Практика розслідування кримінальних справ про шахрайство свідчить, що багато з них не обходяться без участі нотаріусів. Недобросовісні нотаріуси завіряють доручення, з допомогою яких у людей відбирають квартири, реалізують викрадені автомобілі з перебитими номерами, акти дарування, під якими замасковано здирство, і багато чого іншого. Проте притягнути їх до кримінальної чи хоча б до адміністративної відповідальності найчастіше не вдається. З формального погляду, в усіх вищеописаних випадках вони лише виконують свої обов’язки, передбачені законом про нотаріат. А на допитах, як правило, у ролі свідків, упевнено заявляють, нібито навіть не припускали, що нотаріальна дія могла призвести до негативних наслідків...
Публікації про квартирні шахрайства часто з’являються в пресі. Відбувається їх стільки, і механізми їхні так видозмінюються, що час публікувати періодичний бюлетень. Проте в усіх випадках не обійтися без завірення нотаріусом переходу прав на нерухомість від однієї особи до іншої. Найчастіше це виписка доручення на право повного розпорядження та продажу або дарча. Розглянемо кілька механізмів, за допомогою яких можна отримати таке доручення.
1. Фальсифікація. Бувають навіть випадки, коли нотаріус тут справді ні при чому: доручення виготовляється на фальшивому бланку, із високоякісною підробкою засобів захисту. Відчуження майна за таким «дорученням» може відбутися лише через недогляд ріелтора або через лихий намір «чорного маклера». Але зустрічаються й випадки, коли фальшиве доручення виготовляється на справжньому нотаріальному бланку, списаному як втрачений або знищений. Найчастіше нотаріуси в таких випадках заявляють, що бланк було вкрадено, а печатку й підпис — фальсифіковано. І довести, що нотаріус свідомо передав бланк шахраям, а тим паче, одержав за це певний хабар, дуже складно.
2. Доручення, оформлене за підробленими документами. Механізм: украдений у власника власності паспорт, переклеєна фотографія, імітація підпису. За законом, нотаріус повинен переконатися в справжності наданих йому документів. Він має право відмовитися від вчинення угоди, навіть затримати документи й відправити їх на експертизу, якщо вони викликають у нього підозру. На практиці нотаріуси нерідко одержують певний бонус за «неспостережливість». Проте коли якість підробки паспорта й підпису висока, нотаріуса можуть використовувати й утемну. У будь-якому випадку, виступаючи свідком у справі про шахрайство, нотаріус завжди може заявити, що не є експертом-органолептиком і через велике денне навантаження не мав змоги розпізнати підробку.
Прикладом може служити вже описаний «ДТ» випадок із Георгієм Біровим (стаття «Як не втратити своє житло», № 25, 6 — 12 липня 2002 року). Шахраї, що орендували в нього квартиру, зуміли заволодіти його документами, на яких переклеїли фотографії. Біров «виписався» зі своєї квартири і «продав» її. Згодом двокімнатну квартиру на Оболоні за… 200 гривень (якщо вірити документам!) купила жінка, що оселила в ній свою дочку (працівника Генпрокуратури). Останню угоду завірив приватний нотаріус П., що працює в приміщенні ДК «Житлоінвест». Бірову вдалося в суді довести шахрайство й відстояти своє право на житло. Проте виконати судове рішення не так просто...
3. Доручення підписується під впливом. Вплив може бути найрізноманітнішим. Від попередніх цей випадок відрізняє те, що підпис на дорученні ставить справді власник, і правоохоронцям доводиться доводити саме факт недобровільності цього підпису.
Прикладів тут може бути дуже багато. Причому в цьому випадку нотаріус не може не бачити елементів неприродності подій. Приміром того, що людина підписує папір, перебуваючи в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння. Що вона перебуває в збудженому, неврівноваженому стані, або що її приводять люди грізної зовнішності, котрі пильно стежать за оформленням документа. Проте недобросовісні нотаріуси визнають за краще цього не помічати, природно, за винагороду. У своїх показаннях свідків вони вказують, що «не можуть пам’ятати подробиць кожної конкретної нотаріальної дії, яких за день оформляється кілька десятків»...
4. Доручення підписується обманним шляхом. Варіантів тут теж може бути багато. Іноді власнику не повідомляють всю інформацію про те, які права він передає за дорученням (приміром, говорять лише про право розпоряджатися, але не про право відчужувати майно). Іноді має місце зловживання довірою, коли людині, що підписує генеральне доручення, на словах обіцяють не використовувати право на відчуження, а потім «кидають» її. Іноді в хід ідуть обіцянки — приміром, вигідного перепродажу квартири з купівлею нової... Часто шахраї штучно створюють поспіх і нервозну атмосферу, унаслідок чого «терпило» не дивлячись підписує потрібний їм документ. У цих випадках роль нотаріусів може бути різною.
