Цього тижня Служба зовнішньої розвідки (СЗР) у відповідь на запит голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) Романа Ігнатова надіслала на адресу ВККС лист, який оприлюднило ZN.UA і який похитнув ситуацію навколо Комісії. У цьому листі голова СЗР Олександр Литвиненко зазначив, що «під час опрацювання матеріалів виявлено відомості щодо особи, чиї установчі дані повністю співпадають з установчими даними громадянина України Ігнатова Р.М.».
Голова розвідки навів у листі декілька цифр на підтвердження наявності в реєстрі паспорта, проте самого документа СЗР не оприлюднила, як і року та місця його видачі. Розвідка уточнила, що це неможливо через розрив дипломатичних відносин із Росією 24 лютого 2022 року й незмогу отримати копії документів.
Після цього Роман Ігнатов зібрав прес-брифінг, на якому заявив, що на нього тиснуть. Голова ВККС пов’язав тиск із початком оцінювання суддів ліквідованого Окружного адміністративного суду, а також заявив, що один із народних депутатів написав на нього заяву до правоохоронних органів, після чого Служба безпеки України (СБУ) відкрила проти Ігнатова кримінальне провадження за статтею «державна зрада». За інформацією джерел ZN.UA цей депутат — член парламенту Максим Бужанський.
Після оприлюднення листа СЗР Вища кваліфікаційна комісія суддів також виступила із заявою, в якій зазначила, що вважає неприпустимою наявність у суддів і членів органів суддівського врядування іншого громадянства, окрім України, зокрема Росії. Проте просить низку органів перевірити факт наявності російського громадянства у свого колеги. Також, аби вирішити питання, ВККС планує залучити громадськість і обіцяє, що після аналізу всіх необхідних документів «невідкладно ухвалить рішення».
В день оприлюднення листа від СЗР об’єднання українських адвокатів і юристів «Спілка мертвих юристів» опублікувало власне розслідування, де висунуло версію, що в Романа Ігнатова немає російського паспорта. А номери, які Служба зовнішньої розвідки навела в листі, найімовірніше, збігаються з номером старого радянського паспорта Ігнатова, інформації про який він не приховував.
Проте Вища рада правосуддя (ВРП), яка й ухвалювала фінальне рішення під час затвердження складу ВКСС після конкурсного добору, жодних заяв не зробила. Однак уже опубліковано інформацію про те, що ВРП нібито отримала листа від Державного бюро розслідувань (ДБР), яке, «посилаючись на СБУ, СЗР і власні слідчі дії, наголосило, що очільник ВККС Роман Ігнатов є громадянином РФ». За інформацією джерел ZN.UA, у ВРП офіційного подання ДБР ще немає, але якщо надійде, то ВРП розглядатиме цей документ, аби сформувати свою офіційну позицію. Яка є критично важливою вже зараз.
ZN.UA поговорило із заступником голови ВККС Русланом Сидоровичем про ситуацію в Комісії, що склалася після публікації листа, позицію ВККС щодо заяв голови Романа Ігнатова, ймовірні ризики для інституції та можливий тиск на членів Комісії.
— Пане Руслане, які настрої у членів ВККС після листа, який надійшов на адресу Комісії й у якому зазначено, що у голови Комісії нібито є номер російського паспорта?
— Я впевнений, що більшість моїх колег достатньо стресостійкі. У нас складна робота й іще багато викликів попереду. Але, безперечно, це дуже тривожна для нас інформація. Внаслідок цього нам довелося затримати того дня початок пленарного засідання, аби в екстреному режимі відреагувати на цей лист. Ми оприлюднили публічну заяву, направили звернення до компетентних державних органів, у яких можуть бути дані для підтвердження або спростування цієї інформації.
Ці звернення ми направили до Головного управління розвідки, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, а також до ДБР, оскільки там є дві кримінальні справи, що стосуються голови ВККС Романа Ігнатова. І ще один лист надіслали до Міністерства закордонних справ, адже Україна розірвала дипломатичні стосунки з Російською Федерацією, але може просити про дипломатичні послуги інші держави, аби офіційними каналами зв’язку отримати відповідну інформацію з РФ. Ми повинні розуміти, що йдеться про підтвердження інформації, остаточним тримачем якої є держава-агресор. Цей факт теж не можна не брати до уваги.
— Під час такої жорстокої війни посилатися на документи, які надає Росія, — це ще й питання моралі, не лише права. Бо навіть коли ви отримаєте через МЗС відповідь, що в пана Ігнатова точно немає й ніколи не було російського громадянства, хтось скаже: «Дивіться, вони посилаються на російські документи». Як із цим бути, адже й на російські документи, й на російські бази цих документів доведеться посилатися?
