З приводу рішень органа, що «підставив» Президента
«Оскарження актів Вищої ради юстиції може бути предметом розгляду судів загальної юрисдикції у випадках і в порядку, установлених законом», роз’яснив Конституційний суд. Про це йдеться у рішенні КС, прийнятому у зв’язку з конституційним поданням Вищої ради юстиції.
Конституційний суд України оприлюднив рішення щодо офіційного тлумачення положень абзаців 2, 3 п.1 ч.1 ст. 150 Конституції України. Йдеться про обрання (призначення) суддів на посади та їх звільнення. На думку Вищої ради юстиції, проблема має прикладне значення через необхідність з’ясувати віднесення до повноважень КС вирішення питань про відповідність Основному Закону України правових актів Верховної Ради та Президента про обрання (призначення) професійних суддів і їх звільнення.
Зокрема, вважають автори подання, потребує роз’яснення питання «Чи підлягають акти Президента України і Верховної Ради України щодо призначення професійних суддів на посади і звільнення їх із посад лише конституційно-правовій перевірці чи ж вони можуть бути предметом оскарження й у судах загальної юрисдикції».
Конституційний суд ухвалив, що в коло його повноважень входить, зокрема, вирішення питань щодо відповідності Конституції правових актів Верховної Ради і Президента, до яких віднесено як нормативно-правові (на невизначений час і що стосуються широкого кола осіб), так й індивідуально-правові (що стосуються конкретних осіб) акти. Акти ВР і Президента про обрання (призначення) суддів на посади і про звільнення розглядаються КС за зверненням суб’єктів права на конституційне подання виключно щодо перевірки їх відповідності Конституції за юридичним змістом і встановленою Основним Законом процедурою їх розгляду, прийняття чи набуття ними чинності.
Після оприлюднення рішення голова КС Віктор Скомороха наголосив, що ця справа — не перше і не останнє рішення на дану тему, оскільки «лихо» полягає в нерозробленому законі «Про Вищу раду юстиції». Адже коли створювався цей орган, передбачалося, що він пророблятиме формування судової влади, але сталося так, що до КС через недосконалість закону про Вищу раду юстиції тепер неодноразово звертаються з Вищої ради юстиції з проханням розтлумачити певні положення закону, а отже КС має роз’ясняти те, чого «не хоче виправляти законодавець». Зокрема, у даному разі Вища рада юстиції фактично хотіла отримати відповідь, яким має бути порядок оскарження її рішень у судах загальної юрисдикції. Але саме це питання виходило за рамки конституційного провадження у справі, оскільки автори подання просили розтлумачити ст. 150 Конституції, яка визначає лише повноваження Конституційного суду України.
В.Скомороха нагадав, що, за законом про Вищу раду юстиції, цей орган має три напрями діяльності: призначення і звільнення суддів, дисциплінарна практика щодо суддів і прокурорів та апеляційна інстанція щодо застосування відповідними кваліфікаційними комісіями дисциплінарних стягнень стосовно суддів і прокурорів. Однак законом про Вищу раду юстиції не врегульовано, чи можуть акти Вищої ради юстиції оскаржуватися (наприклад, у Росії ці питання вирішують відповідні кваліфікаційні комісії, і судді мають право оскаржити їхні рішення в судовому порядку, як і будь-які інші громадяни).
Однак, підкреслив суддя, хоч і не в резолюційній, а в мотиваційній частині, та все ж зазначено: «вирішення питань, пов’язаних із трудовими спорами суддів і оскарженням актів Вищої ради юстиції, може бути предметом розгляду судів загальної юрисдикції у випадках і в порядку, установлених законом, що також може визначити і підсудність даних справ судам загальної юрисдикції відповідного рівня». Водночас, які саме суди повинні розглядати такі справи, має вирішуватися шляхом внесення відповідних змін у процесуальний закон.
Вища рада юстиції, відповідно до закону, лише готує подання Президенту України про перше призначення судів на посаді, а також Президенту або парламенту про звільнення їх із посад. На підставі цього подання Президент або Верховна Рада приймають рішення. За словами В.Скоморохи, «відомі факти, коли Вища рада юстиції підставляла Президента» — суддю звільняли з одних причин, а потім виявлялося, що причини звільнення могли бути дещо іншими.
В.Скомороха також зазначив, що законодавці повинні розуміти: якщо «суд буде кинутий під адміністративний орган і не матиме права оскаржити його рішення, це може створити такого монстра, з допомогою якого можна керувати вищою судовою інстанцією».