Навіть у люті лютневі морози, коли білосніжний візерунчастий лід скував берег Чорного моря, курортна Одеса не стала менш привабливою. У колишні часи в цю холодну, почасти вогку, але спокійну пору сотні людей звідусіль зміцнювали тут своє здоров’я. Одеса пишалася своїм санаторним раєм. Заради його процвітання низку промислових підприємств навіть планували винести за межі міста. Протягом останніх років, навпаки, робляться спроби витіснити з Одеси самі санаторії.
Частину оздоровниць стерто з карти міста остаточно й безповоротно. Багатьом урізано території. Ділити санаторні землі і нарізати їхні парки під забудову стало звичною справою. Туди, куди не дотяглися руки міської влади, дістали лапи районної.
Нікого за знищення цінних земель не покарано. А тому муніципальна влада не зважаючи на закон, користуючись різними лазівками й дірами, холоднокровно міняє їхнє цільове призначення. Кримінальні справи, якщо й відкриваються і доходять до суду, перетворюються на пил. Судові провадження за господарськими та адміністративними позовами тривають роками, завдяки Феміді, яка цементує вибудувані злочинні схеми.
Влада сьогодні розгорнула в країні потужну кампанію з повернення в державну власність профспілкових і колишніх відомчих оздоровниць. Але це ніяк не впливає на давні тенденції та апетити комерційних структур, які прагнуть отримати цінні землі під забудову.
Полювання за санаторними землями триває. Серед потенційних жертв не тільки оздоровниці Федерації профспілок України, а й МОЗ. Київські чиновники від медицини так само, як і профспілкові боси, хотіли заробити на санаторних землях. Різниця була лише у схемах дерибану.
В Одесі практично стерто межі між рекреаційною і житловою зонами. Оздоровниці, зведені в радянські роки компактно уздовж узбережжя, разом з пансіонатами, базами і таборами відпочинку утворювали групу курортів. Але сьогодні вони тут у ролі бідної родички на чужому «святі життя». Особливо дитячі.
Курорт «Аркадія»
Цей район з вирослими хмарочосами та частиною «камерного» Французького бульвару постраждав найбільше. Усі профспілкові оздоровниці знищено.
Санаторні землі почали роздавати ще на початку 2000-х, у часи правління Руслана Боделана. Безкоштовно. Для цього використовували тепер широко відому схему передачі по 10 соток приватним особам. Проекти, які через «класову» боротьбу і ненависть не могли реалізувати за Едуарда Гурвіца, який дав добро на забудову земель колишнього санаторію «Росія», зараз завершує Олексій Костусєв. Отже, трохи статистики.
Санаторій «Росія» (11,18 га). Упав одним із перших. Його майно плавно перетекло з профспілкової власності в колективну, а потім - у приватну. Від оздоровниці залишився невеликий приватний лікувально-діагностичний центр «Сартус». Частину території забудовано котеджами.
Санаторій «Україна» (10,8 га). У руїнах і донині. Близько одного гектара безкоштовно передано в приватну власність 15 громадянам. Зведено приватні будинки. Такий результат спільної діяльності ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» і ЗАТ «Лізингова компанія «Хліб України» (правонаступник - ЗАТ «Холдинг «ТіС»). Вони створили ЗАТ «Санаторій «Україна». Справа про його банкрутство досі в суді.
Санаторій «Примор’я» (9,57 га). Мав три території. Одна з них розташовувалася на 8-й станції Великого Фонтана. Десять років тому продано трьом фірмам: ПП «Сервіс», ТОВ «Міра», МПП «Вланєв» усього за
3,7 млн. гривень. Забудовано різними об’єктами. Близько одного гектара було оформлено на 11 громадян. Понад 2 га отримало СП «Терракс лтд», включаючи землі санаторіїв «Чорноморський» і «Батьківщина».
На найближчу сесію міськради виноситься питання про експертну оцінку понад одного гектара санаторію у провулку Кришталевий для продажу ТОВ «Лесор Одеса».
Санаторій «Дружба» (13,1 га). Продано частинами 10 років тому трьом фірмам: ТОВ «Геліос» (директор І.Марков), ТОВ «СКВО» (директор Н.Іванчо), ТОВ «Санаторій «Дружба» (директор А.Бахчіванжі). ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» виручило від операції приблизно 8 млн. грн. Частину території забудовано висотним житлом. Частина в руїнах. На найближчій сесії міськради депутати мають дати дозвіл на проведення експертної оцінки понад одного гектара землі. Покупець - компанія «Саут парк» (у минулому «Слов’янський альянс», очолюваний І.Марковим).
