Півроку тому одна з дочірніх фірм британської контейнерної корпорації — ПП «Укртрансконтейнер» — гучно оголосила про подачу позову до Європейського суду з прав людини. Мета — стягнення з держави Україна 1,4 млрд. дол. у рахунок компенсації завданих збитків унаслідок достроково розірваного договору про спільну діяльність з Іллічівським портом. Другий позов фірма спрямувала до міжнародного арбітражного трибуналу, застерігаючи, що в разі відмови іллічівських портовиків допустити персонал «Укртрансконтейнеру» до перевалки вантажів на основних причалах гавані юристи мільярдера Віталія Южиліна затягають Україну по міжнародних судах, домагаючись виплати мільярдних штрафних санкцій.
Тим часом юридична служба Іллічівського порту б’є на сполох: реальна небезпека в тому, що представники транснаціональної корпорації, інспіруючи тиск на Україну на міжнародному рівні, небезуспішно «протягують» через корумповані судові інстанції рішення про примушування іллічівських портовиків до партнерських стосунків.
З огляду на небезпеку повзучого рейдерського захоплення потужностей та причалів порту, у четвер сотні докерів пікетували будівлю Одеського апеляційного господарського суду. Там розглядалася апеляційна скарга ІМТП на рішення Госпсуду Одеської області від 30 серпня поточного року, яке фактично відкриває шлях у гавань ПП «Укртрансконтейнер».
Хоч як парадоксально, скасувати рішення, залишене в силі Верховним судом в умовах сучасної України, іноді може одноособово суддя місцевого господарського суду. При цьому, схоже, не надто важливі такі чіткі обгрунтування, як узгодженість правових оцінок особами, які ухвалюють судові рішення і здійснюють нагляд за законністю в судових інстанціях, наприклад, зі складу Вищої ради юстиції. Яскраве цьому підтвердження — резонансне рішення №4-34/36-09-910, винесене 30 серпня суддею Господарського суду Одеської області Сергієм Литвиновим, яким фактично примушуються до співробітництва адміністрація Іллічівського порту і стивідорна фірма «Укртрансконтейнер». Саме тим Литвиновим, чиє прізвище в липні нинішнього року фігурувало в «чорному списку» суддів, представлених на засіданні ВРЮ як кандидатів на звільнення з посад парламентом — за ігнорування законодавчих актів при ухваленні судових рішень. Проте, на відміну від колеги по Господарському суду Віталія Лєсогорова, справді позбавленого у вересні мантії за порушення присяги, суддю Литвинова чаша ця на липневому засіданні ВРЮ обминула. Випадково чи не зовсім, але це ім’я з «чорного списку» благополучно зникло. «Йдіть — і не допускайте надалі порушень», — суворо, як завжди, напучував «помилуваних» служителів Феміди голова ВРЮ Володимир Колесниченко.
Тим часом у середині серпня Феміда піддала суддю Литвинова новому жорсткому випробуванню на вірність клятві. З Вищого господарського суду до нього на розгляд надійшла справа «про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Одеської області від 12 травня 2009 року про розірвання в інтересах держави Україна договору про спільну діяльність Іллічівського порту та приватного підприємства «Укртрансконтейнер».
Власне, прийняттям цієї справи до розгляду Вищим господарським судом України створено унікальний судовий прецедент. Уперше газетна публікація, в якій наведено відомості іноземного засновника ПП «Укртрансконтейнер» про сплату податків і зборів, які не мають прямого стосунку до часу розгляду справи, доказів і аргументів сторін, на основі яких ухвалювалося судове рішення про розрив договору від
12 травня 2005 року, була використана стороною у справі як «доказ» правоти і була прийнята судом як підстава для перегляду свого власного рішення — «за нововиявленими обставинами». Зводилася ж інформація в газеті «Дело» від 16 квітня 2010 року до того, що після припинення роботи стивідорної компанії з листопада 2009 року в Іллічівському порту нібито різко скоротилися обсяги платежів у бюджет. І на цьому грунті позивач — ПП «Укртрансконтейнер» — робив висновок: розірваний договір між ним і ДП «ІМТП» був вигідний для порту і розірваний безпідставно. Хоча предметом дослідження сторін у ході судового процесу, який завершився ще в травні, були питання, пов’язані з чітким виконанням сторонами конкретних зобов’язань за договором...
