасний карабін з’явився в кабінеті тому, що Юрій Савич збирався із сином на полювання.
Нічого начебто не віщувало лиха. Після затвердження проекту Кононенко був у доброму настрої. 15 січня він зустрівся з Євгеном Кушнарьовим. Присутні на зустрічі зазначають, що губернатор доброзичливо сприйняв проект, пообіцяв підтримку й для подальшого доопрацювання питання підключив свого першого заступника Олександра Колесникова. Зацікавлені в цьому проекті мали зустрітися в обладміністрації цієї суботи.
Брат Юрія Савича Станіслав Кононенко, який у середу приїхав з Москви, під час свідчення заявив, що, найімовірніше, постріл стався через необережне поводження зі зброєю і що піти на самогубство Юрій не міг. За його словами, Кононенко мав підписати контракт з італійськими партнерами, і якби виникли якісь фінансові проблеми, він би з ними впорався.
Версій про те, що могло статися, можна будувати багато. Відповісти на запитання, що сталося насправді, зможе лише слідство. Відкриття кримінальної справи за статтею доведення до самогубства ще не означає, що в слідства є конкретний підозрюваний. Не виключено, що таємниця загибелі Юрія Кононенка залишиться за сімома печатками.
P. S. 24 січня о 8 годині ранку, на подвір’ї свого будинку із вогнепальним пораненням знайдений Валерій Зозуля, голова сільгосппідприємства ТОВ «Ржавчик», депутат Харківської обласної ради, член комісії з аграрних питань, комуніст. У лютому нинішнього року йому виповнилося б 60 років. Трупи дружини й тещі знайдені в будинку. Прокуратура відпрацьовує версію вбивство на побутовому грунті.