Дитячий кардіологічний санаторій ім. Чувиріна (4 га). Став жертвою шахрайських схем у 2005-му. Беззахисний жіночий колектив оздоровниці боровся за нього як міг. Але одного разу співробітниці прийшли на роботу, а там - нові замки, нова охорона й нові хазяї. Погана історія. Про неї варто сказати докладніше, оскільки будівлі можна ще врятувати.
Цінність становлять два особняки - пам’ятки архітектури початку XX століття (Французький бульвар, 28-30). До речі, дві інші пам’ятки кінця XIX століття врятувати не вдалося. Уцілів один особняк, але охоронний статус втратив. Будівлі розташовувалися на протилежному боці Французького бульвару - тому, що ближче до моря. Ця друга територія санаторію (1,5 га) змінила хазяїна непомітно ще 2000 року. «Укрпрофоздоровниця» продала її фірмі «Спарта» за 498,5 тис. грн. Землю потім безкоштовно було оформлено на 12 громадян.
Річ у тім, що вцілілі особняки, в яких санаторій квартирував майже 80 років, значаться серед об’єктів обласної комунальної власності. Але боязка спроба облради повернути своє майно через суд зазнала невдачі. Зараз, коли суди визнають право власності на профспілкові оздоровниці за державою і коли звільнено багаторічного голову господарського суду Одеської області, шансів повернути майно побільшало. Але нових позовів з боку прокуратури чомусь немає.
Дитячу оздоровницю відібрали через суд, за липові борги й підроблені документи. Прокуратура ще 2006-го в рамках кримінальної справи розписала весь злочинний ланцюжок. Але до того моменту нові «хазяї» встигли оформити на неї усі права. Власником майна санаторію з територією 2,57 гектара стала компанія «Авіком». Але насправді хазяїв було двоє. Половину території, яка може бути забудована висотним житлом, пов’язують у місті з Ігорем Марковим, депутатом міськради.
Уцілілі оздоровниці
На Французькому бульварі залишилося близько восьми санаторіїв. Три - у віданні МОЗ, інші - відомчі й приватні, які працюють переважно як оздоровчі заклади. В їхніх старих корпусах у тиші алей і парків пересічні громадяни все ще можуть поліпшувати своє здоров’я. Але немає впевненості в тому, що їх не спіткає доля профспілкових оздоровниць.
На найближчу сесію міськради виносяться питання, пов’язані з продажем землі двох санаторіїв. І це поганий симптом. Якщо депутати дадуть добро, то це може стати поштовхом для нового розпродажу санаторних земель. Адже на території оздоровниць працює чимало комерційних структур, які хочуть з орендарів перетворитися на власників.
Спеціалізований санаторій ім. Чкалова МОЗ України
(17,9 га, вилучено понад 2 га). Розкинувся майже на цілий квартал. Це свого роду мікрорайон із величезною інфраструктурою та зеленою зоною в 13 гектарів із цінними породами дерев. Його територія - парк-пам’ятник садово-паркового мистецтва. Але корпуси санаторію займають сьогодні лише незначну частину. А на іншій, в орендованих будівлях, облаштувалися комерційні структури, які не мають до державної оздоровниці жодного стосунку. У них тут готелі, дорогі ресторани, квіткові оранжереї з магазином, кілька автостоянок. На відміну від спокійного Французького бульвару влітку тут такий рух, що треба бути акробатом, аби не потрапити під колеса.
Крім орендарів, а їх сьогодні, судячи з договорів, близько дванадцяти, на території є й приватні володіння. Фірма «Ольвія» в самому центрі оздоровниці кілька років тому відрізала величезний шмат землі і тепер має шикарні апартаменти з рестораном і тенісними кортами.
А сьогодні на 0,73 гектара претендує комерційна структура під назвою «Громадська організація інвалідів «Народна воля», сусідка оздоровниці. В її віданні перебуває будинок лікувального корпусу, під який свого часу місто відвело близько 0,15 гектара. Але вона подала до мерії заявку на викуп 0,88 га. І як користувач хоче купити їх за оцінною вартістю. На найближчій сесії міськради депутати повинні будуть дати добро на проведення експертно-грошової оцінки цієї ділянки.
Тим часом «Народна воля» залізла в чужий город. Межі оздоровниці визначено держактом, виданим Одеською міськрадою 2002 року. У цьому зв’язку регіональний філіал центру земельного кадастру навіть подав позов до суду. Було призначено земельну експертизу. Рішення суду поки що немає.