— Якщо ми говоримо про членів Комісії, до яких висуваються доволі суворі фахові вимоги, законодавець визначив, що нам у своїй роботі доведеться вирішувати моральні дилеми. І абсолютно вірно, що нам доведеться мати справу з певною інформацією, якою володіє Росія. Бо це буде першоджерело цієї інформації. Сподіваюся, що в цьому випадку нічого не підтвердиться.
Деякі дані, зазначені в листі Служби зовнішньої розвідки, потребують додаткових пояснень і уточнень. Логічно, що інформацію, яку вони зазначили, вони звідкись узяли. І Комісія сьогодні ухвалила єдино правильне рішення — висловила публічну позицію. Крім того, ми звернемося до громадських організацій, які рекомендували своїх представників до Громадської ради доброчесності (ГРД) і журналістів, бо в деяких випадках їхні представники були попереду державних структур. І цим кроком продемонструємо зі свого боку, що Комісія не збирається ховатися за формальними процедурами. Бо й НАБУ, й СБУ відкривають кримінальні провадження за результатами журналістських матеріалів. Тому така проактивна позиція із залучення громадськості покаже нашу силу, готовність до відкритого спілкування із суспільством та безкомпромісну позицію.
Ми відразу зазначили, що особам не лише з російським паспортом, а й із будь-яким іншим паспортом, окрім українського, не місце ні в судовій системі, ні в системі органів судового врядування. Водночас ми наголосили, що інформації про закиди щодо наявності в Романа Ігнатова російського паспорта недостатньо, оскільки наразі не надано жодних документів, які б це підтверджували. Існування та суть листа СЗР ми під сумнів не беремо, але з погляду демократичного підходу маємо ці моменти дослідити.
— Важливо уточнити: питання, яке ви через МЗС та іншу країну адресуватимете в Росію, стосуватиметься того, чи мав Роман Ігнатов нібито російський паспорт?
— Тут не настільки принципово, мав він паспорт чи має. Важлива наявність громадянства. Забудьмо про суддів і розгляньмо таку ситуацію: громадяни України колись, за певних обставин, отримали громадянство Росії. І вони не відвідували цієї країни, не зверталися до посольства Росії, коли воно ще було в Україні. Й у них цей паспорт припинив свою чинність. Чи свідчить це про втрату громадянства Росії? Нічого не стається автоматично. Громадянство припиняється лише через заяву про вихід із громадянства, а паспорт — це лише документ, який посвідчує юридичний факт. І ми запитуємо про громадянство. Так, як про це говорять і Конституція, і Закон «Про судоустрій і статус суддів». Закон, а Роман Ігнатов нині є чинним суддею, не передбачає припинення повноважень судді за наявності паспорта іншої держави.
— А ви спілкувалися з паном Ігнатовим після оприлюднення цього листа?
— Так, ми з ним спілкувалися вранці того ж дня. Він у відпустці. Але я йому зателефонував і попросив приїхати до приміщення Комісії. Оскільки члени Комісії хотіли поставити йому запитання. Після того, як він відповів на них, щоб уникнути конфлікту інтересів під час обговорення нашого реагування на цю інформацію, Роман Ігнатов залишив приміщення ВККС.
— Як я зрозуміла, пан Ігнатов планує й далі обіймати посаду голови Комісії?
— Так, він особисто сказав, що не збирається здаватися.
— На вашу думку, як це позначиться на самій інституції Вищої кваліфікаційної комісії суддів?
— Комісія серед своїх функцій має таку як розгляд декларацій доброчесності. Один із пунктів звучить так: «Чи тисли на суддю?». Бо якщо на суддю тиснуть, держава має про це знати. До речі, Роман Ігнатов, хоч він — і голова ВККС, досі є чинним суддею. Розглядаючи скарги, ми завжди дуже ретельно підходимо до повідомлень від громадян, громадських організацій, бо ту саму обставину щодо різних людей можна оцінити дуже по-різному. Комісії невідомо про жодні обставини тиску на голову Комісії Ігнатова. Принаймні нам, членам ВККС, він про такі моменти не повідомляв.
Те, що сталося, вже позначилося на роботі Комісії. Така обставина не додає репутації органам суддівського врядування. Хочу сподіватися, що відповіді від усіх органів і громадськості буде зібрано дуже швидко.
— Але під час брифінгу Роман Ігнатов говорив про тиск. Чи може це бути пов’язано з тим, що відбувається кваліфоцінювання, зокрема, колишньої впливової групи судді Павла Вовка? Чи, можливо, спрацював чинник виконавця? Адже Ігнатов сам відправив запит до СЗР (питання, навіщо, якщо пройшов усі перевірки під час конкурсного добору. — Т.Б.), а СЗР, виявивши дані про Ігнатова в російському реєстрі, не могло не повідомити про цей факт.
