З 12 жовтня в Центрі візуальної культури при Національному університеті «Києво-Могилянська Академія» (НаУКМА) проводиться виставка «Судовий експеримент». Як кажуть організатори, «це заява проти судових переслідувань українських художників і активістів за висловлення незгоди з існуючою несправедливістю». Експеримент є актом солідарності з обвинувачуваними Олександром Володарським, який протестує проти держцензури, з Євгенією Бєлорусець, Андрієм і Сергієм Мовчанами, котрі виступили на захист публічного простору від свавілля забудовників. Кожен з героїв виставки перебуває сьогодні в підвішеному стані?між процесом, вироком та апеляцією.
— Наша мета — привернути увагу громадськості до цих випадків. Процеси тягнуться іноді роками... В Україні, на жаль, не вироблено здорової культури протесту, — каже художник Микита Кадан, куратор дискусійного клубу ХУДРАДА, одного з організаторів «Судового експерименту» (поруч із tranzit.at,
Центром візуальної культури при НаУКМА).
Спершу на виставці були представлені лише документальні матеріали процесів над інакодумцями. Далі ж експозиція почала заповнюватися роботами художників, нині проводяться дискусії, семінари, покази, перформанси. За задумом авторів, «Судовий експеримент» — це виставка-трансформер, «інсталяція-в-процесі», організм в еволюції. Все це має привертати до виставки дедалі більше зацікавлених глядачів.
Документальні та художні експонати органічно доповнюють один одного. Поруч з інсталяцією з документів судових процесів над інакодумцями сусідять розписні тарілки Микити Кадана. У циклі «Процедурна кімната» сюжети не стільки традиційні, скільки невигадливі. Якомусь умовному українському Йозефу К. защемляють пальці дверима, б’ють кулаком по голові через «Коментарі до законодавства», припалюють тіло сигаретою, перекривають шланг протигаза.
Але показати суспільству те, від чого воно так любить відвертатися, не кінець шляху, вважає Ольга Брюховецька, доцент кафедри культури в Могилянці й одна з натхненниць «Судового експерименту».
— Звичайно, нам важливо засвідчити свою підтримку обвинувачуваним. Але крім цього ми хотіли виробити нову культуру лівих протестів. Не озиратися назад, не дотримуватися застарілих ідеалів, а довести, що в нашій країні можна голосно й відкрито боротися з несправедливістю, — декларує О.Брюховецька.
Українських лівих активно підтримують колеги-західноєвропейці, зокрема члени студентських об’єднань Нідерландів, Франції, Німеччини, які мають великий досвід мирної боротьби з владою. «Судовий експеримент» знову ставить суспільству запитання про довіру судовій системі. Недавнє репрезентативне опитування Центру Разумкова показало, що українській судовій системі повністю не довіряють 51,5% населення, протилежна точка зору в 5% громадян. Навіть до міліції та обласних адміністрацій рівень довіри вищий. «Іноді влада сильна й гучна. Ми намагаємося перекричати шум шестерінок влади та консервативної моралі», — пояснює О.Брюховецька, яка свого часу боролася за скасування судової статті про порнографію, «тому що карають не тих».
У країні поширено величезну кількість порнографічних матеріалів, а закон використовують для гонінь на нормальних громадян, які нестандартним чином «висловлюють протест». Таких як Олександр Володарський, випадок з яким став ледь не найгучнішим у сьогоднішній Україні. Йдеться про акцію проти заснування Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі — цього, на переконання Володарського, цензурного органу з поглядами та традиціями минулого століття. Закінчилося дійство перформансом перед Верховною?Радою: Володарський, партнерка, роздягання, імітація статевого акту. Художнику і блогеру світила кримінальна відповідальність за статтею «хуліганство, вчинене групою осіб», а?це ні багато ні мало до п’яти років обмеження чи навіть до чотирьох років позбавлення волі.
Володарський півтора місяця провів у СІЗО, де заробив запалення легень і отримав у результаті рік умовно. Художник стверджує, що в рамках процесу «ці» нав’язали йому підставного адвоката, і сам процес пройшов із великою кількістю неправомірних дій. «Я розраховував на адміністративне покарання... То була акція протесту проти цензури, проти комісії із захисту суспільної моралі». Ці події і привели Володарського в лави кураторського об’єднання та дискусійного клубу ХУДРАДА.
Боротьба за справедливість у судовому процесі і в житті, на думку Володарського, пов’язані напряму. Свій поєдинок із владою художник продовжує. Він подає апеляцію. Соратники з ХУДРАДИ влаштовують «Судовий експеримент», який, за задумом учасників, повинен тривати, доки не завершаться судові процеси. Початковий строк проведення «Судового експерименту» — один місяць — переглядається, оскільки Києво-Могилянська академія збирається продовжити дозвіл на використання виставкових приміщень до кінця року.
Яка оцінка «Судового експерименту» на сьогодні? «Думаю, ми йдемо маленькими кроками. Але згодом привернемо увагу багатьох. А це вже щось!» — каже О.Брюховецька.