Санаторно-оздоровчий комплекс для дітей з батьками «Магнолія» (3,7 га). Раніше належав заводу «Будгідравліка», потім заводу «Краян». Після того як на його базі було створено ТОВ і майно пішло по приватних руках, у судах не припиняються спори про право власності. До боротьби долучився і Фонд держмайна з прокуратурою, не втрачаючи надії повернути «Магнолію» у власність держави. Але поки суд та діло, мерія, попри протести прокуратури та втручання у справу СБУ, вирішила продати близько 3,5 га за 30 млн. гривень трьом фірмам «Транс океан тур», ТОВ «Фейм груп» і ТОВ «Аверс» - власникам оскаржуваного майна санаторію. Першу спробу (з двох заходів) було зроблено на сесії наприкінці минулого року. Але тоді депутати, після виступу прокурора міста, проголосували проти, незважаючи на потуги фракції «Родіна» (І.Марков). Але мерія знову виносить питання про продаж на майбутню сесію, призначену на 28 лютого.
Великий фонтан
Із профспілкових оздоровниць тут уцілів санаторій ім. Горького, що працює цілорічно. Решта, неабияк пощипані «Червоні зорі» й «Чорне море», функціонують як сезонні готелі. Але землі Горьківки не перестали бути об’єктом для атак. Як і територія розміщеного в цій курортній зоні дитячого санаторію Мінздоров’я України «Зелена гірка». За останні роки оздоровниці обросли судовими справами так, як не заростають бур’яном занедбані землі. Правда, «Зелену гірку» від нього очистили, але бур’ян є бур’ян - пре, як і раніше.
Клінічний санаторій ім. Горького (8,28 га). Впритул до спальних корпусів на вилучених 3,5 гектара самовільно споруджено дво- і триповерхові особняки. І зазирає у вікна величезний сучасний довгобуд.
Усе почалося з продажу «Укрпрофоздоровницею» допоміжних будівель Горьківки фірмі «Марс» (Олег Марков) ще сім років тому. Сума угоди - 980 тис. грн. Щоб отримати землю безплатно, фірма спорудила піраміду. Про неї варто розповісти, бо через неї суди (й не тільки) по вуха у справах.
ТОВ «Марс» свою «покупку» роздробило й «подарувало» 35 громадянам, яким місто потім безкоштовно виділило по 7-10 соток. Але не для експлуатації будівель оздоровниці, а під будівництво житлових будинків. Щоб вибити ще один гектар, один із новоспечених власників відділив свою ділянку площею дев’ять соток від майнової частки і продав різним особам. Новими власниками й так крихітної (8/1000) майнової частки санаторію стали аж десять осіб. Ці безземельні громадяни теж претендують на земельні ділянки. За рішенням суду (як встановила прокуратура, підробленим, і його вже скасовано) працівники центру земельного кадастру додатково «нарізали» їм (за документами) приблизно по 10 соток. Тобто один гектар паркової зони майже в центрі санаторію. Вони його тут-таки по частинах продали. Потім ці ділянки ще неодноразово переходили з рук у руки. Врешті-решт 0,70 га повернулися до тих, хто всю цю кашу заварив.
Ось її досі сьорбають суди, прокуратура, земельний кадастр, міськрада і, звісно, самі винуватці цього «кулінарного шедевра», наміряючись усе-таки отримати один гектар в натурі. Вони навіть судяться з облрадою, яка оголосила територію санаторію парком-пам’яткою, а це - перешкода для вільного користування ділянками.
Прокуратура проти них висунула дюжину позовів і намагається визнати всі угоди недійсними, зокрема й рішення міськради про виділення землі. Але з минулого року всі ці справи завмерли в суді до винесення вердикту за головним позовом прокуратури про повернення санаторію у власність держави. Проте державний дах - не панацея від дерибану.
Дитячий спеціалізований санаторій «Зелена гірка» Мінздоров’я України (9,6 га). Ця протитуберкульозна оздоровниця, яку нескінченно шматують інвестори, може бути взагалі стерта з карти Одеси. Її шикарну територію протягом семи років намагалися отримати різні структури, пропонуючи інвестиційні договори один від іншого кабальніший. Дві перші спроби скінчилися провалом. Перша датується 2004 роком. Інвестор ТОВ «Єднання часу» претендував на 6,4 гектара. Судова епопея тривала три з гаком роки. Друга - кінцем 2007 року. Уже вище згадувана інвестиційна холдингова компанія «Слов’янський альянс» (Ігор Марков), уклавши з санаторієм інвестиційний договір, мала намір отримати у власність усю територію з усіма будівлями. А оздоровницю переселити в трикілометрову Причорноморську зону.
Цей «супердоговір» усі суди визнали недійсним. Однак інвестор, перейменувавши свою компанію на підприємство з іноземними інвестиціями «Саут парк», увесь минулий рік продовжував закидати суди новими й новими позовами, намагаючись розжалобити суд тим, що розпочав виконання договору й купив для «Зеленої гірки» санаторний комплекс «Прометей» у селищі Сергіївка Білгород-Дністровського району.
Сьогодні ця інвестиційна афера паралізована. Але її кінець може стати початком нової атаки на землі оздоровниці. У дитячого санаторію немає імунітету. Мінздоров’я, що двічі давало згоду на вище згадані угоди, може підмахнути й третю. Та й без нього можуть обійтися. Приклади є.