Що ж до оприлюдненої через рік після суду газетної інформації, то вона, з погляду чинного процесуального законодавства, ніяк не може бути ні «нововиявленими обставинами», які спростовують факти і докази, покладені в основу рішення про розірвання договору між ІМТП і УТК, ні прийматися як такі для заслуховування судом і тим паче для обгрунтування рішення. До речі, за місяць до винесення суддею Литвиновим скандального рішення про скасування рішення Господарського суду Одеської області, законність якого підтверджена ВСУ, колегія суддів Господарського суду Одеської області під головуванням Олександра Демешина саме так і вчинила, розглядаючи 21 червня 2010 року заяву позивача — ПП «Укртрансконтейнер» про перегляд судового рішення №34/36-09-910 за нововиявленими обставинами. У судовому рішенні, зокрема, констатовано: «Суд, керуючись статтями 86, 112, 113 Цивільно-процесуального кодексу України, ухвалив: заяву про перегляд справи 34/36-09-910 повернути заявнику».
Проте діаметрально протилежне рішення ухвалила 9 липня 2010 року колегія Вищого господарського суду України під головуванням Світлани Владимиренко, яка також розглядала аналогічну заяву і касаційну скаргу представника ПП «Укрконтейнер». А саме: касаційну скаргу ПП «Укртрансконтейнер» на рішення Господарського суду Одеської області від 12 травня 2009 року задовольнити, ухвалу Господарського суду Одеської області від 21 червня 2010 року скасувати, заяву про перегляд справи за нововиявленими обставинами передати на розгляд у Господарський суд Одеської області. Втім, цього разу судовий розгляд, як уже згадувалося, було доручено іншому судді — Сергієві Литвинову, більш відомому одеситам за скандальними процесами доведення до банкрутства Чорноморського морського пароплавства. І, судячи з результатів розгляду справи №34/36-09-910, переданої в Одесу з Вищого господарського суду України, кандидат, який мав «вилетіти», але не вилетів з суддівського корпусу, вчинив прогнозовано. На засіданні 30 серпня він скасував на підставі «нововиявлених обставин» попереднє рішення цього Господарського суду від 12 травня 2009 року й відмовив у задоволенні позову заступника прокурора Одеської області про визнання законності розірвання зазначеного договору. Всупереч тому, що рішення №34/36-09-910 про обгрунтованість розірвання договору від 22 червня 2005 року було визнано законним і набрало сили відповідно до рішень Господарського суду Одеської області, Апеляційного суду Одеської області та остаточного рішення Верховного суду України від 3 листопада 2009 року.
Ось яке враження виніс із судового засідання, на якому головував суддя Литвинов, голова профспілки портовиків Сергій Бризгалов, який був присутній у залі суду: «Я не професійний юрист, як суддя Литвинов, — поділився він 11 жовтня з учасниками прес-конференції в Києві, — але вважаю, що нововиявленими обставинами є відомості, які були не доступні чи приховані в момент розгляду для однієї зі сторін. Але хіба можна такою вважати інформацію податкової служби, яка є відкритою, у тому числі для судових інстанцій? Тим часом саме її суддя вважав «нововиявленими обставинами», що, на мій погляд, виглядало якимось торжеством абсурду...
До речі, спроби юристів порту знайти сьому сторінку газети «Дело» від 16 червня 2010 року, яка фігурує у справі, виявилися безуспішними, немає її і на сайті газети. Утім, у судовому засіданні представникам порту все одно не дали можливості жодним словом аргументувати позицію — суддя надав таку можливість лише позивачеві...»
«Заради чого суд перетворюють на фарс? Мабуть, з допомогою неправосудних рішень судові чиновники намагаються втягти портовиків у черговий виток розглядів, — висловлює припущення Бризгалов. — А з іншого боку, нам уже довелося спостерігати, як суддя Литвинов перед ухваленням сумнівного вердикту про скасування рішення Господарського суду Одеської області, яке 3 листопада 2009 року залишив у силі Верховний суд України, консультувався в перерві з прибулим в Одесу Сергієм Могилом — суддею Вищого господарського суду України. А з іншого боку, відомо також, що Могил є племінником Сергія Ківалова, який по суті контролює роботу Вищої ради юстиції...»
Подібна атмосфера, за словами Бризгалова, панувала й 9 липня в судовому засіданні Вищого господарського суду України. Там позов ПП «Укртрансконтейнер» також розглядала колегія, яка складається з суддів, безпосередньо пов’язаних із головою комітету ВРУ з питань правосуддя Сергієм Ківаловим. «Як скинути з шальки терезів неспростовні факти, — наполягає лідер профспілки портовиків, — що суддя Світлана Владимиренко, яка головувала на засіданні, захищає в Одеській юридичній академії кандидатську дисертацію під керівництвом Ківалова?».
