4 червня 2010 р. пленум Верховного суду України ухвалив Постанову №5 «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав» (далі — Постанова). Відповідно до неї, розмір компенсації за порушення авторських прав на твір визначає суд, виходячи з позовних вимог, проте вона не може бути меншою, ніж десять мінімальних заробітних плат, установлених законом на момент ухвалення рішення в справі (п. 42 Постанови). Таке тлумачення п. «г» ч. 2 ст. 52 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (далі — Закон про авторське право), згідно з яким компенсація визначається судом у розмірі від десяти до п’ятдесяти тисяч мінімальних заробітних плат, дає суб’єктам авторського права (авторам творів, спадкоємцям і особам, які дістали майнові права на твори у зв’язку з договором або законом) реальну можливість стягнути з порушника авторських прав не копійки, а чималі гроші.
Компенсація як інструмент відшкодування збитків
Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 52 Закону про авторське право, суб’єкти авторського права можуть подавати позови про:
• відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду;
• стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права;
• виплату компенсації.
Позовні вимоги про відшкодування збитків або стягнення доходу порушника авторських прав мають одну істотну ваду: позивач мусить доводити їх розмір. Подеколи зробити це дуже складно. Навіть тоді, коли позивачеві вдалося зібрати фактичні дані й зробити відповідний розрахунок, відстояти його буває доволі непросто. Адже суддя не економіст для уточнення розміру збитків (матеріальної шкоди) позивача або доходів відповідача, отриманих ним від порушення авторських прав, і зазвичай призначає судову експертизу економічних розрахунків. Слід зазначити, що результати судової експертизи можуть відчутно знизити позовні вимоги й отже, залишити позивачеві гроші, яких навряд чи вистачить навіть на відшкодування судових видатків.
Застосування компенсації дозволяє суб’єктам авторського права домогтися реального відшкодування своїх збитків. Річ у тім, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення авторських прав або загрози такого порушення, а не розміру заподіяних збитків. Тому для задоволення позовних вимог про виплату компенсації достатньо наявності доказів учинення відповідачем дій, що визнаються порушенням авторського права. Доводити розмір збитків позивач не зобов’язаний. Проте розмір підтверджених збитків має враховуватися судом при визначенні розміру компенсації. Це видається протиріччям: для виплати компенсації немає потреби визначати розмір заподіяних збитків, а для визначення розміру компенсації — це зробити треба. Втім, жодного протиріччя немає. Річ у тім, що розмір компенсації визначає суд, виходячи з позовних вимог, проте не може бути менше десяти і більше п’ятдесяти тисяч мінімальних заробітних плат. У разі, якщо ціна позову дорівнює мінімальному розміру компенсації, то розмір заподіяних збитків не відіграє жодної ролі для ухвалення судом рішення про виплату компенсації. Якщо ж ціна позову більша за десять мінімальних заробітних плат, то розмір заподіяних збитків слід доводити.
Формула розрахунку компенсації
Відповідно до Постанови, отримуємо просту формулу розрахунку мінімального розміру компенсації:
Кmin = 10 М.З.П., де:
Кmin — мінімальний розмір компенсації за окреме самостійне порушення авторського права, зокрема за самостійні способи неправомірного використання твору;
М.З.П. — мінімальна заробітна плата, встановлена законом на момент ухвалення судом рішення про виплату компенсації.
Таким чином з урахуванням того, що з 01.07.2010 р. мінімальний розмір заробітної плати дорівнює 888 грн.,
Кmin = 10 ? 888 = 8880 грн.
Слід зазначити, що сума компенсації за позовом зростає зі збільшенням кількості самостійних порушень авторського права на твір. За два самостійні правопорушення виплачується два Кmin, за три самостійні правопорушення — три Кmin і т.д.
З урахуванням кількості самостійних правопорушень формула розрахунку компенсації за позовом така:
К = N Кmin, де:
К — компенсація, яка виплачується за рішенням суду;
N — кількість самостійних правопорушень, зокрема самостійних способів неправомірного використання твору, доведених у суді.
Судова практика в Україні підтверджує правомірність стягнення з відповідача компенсації за кожен самостійний спосіб неправомірного використання твору (див., наприклад, розпорядження №1 Оглядового листа ВГС України від 22.01.2007 р. №01-8/25 «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об’єкти авторського права і суміжних прав» (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГС України).
Отже, при ціні позову, розрахованій за наведеною вище формулою, позивач дає можливість судді винести рішення про виплату компенсації без проведення судової експертизи економічних розрахунків, що помітно скорочує тривалість судового процесу.
Самостійні порушення авторських прав
Для визначення самостійних порушень авторських прав, що збільшують компенсацію, яка виплачується за рішенням суду (К), скористаємося нормою Закону про авторське право (ст. 50), відповідно до якої до порушень авторського права належать будь-які дії відповідача, що порушують майнові права на твір, викладені в ст. 15 Закону про авторське право.
У зв’язку з тим, що до майнових прав належить право на використання твору, зупинімося тільки на виявленні самостійних способів його неправомірного використання.
Існують два найпоширеніші випадки неправомірного використання твору.
Приклад 1. Стаття автора, раніше правомірно опублікована в друкованому ЗМІ, без його дозволу використовується в базі даних, що поширюється на компакт-дисках.
У цьому разі маємо порушення таких самостійних способів використання твору:
1) твір без дозволу автора включено в базу даних;
2) твір без дозволу автора відтворено на компакт-диску в складі бази даних;
3) твір без дозволу автора опубліковано шляхом виготовлення компакт-дисків із базою даних;
4) твір поширено на компакт-дисках у складі бази даних шляхом першого продажу.
У цьому прикладі відбито чотири самостійні способи неправомірного використання твору, що дає змогу авторові отримати компенсацію в розмірі 35520 грн. (4 * 8880).
Приклад 2. Стаття автора, раніше правомірно опублікована в друкованому ЗМІ, без його
дозволу використовується в Інтернеті.
У цьому разі наявне порушення таких самостійних способів використання твору:
1) твір без дозволу автора відтворено на вінчестері комп’ютера (сервера) відповідача;
2) до твору без дозволу автора надано доступ відвідувачам сайта.
У цьому прикладі відбито два самостійні способи неправомірного використання твору, що дозволяє авторові отримати компенсацію в розмірі 17760 грн. (2 * 8880).
Наведені приклади свідчать: щоб отримати максимальну компенсацію за порушення авторських прав, суб’єктам авторського права слід зосередити свою увагу не на розрахунку заподіяних збитків, а на доведенні якомога більшої кількості способів неправомірного використання твору.