Чорноморка
Це одна з чотирьох курортних зон Одеси. Санаторій «Зелений мис» (4,4 га) тепер на терезах правосуддя. Прокуратура спільно з Фондом держмайна повертає його державі. Але «Укрпрофоздоровниця» опирається. Цікаво, яка доля його чекає попереду? Територію оздоровниці «Люстдорф», розміщеної тут-таки, в Чорноморці, державний статус від земельних атак не вберіг. І немає впевненості, що вбереже надалі.
Дитячий спеціалізований санаторій «Люстдорф» МОЗ України (7,7 га). Займав 10,2 гектара. На двох із половиною, прилеглих до берега моря, вирубано столітні дерева, й на їхньому місці споруджуються особняки. Дітям залишили вузький довгий прохід до моря між двома високими парканами та крихітний пляж загального користування. Увесь берег - 1,6 га - забрала фірма «Совіньйон» під будівництво яхт-клубу.
Такий результат чотирьох розпоряджень глави Овідіопольської райадміністрації Наталі Чегодар. Нині вона перший заступник губернатора Одеської області й відповідає за земельний блок питань. Прокуратура досі намагається скасувати ці розпорядження, прийняті чотири з половиною роки тому. Але поки що безуспішно. Хоча прокурор у судовому позові прямо вказує на наявність «ознак шахрайських дій голови Овідіопольської райадміністрації», яка одним розпорядженням вилучила землю для проведення берегоукріплювальних робіт, а другим - віддала 25 громадянам під дачі.
Судиться з райадміністрацією й Одеська міськрада, оскільки санаторій розміщений у межах міста. Держакт на землю виданий міськрадою 1996 року на 10,2 гектара. У своєму розпорядженні Н.Чегодар позначала місце розташування оздоровниці так: «територія Таїрівської сільради, вул. Зої Космодем’янської, 1, Овідіопольського району (за межами населених пунктів)». Але в новому держакті, підписаному нею ж, однак уже на 7,69 га, зазначено адресу: м. Одеса, с. Чорноморка, і ті ж вулиця та номер будинку.
Місцеві суди не виявили порушень у діях глави району. Але Вищий адміністративний суд України скасував їхні вердикти й повернув справу в Одесу на новий розгляд. Нове слухання в Одеському апеляційному адміністративному суді (після того, як справа пролежала рік у місцевому окружному) призначене на сьоме березня.
Навіть якщо сліпі судді стануть видючими, землю вже не врятувати. Але важливо тепер інше - поставити шлагбаум. Наприклад, сусід - ЗАТ «Футбольний клуб «Чорноморець» (нардеп Леонід Климов) уже зсував паркан на три гектари в глиб його території. Хотів за рахунок дитячої оздоровниці розширити футбольні поля.
Післямова
Не про всі санаторії розказано. Але в Одесі немає жодного, розміщеного біля моря, на який би не полювали. Навіть найстаріший, іменитий санаторій «Лермонтовський» - як потрапив у зону турбулентності, так досі з неї не може вийти. Облрада вирішила його територію (доки не умикнули) оголосити парком-пам’яткою садово-паркового мистецтва, проте справа загальмувалася. Та й навряд чи це допоможе. Санаторій ім. Чкалова має такий статус. А його шматками почали різати.
Мимоволі виникають запитання: яких же розмірів мають бути території нинішніх оздоровниць? Скільки дерев, чагарників їм призначається? І взагалі, чи є для них місце на карті? Час владі про це сказати гучно, на всю країну. Бо нічого не залишиться. Адже кінця-краю обрізанням не видно. І така ситуація не тільки в Одесі, а й в області, у країні загалом.
Згори скомандували відібрати в профспілок усі санаторії. Зокрема й «Лермонтовський». А що далі? Федерація профспілок України - поганий власник. «Укрпрофоздоровниця» - нікудишній менеджер. Але й держава - не найкращий керівник. У приватні руки не безплатно перейшли тисячі квадратних метрів та гектарів. Але жоден уцілілий одеський санаторій, як профспілковий, так і державний, не набрав рис сучасної європейської оздоровниці. Ба більше, частина їхніх територій занедбана, будівлі в руїнах. Отож на зміну одним інвесторам скоро можуть посунути інші. Чи витримають оздоровниці? Тим більше що їхніми землями розпоряджаються місцеві ради. Або одноосібно голова району, як у випадку з «Люстдорфом». А в них інші цілі й завдання - наповнити бюджет. І кишеню. Як сказав один чиновник: якщо оздоровниці перейдуть державі, то ми взагалі нічого не отримаємо. Одне слово, без особливого статусу санаторним землям аж ніяк не вціліти.