Цікавий приклад — справа за фактом шахрайства при продажі квартири громадянки Світлани Столярової, яку нині розслідує столичний УБОЗ. Унікальність її в тому, що, відповідно до заяви потерпілої, організатором шахрайства виступав саме нотаріус. Стисла фабула така: Столярова виписала генеральне доручення на свою квартиру, її продали й подали в суд позов про виселення. Тепер Столярова намагається довести, що доручення її змусили підписати обманним шляхом. Відповідно до її показань, вона позичила у своєї подруги, приватного нотаріуса П. (за дивним збігом, тієї самої, яка свого часу завіряла вищезгадану угоду про продаж за 200 гривень квартири Бірова), значну суму грошей. За словами Столярової, потрібні були гроші, оскільки в той момент вона стала жертвою здирства, але це окрема історія. Прийшовши за грішми, вона дізналася від подруги, що одержить їх під відсотки й під заставу квартири. «Чиста формальність, доручення лежатиме у мене в сейфі» — запевнила її нотаріус. Думати було ніколи, і доручення на квартиру вона підписала. Про те, що квартиру продано, Столярова дізналася лише з повістки в суд за позовом про виселення. На сьогоднішній день позов про виселення задоволено і в першій і в апеляційній інстанціях, проте ще не виконаний. А відповідно до показань свідків її опонентів, ніяких грошей Столярова в П. в борг не брала! Зате «висловлювала намір» продати квартиру. У зв’язку з чим і підписала відповідне доручення...
Цю справу вже кілька разів закривали різні слідчі районних прокуратур і райвідділів, проте прокуратура Києва кожного разу її відновлювала. Сьогодні квартиру заарештовано як речовинний доказ у справі, слідчі знову намагаються зіставити показання різних його фігурантів, виконавча служба — виселити Столярову, а вона, у свою чергу, чекає розгляду справи Верховним судом і сподівається на слідчих...
Кримінальна справа про шахрайство, порушення якої дає підстави для арешту або навіть для припинення розгляду цивільного провадження про виселення, часто буває єдиною надією потерпілого. При цьому навіть якщо справу розслідують досить мляво (про причини — нижче), продаж шахраями квартири блокується на досить тривалий час, і ті в окремих випадках втрачають інтерес до подальшого продажу нерухомості. Справді, хто купить нерухомість із довгим судовим шлейфом? І навіть «сумлінний покупець» квартири Столярової (за одним із багатьох у цій справі збігів — мати помічниці нотаріуса), попри всі судові рішення на свою користь, не зможе спати спокійно в заарештованій квартирі... А цікавих збігів у цій справі стільки, що слідчим вистачить роботи надовго. Проте навіть вирок за кримінальною справою не гарантує повернення відібраної квартири. Останнє можна зробити лише шляхом судового розгляду цивільного позову. Практика показує, що виселити з квартири сумлінного покупця вкрай складно.
Справа Столярової — досить нетиповий випадок. Сторони мають підтримку певних покровителів, спроможних закрити або відновити слідство в справі, або домогтися будь-якого судового рішення. Обидві сторони обвинувачують одна одну в тиску на слідство та правосуддя. У більшості випадків у «кинутого» не вистачає ресурсів для доведення істини в справі. Слідчі також скаржаться на бідність доказової бази: учасників нотаріальної дії за законом двоє, і якщо одна сторона стверджує одне, а інша — протилежне, то не рятують навіть очні ставки. А свідки, навіть коли вони знаходяться, найчастіше відмовляються від дачі показань... Залишається покладатися на непрямі докази: приміром, слідство виявляло випадки, коли нотаріус протягом року завіряв кілька десятків угод про продаж нерухомості за дорученнями, виданими на одну й ту саму особу. І хоча нотаріус формально не мав до цього претензій, а особа давала показання, що в такий спосіб займалося ріелторською діяльністю, підозри це все-таки викликало й давало підстави для подальшого збору доказів.
За словами слідчих, що займаються розслідуваннями справ про шахрайство, про виявлені порушення з боку нотаріусів — про ті ж таки втрати бланків і навіть іноді журналів реєстрації нотаріальних дій, як і про багато чого іншого, неодмінно повідомляється в Кваліфікаційні комісії нотаріусів. Реакції, як правило, немає: у цьому цеху сильна корпоративна солідарність.
Слідчі говорять про наявність організованих груп, що поставили на потік легальну й напівлегальну зміну власників столичних квартир. Приміром, цінуються дорогі квартири печерських пенсіонерів. На потік поставлено «віднімання» квартир в алкоголіків і наркоманів, людям часто «допомагають» одержати ці згубні звички. Відомі групи, що конвеєрним способом віднімають у випускників дитячих будинків належні їм за законом до 18-річчя державні однокімнатні квартири. Вони діють жорстоко, аж до організації «зникнення безвісти» власників квартир. На шахраїв працює чинник абсолютної незахищеності вихованців дитбудинку, яких ніхто навіть не шукатиме... Природно, у всі такі угруповання входять і «свої» нотаріуси, котрі одержують за завірення таких документів солідну винагороду.
Єдиний спосіб убезпечитися від усіх цих жахів — підвищувати свою правову культуру та юридичну грамотність. Або не шкодувати грошей на оплату юристів, котрі старанно й незалежно проаналізують будь-яку угоду, яку ви здійснюєте. Корисною була б незалежна служба підтримки й консультації покупців нерухомості. І головне — при вчиненні будь-яких операцій із нерухомістю в жодному разі не можна поспішати. Хоч як квапитимуть обставини й навколишні.