Цього тижня Шевченківський райсуд Києва задовольнив позов Юрія Недашківського до Кабінету міністрів про відновлення його на роботі на посаді президента НАЕК «Енергоатом». Недашківського було звільнено постановою уряду від 5 червня 2002-го. Тоді ж на його місце призначили Сергія Тулуба, який поєднує роботу в компанії з посадою заступника секретаря РНБО. Як раніше припускало «Дзеркало тижня», вище керівництво країни переконали в тому, що керівництво «Енергоатому» нібито підтримувало «Нашу Україну» у ході недавніх парламентських виборів.
Суд визнав звільнення Ю.Недашківського незаконним і безпідставним. Рішення суду набирає сили з моменту його оголошення, незалежно від того, чи оспорюватиме Кабінет міністрів його в порядку апеляції. Воно має бути виконане шляхом прийняття урядом відповідного рішення.
Втім, адвокати Ю.Недашківського сумніваються, що Кабмін виконає рішення суду, оскільки раптове звільнення президента «Енергоатому» вважають політичним. Схоже, тоді дуже поспішали. В урядовій постанові не зазначено підстав для звільнення, протокол відповідного засідання Кабміну так і не було надано суду, попри його вимоги. Звільнений — і крапка. Немає особливих підстав вважати, що рішення суду змусить уряд продемонструвати більшу повагу до закону.
Понад те, є певні сумніви, чи обговорював узагалі Кабінет міністрів звільнення президента «Енергоатому». Адвокати Ю.Недашківського мають довідку за підписом першого заступника держсекретаря Кабміну Олександра Шніпка. Там чорним по білому зазначено, що в період із 1 квітня по 5 червня 2002 року (дата звільнення Ю.Недашківського) уряд збирався на засідання всього п’ять разів. Останнє з них відбулося 29 травня. У протоколах, які додаються, питання зміни глави «Енергоатому» також не стоїть.
На офіційному сайті Кабінету міністрів стверджується, що постанови №№ 777 і 778 про звільнення Ю.Недашківського і призначення С.Тулуба були прийняті... 1 червня 2002 року. Нагадаємо, за офіційним документом за підписом О.Шніпка, ніякого засідання уряду в цей день не було. І сумніватися в інформації одного з керівників Кабміну немає підстав.
Тому напрошується ціла низка запитань. Хто звільнив Недашківського і чи засідає Кабінет міністрів узагалі, чи протоколи його засідань оформляються «заднім числом», після підписання прем’єр-міністром постанов і розпоряджень? Хто в цій країні приймає рішення і хто відповідає за їх результати? Хто ставить експерименти над ядерною безпекою країни?
Наступного дня після одержання рішення суду Юрій Недашківський прийшов у свій кабінет за місцем роботи в НАЕК «Енергоатом». Там, зрозуміло, ніхто не збирався виконувати рішення суду і Недашківського на робоче місце не пустили. У присутності судових виконавців Недашківський на місці склав документ, що фіксує незаконні дії адміністрації компанії. Прем’єр-міністр дав команду міністру юстиції Олександру Лавриновичу готувати апеляцію на рішення суду про незаконне звільнення Юрія Недашківського. У свою чергу, адвокати Недашківського готують матеріали в Європейський суд з прав людини, передбачаючи швидке вичерпання всіх національних засобів захисту прав свого клієнта.
Втім, історією з Недашківським беззаконня в діях керівництва «Енергоатому» не обмежується. Сергій Тулуб максимально намагається розчистити кадровий склад НАЕКу. Можливо, його не влаштовує кваліфікація працівників. А може, з суто естетичної точки зору, йому більше підходять кадри, залучені ним для роботи в компанії: товсті золоті ланцюги, аналогічного металу хрести на половину грудей і досвід роботи в донецьких бізнес-структурах.
Ще в другій половині липня Сергій Борисович зробив спробу звільнити головного бухгалтера НАЕК Наталю Вашекіну. В інтерв’ю «ДТ» Наталя Віталіївна підтвердила цей факт: «Він сказав мені, що не хоче зі мною працювати. Я сказала, що теж не палаю бажанням, але маю довести численні перевірки, які відбуваються в «Енергоатомі», до завершення. Після розмови в мене дуже піднявся тиск, і по «швидкій допомозі» мене було доставлено в лікарню №8 міста Києва. У кардіологічному відділенні я перебувала по 16 серпня, і за цей час у мене було виявлено грижу стравоходу, а також низку інших серйозних захворювань шлунка і дванадцятипалої кишки. Потім мене перевели в гастроентерологію і призначили курс лікування, який мав мене підготувати до кількох операцій, одна з яких дуже серйозна. Проте, роблячи обхід 29 серпня, начальник відділення зажадав моєї виписки, мотивуючи це тим, що я перебрала норми перебування в лікарні. Як я дізналася, того ж самого дня головлікарю надійшов дзвінок від одного із заступників міністра охорони здоров’я з вимогою негайно виписати мене з лікарні. Мені також повідомили, що Сергій Тулуб наполегливо цікавився, де я проходжу лікування, і, дізнавшись про це, вийшов на Міністерство охорони здоров’я. Мені терміново зробили гастроскопію і з температурою 37,5 виписали. Я не звинувачую лікарів. Їм погрожували звільненням. Слава Богу, що в мене збереглося направлення у клініку Шалімова. 30 серпня я розпочала стаціонарне лікування в цій лікарні. Мені вже зробили одну операцію. Гастродослідження довело, що у восьмій лікарні наявних проблем зі здоров’ям не ліквідували, як про це в поспіху написали у виписці. У понеділок мені мають зробити дуже серйозну операцію на стравоході. Тож Сергію Борисовичу, тим часом як я перебуваю на законному і, на жаль, цілком виправданому лікарняному, доведеться почекати, а коли я стану на ноги, то прийму самостійне рішення». Чи потрібні коментарі?