Якби Олені Вікторівні сказали, що їй доведеться відстоювати свої права в суді, вона б не повірила. Все життя Чувакова уникала конфліктів: з колегами, з сусідами... Краса наповнювала її будні і свята. У пошитій нею весільній сукні, у плетених серветках, у салатах, приготовлених для членів Ніжинського міського товариства греків імені братів Зосима, у дизайні житла проявлялися її природний добрий смак, відчуття кольору, лінії, матеріалу. Цю вже немолоду, але миловидну, приємну жінку запам’ятали ті, хто бачив її вироби на виставках, у програмі Чернігівського обласного телебачення, читав кулінарні рецепти в міськрайонній газеті. Всі ці захоплення, а також діти та онуки, приносили їй радість, полегшували біль втрати дорогого чоловіка — учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Він багато зробив для впорядкування їхнього будинку на вулиці Матросова, 1. А затишок на свій смак уже створювала Олена Вікторівна.
І ось одного дня 2005 року все це почало різко руйнуватися: будинок, садибу, колодязь затопило нечистотами. Разом із пошкодженим фундаментом, відклеєними шпалерами, сирістю на стінах та стелі порушувалося її усталене життя. Уявіть стан людей, які зібралися до пасхального нічного богослужіння, а на ґанку наступили на викиди каналізації. Страх, паніка й відчай запанували в колись тихій і комфортній оселі. Адже протягом 2005 — 2006 років такі ситуації повторювалися неодноразово. Родина вже не могла користуватися присадибною ділянкою для вирощування сільськогосподарської продукції, брати воду з колись чистої криниці, в якій, за висновками санітарної служби, кишкова паличка становила 2380 одиниць на літр, при нормі до 10 одиниць.
Періодичні затоплення траплялися через засмічення та бездоглядний стан водопровідного каналу на вулиці Широкомагерській, заповнення водою дренажних труб, що затримувало водовідведення. Такий висновок було зроблено під час судового засідання 26 червня 2007 року. На запит адвоката Ніжинської юридичної консультації комунальне підприємство «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» повідомило, що за технічний стан і технічне обслуговування каналізаційної мережі, яка проходить вулицями Чернігівська, Московська, Матросова, відповідає управління водоканалу. Отож воно, згідно з Цивільним кодексом України, несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну майну О.Чувакової. Суд також встановив, що підтопленню домоволодіння сприяло неналежне проектування та утримання дорожнього покриття на вулиці Матросова управлінням житлово-комунального господарства Ніжинського міськвиконкому, що призводило до спрямування викидів під час проривів каналізаційного колектора до будинку.
Оговтавшись від першої розгубленості, Олена Вікторівна вирішила діяти. Вона стукала в усі начальницькі двері, вивчала на них таблички, години прийомів, писала скарги та заяви і всюди наражалася на відмову. Вищеназвані підприємство та організація вини за собою не визнавали і жодних ремонтних робіт не проводили. Причинами підтоплення, які не припинялися, називали високий рівень ґрунтових вод. А періодичні викиди каналізаційного колектора звалювали на надзвичайні ситуації, стихійне лихо, які, мовляв, відбуваються не з вини КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства». Дорогу ж не ремонтували через брак коштів. Чувакову навіть визнали постраждалою від надзвичайної ситуації, виділивши їй 500 гривень. Вислухавши Олену Вікторівну під час особистого прийому, міський голова призначив спеціальну комісію. Вона записала в акті від 19 вересня 2006 року, що будинок має пошкодження фундаменту на 60 —70 відсотків, від надлишку вологи в ньому відклеїлися шпалери, сирі стеля та підлога. Пошкодження заподіяні ґрунтовими водами і періодичними викидами з каналізаційного колектора. 14 листопада 2006 року дефектний акт склало й комунальне підприємство, яке оцінило заподіяну шкоду на суму 2510 гривень, хоча виплатило тільки 1366 гривень.