А от як коментував процесуальну сторону рішення, винесеного суддею Литвиновим, відомий одеський юрист, кандидат юридичних наук Сергій Албул: «Вважаю, що при винесенні Господарським судом Одеської області цього рішення, всупереч відомим вимогам чинного законодавства, суд зробив помилковий висновок про те, що оприлюднений факт зменшення розміру сплаченого податку на прибуток ПДВ у другому півріччі 2009 року та першому півріччі 2010 року ДП «Іллічівський морський торговельний порт» є нововиявленою обставиною. Оскільки цей факт чи інші дані не могли існувати на момент ухвалення оскаржуваного рішення. Адже рішення ухвалено 12 травня 2009 року і набрало сили 26 червня 2009 року — після ухвалення відповідної постанови Одеським апеляційним господарським судом. Тобто вони виникли вже після винесення судового рішення по суті.
Крім того, касаційні інстанції, у тому числі ВГСУ і ВСУ, відповідно до ст. 111-7 ЦПК України, перевіряли відповідність рішення від 12 травня і постанови від 26 червня нормам матеріального та процесуального права і не встановили нових фактів. Тому події, які могли чи виникли після ухвалення рішення та вступу його у дію, тобто після 26 червня 2009 року, навряд чи можуть бути визнані нововиявленими обставинами.
Вважаю, що при цьому також важливо враховувати, що законом не передбачено, відповідно до п. 3.7 Роз’яснень від 21 травня 2008 року, здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в повному обсязі. Отже, господарський суд має право переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами, але — тільки в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення. Однак у даному випадку, всупереч викладеному, господарський суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення переглянув його в повному обсязі, виходячи за межі нововиявлених обставин.
Також слід зазначити, що інформація податкової інспекції від 27 серпня 2010 року про обсяги оплачених податків ДП «Іллічівський морський торговельний порт» після розірвання спірного договору, на якій посилався суд, задовольняючи заяву ПП «Укртрансконтейнер», ніяк не спростовує фактів, установлених рішенням Господарського суду Одеської області від 12 травня 2009 року, і не може бути підставою для його перегляду за нововиявленими обставинами. Оскільки виникла станом на серпень 2010 року і містить дані про факти, які з’явилися після вступу в силу рішення, що переглядається.
І на завершення: у випадку скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами, справа розглядається господарським судом на загальних підставах за правилами, встановленими ЦПК. Якщо такий розгляд неможливо здійснити в тому самому засіданні, він відкладається в порядку, передбаченому статтею 77 ЦПК. Тобто господарський суд повинен відкласти розгляд справи, якщо в силу певних обставин судовий спір не може бути вирішений на даному засіданні. Цими обставинами, зокрема, є неявка на засідання представників сторін, інших учасників судового процесу».
«Таким чином, — резюмував Сергій Албул, — без участі Мінтрансзв’язку України як сторони у зазначеній справі, яка представляє державу в цих правовідносинах, упродовж одного судового засідання місцевий господарський суд в особі одного судді, порушуючи безліч вищевказаних норм закону, спростував висновок трьох колегій суддів, у тому числі Верховного суду України. Вважаю, що ці істотні порушення є обгрунтованим приводом оскаржити рішення Господарського суду Одеської області від 30 серпня 2010 року в Одеському апеляційному господарському суді з боку ДП «Іллічівський морський торговельний порт» і прокуратури Одеської області».
Що в сухому залишку? Спроба приватного підприємства «Укртрансконтейнер» під приводом захисту інвестицій повернутися на територію ДП ІМТП чи взяти під контроль потужності Іллічівського порту викликали сплеск емоцій восьмитисячного трудового колективу. Докери на чолі з лідером портової профспілки Сергієм Бризгаловим провели 11 жовтня в Києві пікетування адміністрації президента, Генпрокуратури, СБУ і скликали в столиці прес-конференцію, щоб гарантовано звернути погляд гаранта Конституції на небезпечну «рейдерську атаку» проти порту — із застосуванням, як він акцентував, «неправедного судового ресурсу».
І ще: мабуть, ніколи раніше репутація керівництва Вищої ради юстиції настільки різко не піддавалася сумніву, як на цій прес-конференції іллічівських портовиків. Саме неправосудні рішення і стурбованість за долю найбільшого держпідприємства змушує портовиків, акцентував лідер профспілки порту Бризгалов, звернутися до глави держави із закликом узяти «під особистий контроль» законність розслідування справи про примусове повернення в ДП «Іллічівський морський торговельний порт» приватної стивідорної фірми «Укртрансконтейнер», відновленого провадженням під надуманим приводом — «нововиявлених обставин».