Історія продажу незавершеного будівництва обласної дитячої лікарні на вул. Рівненській, 7, у Чернівцях обросла чутками про те, як корпуси поросли густим бур’яном за десять років, відколи за відсутності фінансування на тому об’єкті припинилися роботи.
Попереду, схоже, ще більша наруга пристрастей. Обласна прокуратура, захищаючи інтереси територіальної громади сіл, селищ і міст Буковини, днями подала позовну заяву в Шевченківській районний суд м.Чернівці до ТОВ «Глобус-2000» про визнання недійсним договору купівлі-продажу між ним і Чернівецькою облрадою, яка у листопаді 2004 року за 800 тис. грн. спровадила через конкурс цей довгобуд. Прокурори, опам’ятавшись аж через два роки, виявили (до речі, не за результатами своїх перевірок, а за матеріалами обласного управління СБУ) низку суттєвих порушень чинного законодавства, що дає тепер підстави у судовому порядку повернути приватизований довгобуд обласній комунальній власності.
Можна було б радіти раптовому прозрінню правоохоронців (прокуратура колись вже перевіряла законність відчуження цього об’єкту, але жодних порушень, як не дивно, не знайшла), якби не кілька дивних обставин. Зокрема, їхня підозріла неуважність. Судовий позов чомусь подано на «Глобус-2000». Хоча така фірма у цій історії не фігурує. Напівзведені корпуси лікарні придбав «Глобус-2020». Дрібничка, здатна затягнути розгляд справи, а то й взагалі не прийняти її до провадження. Таке враження, що прокуратура і далі не поспішає брати до рук свого карального меча. Взагалі-то, повернутися до цієї досить темної історії її змусила зовсім не честь мундира і професійний обов’язок стояти на сторожі букви закону, а облрада, яка впритул зацікавилася оборудкою дворічної давнини, проведеною попереднім депутатським складом.
За пропозицією депутатів — Петра Кобевка та Миколи Харабари — чергова сесія Чернівецької обласної ради вирішила створити депутатську комісію (її очолив заступник голови ОДА, депутат Борис Баглей) з перевірки законності продажу завмерлого будівництва грандіозного за розмахом медичного містечка, де допомогу отримували б діти всієї області. Будувати почали ще за Радянського Союзу, не маючи закінченого проекту, який за ходом справи доробляли московські спеціалісти. Але так і не доробили, оскільки борг перед проектним інститутом за розроблену ним документацію і без того становив 150 тис. грн.
Поки тривало бюджетне фінансування, обласне управління капітального будівництва, як балансоутримувач і виконавець держзамовлення, встигло звести цегляні, без вікон, дверей і даху, коробки харчоблоку, гаражів, частково одного з лікувальних корпусів і підвести частину інженерно-комунальних мереж. «Від загального об’єму запланованих робіт це не становило й 10%. У 1996 році фінансування припинили, будова завмерла, — сказав начальник управління капбудівництва облдержадміністрації Володимир Верига. — Підрахували, що для її цілковитого завершення потрібно не менше 270 млн. грн. Це навіть сьогодні нереальні для держбюджету кошти».
Для області й поготів. Отож, у 2000 році довгобуд віддали під приватизацію районному відділенню Фонду держмайна, який тричі виставляв його на аукціон за стартовою ціною у 1291,0 тис. грн., що дорівнювала фактичним витратам. Охочих покупців не знайшлося. Фонд врешті повернув його обласній раді, яка у 2002 році виключила об’єкт з процесу приватизації, зобов’язавши облдержадміністрацію провести консервацію споруд. Чого виконано не було. З вини чиновників довгобуд руйнувався під дощами й снігом, перетворюючись на страхіття. Ніхто не поніс за те ніякої відповідальності. Поки у березні 2004 року очолювана Олександром Смотром облрада не задовольнила клопотання тодішнього голови облдержадміністрації Михайла Романіва, надавши згоду на приватизацію незавершених будівель.
З-поміж трьох претендентів переміг «Глобус-2020», який, як зазначає обласна прокуратура, надав найкращий бізнес-план і нібито прийшов на конкурс з найвищою ціновою пропозицією. Домовилися, що половину область отримає зі свого нарешті проданого майна, а решту — до 8.11.06. Зазначена сума, згідно з довідкою КРУ, надійшла до обласного бюджету за кілька днів до закінчення строку.