Додавши до цих коштів власну пенсію, потерпіла сама замовила й оплатила ремонт дороги, заасфальтувавши її та змінивши нахил так, щоб вода стікала не до будинку. У відповідь на її письмові та усні звернення про подальшу виплату обіцяних грошей комунальне підприємство відмовчувалося. Тоді Олена Вікторівна зважилася звернутися в суд.
І, хоча представники комунального підприємства та управління житлово-комунального господарства з позовними вимогами не погоджувалися, суд вирішив стягнути з КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» кошти на користь О.Чувакової. 1144 гривні в рахунок відшкодування заподіяної майнової шкоди, 3000 гривень в рахунок відшкодування заподіяної їй моральної шкоди, 250 гривень в рахунок судових витрат за надання правової допомоги адвоката, 25 гривень 50 копійок витрат з оплати судового збору та 15 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього стягнути 4434 гривні 50 коп., а також стягнути з відповідача 8 гривень 50 коп. державного мита.
1167 гривень 72 коп. присуджено сплатити на користь О.Чувакової і управлінню житлово-комунального господарства та будівництва виконкому Ніжинської міської ради.
Це рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося.
Вислухавши резюме про те, яка вона «непорядна жінка», Олена Вікторівна отримала гроші від управління житлово-комунального господарства. А комунальне підприємство досі судового рішення не виконало, посилаючись на своє банкрутство.
— Навіщо ви про це пишете? — риторично запитували мене в міськвиконкомі. — Щоб і інші судилися? Затопило ж не тільки Чувакову, а й її сусідів. То ті ж не судяться...
Суддя Ніжинського міськрайонного суду І.Кобилецький, який головував на суді, розповів, що з такими позовами громадяни звертаються дуже рідко. Не у всіх вистачить сил і терпіння ходити в різноманітні інстанції, збирати довідки про те, що тижнями мовчить телефон, часто відключають електрику, жек не ремонтує дах у будинку, через який заливає квартиру... Хоча ці підприємства та організації укладають із нами договори, за якими зобов’язуються вчасно надавати послуги.
Олена Вікторівна мужньо витримала багато життєвих незгод. Але досудова тяганина, чиновницьке хамство коштували їй здоров’я. В цій історії її тішить те, що вже майже два роки її садибу та сусідні будинки не підтоплює, — все ж таки відремонтували спеціалісти водопровідно-каналізаційну систему. Невже для цього треба було судитися?
На суді представники КП «Ніжинське УВКГ» начебто й не погоджувалися з висновками суду, але й не оскаржували їх. Бо на той час, як з’ясувалося пізніше, мали на руках документ, про який знали лише вони. А саме: ухвалу Господарського суду Чернігівської області №9/74б від 16.05.2007 року про банкрутство КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Отже, вони й не збиралися виконувати рішення суду.
А Олена Чувакова отримала постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.09. 2007 року за підписом державного виконавця С.Тарасенка про стягнення з КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» на користь Чувакової О. 4434,50 грн. боргу і чекала більше двох років.
Зустрівши жінку на вулиці наприкінці минулого року, я поцікавилася, чи вирішується її проблема. Почувши негативну відповідь, 6 листопада 2009 року надіслала запит до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Чернігівській області.
Лист за підписом в.о. начальника підрозділу О.Поми заслуговує на цитування. «Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівській області повідомляє, що Ваше звернення щодо стану виконання виконавчого листа №2-694, виданого 04.09.2007 року Ніжинським міськрайонним судом про стягнення з КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» на користь Чувакової О.В. 4434,50 гривень, розглянуто.
Під час розгляду звернення встановлено, що редакція газети не є ні стороною виконавчого впровадження, ні її представником, а тому не має права одержувати подібну інформацію.
Ураховуючи викладене, у задоволенні Вашого звернення відмовлено».
Конверт датований 26 січня 2010 року, а лист зареєстрований за №11-20/69-6 16.12.2009 року.
Тоді ми вирішили діяти інакше й надіслали заяви безпосередньо зацікавленої сторони кільком народним депутатам. І той-таки Олег Пома на адресу О.Чувакової 28.01.2010 року надіслав інший лист.
