Про деякі юридичні аспекти цієї справи «ДТ» попросило розповісти Григорія ГІНЗБУРГА, київського адвоката, заслуженого юриста України.
— Чи може дана аудіоплівка бути прийнята судом як доказ?
— У принципі така можливість не виключена. Але це вже питання оцінки доказів судом. Першим питанням є таке — чи придатна взагалі ця плівка для ідентифікації, чи можливо ідентифікувати голоси. Перед експертами стоятиме питання про технічний бік (чи не було переривів, зупинень, монтажу) і по суті — зокрема, чиї голоси записано на плівці.
Якщо ж, припустимо, працівник СБУ дійсно прийде на судове засідання і підтвердить, що він виконав цей запис, то суд оцінюватиме, зокрема, якою була його мета, за чиїм дорученням він робив це.
— Та обставина, що даний запис отримано незаконним шляхом, не матиме значення?
— Очевидно, що запис, про який ми з вами говоримо, не є процесуальним документом. Але закон і насамперед Конституція (стаття 62) говорять про те, що обвинувачення не може грунтуватися на доказах, добутих незаконним шляхом. Проте в даному випадку ні Л.Кучма, ні В.Литвин, ні Ю.Кравченко не виступають обвинувачуваними в юридичному значенні цього слова. Обвинувачуваним може бути О.Мороз, а також людина, котра здійснила цей запис. Виходить, це стосовно них обвинувачення не може грунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Сам О.Мороз каже, що ця плівка є джерелом доказу, що запис проводився в кабінеті Л.Кучми. Так, незаконним шляхом. Але ж суду важливо встановити, чи дійсно Президент сказав те, про що йдеться в записі. Якщо буде встановлено, що він дійсно сказав усе це, матюкаючись при цьому всіма можливими способами на адресу журналіста, мабуть, питання вирішуватимуть по суті.
Крім того, у зв’язку з тим, що позов подав сам В.Литвин, а Л.Кучма і Ю.Кравченко, безсумнівно, теж зацікавлені в тому, щоб захистити свої честь і гідність, їх навряд чи влаштує, якщо суд, наприклад, відкине цю плівку винятково за формальними ознаками. Вони, природно, зацікавлені, щоб було встановлено, що плівка є фальшивкою.
— Вам відомі випадки, коли плівку визнано судом як доказ?
— Так, звісно, такі випадки були.
— Хто має право проводити експертизу аудіоплівки?
— Експертизу може проводити будь-який фахівець, який володіє необхідними, щоб зробити висновок з досліджуваного питання, знаннями в даній галузі, як це й передбачено чинним законодавством. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. Наприклад, якщо О.Мороза обвинувачують у наклепі, він як підозрюваний чи обвинувачуваний отримує право клопотатися про те, щоб у число експертів було включено незалежних спеціалістів, скажімо, в галузі аудіотехніки, яким особисто він довіряє. І це питання мають розглянути вже на стадії слідства.
— За словами О.Мороза, працівник СБУ, котрий здійснив цей запис, готовий з’явитися в суд для свідчення. Що очікує його, відповідно до чинного законодавства, якщо він дійсно наважиться це зробити?
— Поза будь-яким сумнівом, його мають притягти до карної відповідальності. І я впевнений, що О.Мороз це усвідомлював, бо не міг припускати, що людина, котра записує переговори Президента, залишиться непокараною. Тут у наявності стаття 166 КК України — як мінімум може йтися про перевищення службових повноважень, бо мав місце збір компрометуючих матеріалів, на що не було законних підстав. (Стаття 166 КК передбачає санкції до 12 років позбавлення волі у тому випадку, якщо дані дії призвели до тяжких наслідків. — «ДТ»).
Щоб здійснювати прослуховування хоч би будь-кого, потрібно мати дозвіл прокурора, причому не нижче за рівнем, аніж прокурор міста. Такий дозвіл можна отримати лише стосовно людини, підозрюваної в скоєнні тяжкого злочину. Важко припустити, що хтось міг дати санкцію на прослуховування Президента. А якщо такої санкції бути не могло, виходить, дії, спрямовані на прослуховування й запис розмов Президента — незаконні. Взагалі, особисто я не можу припустити, що подібні розмови дійсно мали місце з боку Президента.
— І в даному випадку не має значення, наскільки суспільно значимою може виявитися інформація, отримана таким шляхом?
— Процесуального значення це не має. І хоча ряд депутатів заявили, що офіцер СБУ має виступити перед Верховною Радою, а вони гарантують йому безпеку, гадаю, така гарантія — нелегітимна. Бо ні ці депутати, ні вся Верховна Рада України не мають права звільнити від відповідальності особу, котра скоїла злочин.
— Які, на вашу думку, судові перспективи цієї справи?
— У суді ця справа може розглядатися як у порядку цивільного судочинства (захист честі й гідності, стаття 7 ЦК), цим шляхом і пішов В.Литвин, звернувшись із позовом до Печерського районного суду, так і в порядку карного судочинства (наклеп, стаття 125 КК). Я чув, що Печерський райсуд розглядає справу за позовом В.Литвина про захист честі й гідності, порушивши кримінальну справу за частиною 3 статті 125, і направив її для розслідування в Генпрокуратуру України. Порушення кримінального переслідування не заміняє розгляду цієї справи в цивільному порядку — про захист честі й гідності. На мій погляд, варто було б довести до кінця розгляд цивільної справи, а карне розслідування має йти саме собою. Тим більше, що О.Мороз має депутатську недоторканність. А так захист честі й гідності В.Литвина відкладається на дуже невизначений термін.
У тому випадку, якщо справа розглядається в порядку цивільного судочинства, тягар доведення лягатиме на відповідача — розповсюджувача спірної інформації. При карному судочинстві тягар доведення лежить на слідчих органах. Наклеп — це поширення явно брехливих вигадувань, що ганьблять іншу особу. Частина 3 статті 125 КК передбачає відповідальність за наклеп, сполучений з обвинуваченням у скоєнні державного чи іншого тяжкого злочину. За це передбачено санкцію у вигляді позбавлення волі терміном до п’яти років. У тому випадку, якщо кримінальна справа порушується за третьою частиною цієї статті, тягар доведення лежатиме вже на прокуратурі.