Отож очолювана Борисом Баглеєм комісія мала з’ясувати законність відчуження комунального майна. Від самого початку, можна сказати, її робота була приречена на безрезультативність. Оскільки в комісію увійшли шановані, але некомпетентні в питаннях приватизації депутати — лікарі, екологи, автомобілісти. Принаймні на першому і єдиному засіданні більшість її членів і гадки не мали, про що йдеться. До того ж серед них були особи, явно зацікавлені напустити довкола якомога більше диму, за яким не дуже проглядалися б прізвища — їхні або їхніх добрих знайомих і родичів. Проте можна і навіть треба було б у такому разі звернутися до професіоналів, які досконало знають усі приватизаційні нюанси. Тобто до регіонального відділення Фонду держмайна.
Відповіді на поставлене питання, як і слід було очікувати, комісія так і не надала. Мовляв, треба спочатку дочекатися рішення суду за прокурорським позовом до неіснуючого «Глобуса-2000», а потім висловлювати свою думку. Облрада з цим погодилася. Хоча навіщо чекати, якщо обласне контрольно-ревізійне управління у своєму листі на ім’я Бориса Баглея однозначно вказало: при продажу на конкурсі незавершеної дитячої лікарні було порушено Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», оскільки Чернівецьке обласне бюро технічної інвентаризації як комунальне підприємство не мало права, але взялося (за вимогою конкурсної комісії, очолюваної тодішнім заступником голови облради Олександром Грушком) визначати вартість довгобуду. Більше того, БТІ буквально висмоктало з пальця якусь дивну цифру — 490 тис. грн. Як знову ж таки зазначає КРУ, відповідно до статті Закону «Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва» вартість виставленого на конкурс об’єкта визначається на підставі даних балансу. Тобто стартова ціна ненародженої дитячої лікарні мала бути 1290 тис. грн., бюро технічної інвентаризації, а можна сказати облрада, занизило її утричі.
У результаті депутатського гешефту обласний бюджет недоотримав мінімум півмільйона гривень, зекономивши їх переможцю конкурсу. Для дотаційної Буковини це велика сума. І хоча обласна прокуратура сьогодні переконана, що цінова пропозиція «Глобуса-2020» була найвищою, це не відповідає дійсності. Після організованого Чернівецькою облрадою конкурсу один з його учасників — фірма «Атлас» — звернувся до Київського господарського суду з вимогою повернути понесені нею на конкурсі витрати, оскільки він був, на думку позивача, несправедливим: «Атлас» пропонував за Рівненську, 7, набагато більше грошей, причому одразу, і взагалі мав кращі для області інвестиційні пропозиції. Про те саме говорять, зокрема, і в регіональному відділенні Фонду держмайна.
До всього продавець — Чернівецька облрада, від імені якої документи, пов’язані з приватизацією довгобуду, підписував її тодішній голова Олександр Смотр — не потурбувався (свідомо чи ні) про внесення у договір купівлі-продажу обов’язків покупця щодо сплати до бюджету суми індексації розстроченого платежу (тобто бідна область ще й щедро кредитувала, з усього видно, небідну фірму зі столичним капіталом), внаслідок чого обласному бюджету завдано збитків на 99 тис. грн. Вони також залишилися в кишені покупця.
І збитки, і порушення законів — на сумлінні депутатів обласної ради минулого скликання. Обласна прокуратура негайно, ще два роки тому, повинна була відреагувати на протиправні дії колегіального органу представницької влади Буковини, зокрема його конкретних керівних осіб. Для того вона й існує. Окрім всього, це дозволило б області зберегти можливість таки мати сучасну і вкрай необхідну дитячу лікарню. Хай через повторний продаж і приватні інвестиції.
За великим рахунком, це облрада мала б виступати відповідачем на судовому процесі щодо неправомірних дій при відчуженні комунального майна. Разом з обласною прокуратурою, яка ці дії, будемо вважати, за неуважністю прокліпала. Але, схоже, тому процесу ще не скоро бути.
Шевченківський районний суд м.Чернівці щойно повернув обласній прокуратурі її позовну заяву про визнання недійсним продаж недобудованої лікарні «у зв’язку з непідсудністю даному суду». Мало того що прокурори понесли свою заяву з дворічним запізненням. Ще й не в той суд звернулися…