«Я, виконуючий обов’язки начальника підрозділу Пома Олег Володимирович, при розгляді депутатського звернення та здійсненні контролю за діями державного виконавця при примусовому виконанні, встановив: на виконанні в підрозділі знаходиться зведене виконавче провадження з виконання виконавчих документів про стягнення боргів з КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства». До складу зведеного виконавчого провадження входить і виконавче провадження з виконання виконавчого документа про стягнення заборгованості на користь Чувакової О.В., яке було відкрите постановою державного виконавця підрозділу від 13.09.2007 року.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», у постанові про відкриття виконавчого провадження боржнику встановлено строк для добровільного виконання рішення суду до 19.09.2007 року та попереджено про примусове виконання після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов’язаних із провадженням виконавчих дій.
У встановлений державним виконавцем строк боржник рішення суду не виконав, у зв’язку з чим 23.10.2007 державним виконавцем винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 4434,5 грн.
25.10.2007 у зв’язку з порушенням провадження у справі про банкрутство боржника державним виконавцем винесена постанова про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 8 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження».
Дана постанова винесена всупереч нормам діючого законодавства і підлягає скасуванню з наступних причин.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області № 9/746 від 16.05.2007 року порушено провадження у справі про банкрутство КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Згідно з п. 8 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника є обставиною, яка зумовлює обов’язкове зупинення виконавчого провадження, але у тому разі, якщо, відповідно до закону, на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дія мораторію на задоволення вимог кредиторів поширюється лише на ті грошові зобов’язання боржника, термін виконання яких настав до дня введення мораторію.
Рішення суду про стягнення коштів на користь Чувакової О.В. прийнято 26.06.2007 року тобто вже після введення господарським судом Чернігівської області мораторію на задоволення вимог кредиторів. Таким чином, відповідно до закону, вимоги Чувакової О.В. є поточними, і дія мораторію на них поширюватися не може.
За наявності таких обставин постанова державного виконавця про зупинення виконавчого провадження від 25.10.2007 є такою, що винесена з порушенням вимог закону, а тому повинна бути скасована.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 5, 8 Закону України «Про виконавче провадження»,
ПОСТАНОВЛЯЮ:
1. Скасувати документ «Постанова про зупинення виконавчого провадження» від 25.10.2007 року, виданий державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Тарасенко С.П. при примусовому виконанні виконавчого листа №2-694, виданого 04.09.2007 Ніжинським міськрайонним судом, про стягнення з КП «Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства» на користь Чувакової О.В. 4434,50 грн.
2. Зобов’язати державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області провести виконавчі дії в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
3. Копію постанови направити сторонам виконавчого провадження — до відома.
Постанова може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду в 10-денний строк з моменту її винесення».
Наступні події розгорталися швидко, як у фіналі багатосерійного детективу.
29.01.2010 року державний виконавець А.Ленько встановив, що боржник у добровільному порядку рішення суду не виконує. Хоча, згідно з довідкою Ніжинської об’єднаної ДПІ, має відкриті рахунки у восьми банківських установах. На них було накладено арешт у межах суми 4958, 34 гривень. 11 лютого Андрій Миколайович Ленько зателефонував Олені Вікторівні на домашній телефон о 20.30 годині і чемно попросив назвати рахунок у банку, на який можна перерахувати їй гроші.
А що ж сталося з державним виконавцем? А якби в цю ситуацію не втрутилися народні депутати, то ніхто б і не помітив цього порушення? Скільки ще невиконаних судових рішень перебувають у Головному управлінні юстиції в Чернігівській області?
Товаришеві О.Помі особисто доречно нагадати, що стаття 32 Закону України «Про інформацію» зобов’язує органи законодавчої, виконавчої та судової влади України, їхніх посадових осіб надавати інформацію, що стосується їхньої діяльності, письмово, усно, по телефону чи використовуючи публічні виступи своїх посадових осіб.