— Якщо я пов’язую Службу зовнішньої розвідки та суддю Вовка, то мені після нашої розмови потрібно писати заяву в правоохоронні органи. Щодо тиску на мене: я його не відчуваю. Лише тиск суспільства. Тиск відповідальності за роботу нашого органу. Якщо хтось десь намагатиметься схилити мене до незаконних неправильних рішень, хочу сподіватися, що весь мій професійний шлях дасть змогу встояти перед усіма спробами такого впливу. Але на сьогодні ніхто навіть не намагається тиснути. Ми справді є колективним органом. Ніхто з нас не може нав’язати іншим членам Комісії свого рішення.
— Хто з членів ВККС був у кабінеті заступника глави офісу президента Андрія Смирнова, який відповідає за судову реформу й через якого можуть діяти різні групи впливу? І чи ви самі були?
— Ніколи в житті не перетинався з Андрієм Смирновим. Особисто не знайомий. Останній раз на вулиці Банковій я був під час своєї каденції в парламенті. З владних політичних коридорів відвідував лише профільний комітет Верховної Ради — й це публічна інформація, — коли членів ВККС, ВРП, ГРД та інших залучали до робочої групи під час підготовки 10140-д — змін до закону «Про судоустрій і статус суддів». Інших політичних кабінетів не відвідував. І не запрошували. Я навіть дещо здивований таким слабким інтересом офісу президента до судової реформи. Можливо, вони це перекинули на парламент, у чому, зрештою, нічого поганого немає.
— Гадаєте, поява цієї інформації в листі Служби зовнішньої розвідки підриває довіру громадян і, наприклад, самих суддів, яких ви оцінюєте?
— Не скажу, що підриває, але може. Наприклад, історія Богдана Львова, колишнього судді Касаційного господарського суду Верховного суду. Ми ж не говоримо про те, що звільнення Львова з посади голови КГС ВС підірвало довіру до господарської юстиції в Україні? Не говоримо, й так не є. Що робити, аби цього не сталося? Не приховувати історій, оперативно реагувати, бути максимально відкритими й намагатися максимально швидко надати всі вичерпні відповіді. Сьогодні Комісія продемонструвала саме такі підходи. Гадаю, це випробування зробить нас тільки сильнішими. Й покаже, що немає випробувань, які ВККС не готовий пройти. А отже, це лише збільшить довіру. З викликами потрібно вміти справлятися.
— В продовження питання про довіру: чи може поява листа й інформації, викладеної в ньому, бути підставою для судових позовів? Мовляв, «якщо голова комісії має російський паспорт, то ми йому не довіряємо».
— Жодним чином це не може призвести до того, що ми переглядатимемо результати роботи Комісії. Подумаймо про катастрофу: наприклад, підтверджується така прикра інформація, що призводить до втрати статусу судді. Знов-таки, згадуючи Богдана Львова, попри те, що він втратив статус судді, жодне винесене ним судове рішення не поставлене й не може бути поставлене під сумнів. Бо він виконував свої повноваження. А коли ми говоримо про кейс ВККС — ми є колективним органом. Це не були особисті рішення Романа Ігнатова. Це ніяк не може призвести до втрати юридичної легітимності рішень, ухвалених Комісією.
— Якщо ви вже почали говорити про Богдана Львова, у якого знайшовся російський паспорт. Скажіть, як покроково виглядає процедура перевірки суддів на наявність російського паспорта?
— Якщо ми говоримо про рамку кваліфікаційного оцінювання або конкурсних процедур, то є таке поняття, як «спеціальна перевірка». В її межах направляється велика кількість запитів до різних установ, зокрема й до СБУ, і вони перевіряють не лише наявність громадянства іншої держави, а й імовірну причетність до колабораціонізму. Цю інформацію ми збираємо, оцінюємо й надаємо відповідні висновки. Але самостійно Комісія не володіє ресурсами та можливостями для такої перевірки, це робиться лише через компетентні органи.
Тепер наочно. Якщо хтось із суддів має приїхати за два тижні на співбесіду, то про нього вже зібрано весь необхідний масив даних, є відповіді від усіх органів, витяги з усіх реєстрів, усю цю інформацію перевірено — й тоді йому призначають співбесіду. На якісну перевірку одного судді потрібно близько місяця з погляду обігу документів. Певний член Комісії перевіряє певну кількість суддів на місяць, але час отримання цієї інформації — десь приблизно місяць.
— Ви вже як чинний член ВККС як для себе розцінюєте те, що в Богдана Львова десь «закотився» російський паспорт, а потім його знайшли?
— Це дуже дивна й прикра ситуація. Богдан Львов і далі стверджує, що в нього такого громадянства немає. Він вважає, що його неправомірно звільнили з суду, і звернувся з відповідним позовом, стверджуючи, що в нього немає громадянства Росії. Справу досі не розглянуто. Я як правник не можу підтримати якусь позицію, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Тільки суд може дати на це відповідь. А не жоден інший орган. Навіть ВККС. Якби Львов проходив співбесіду, ми могли б дати відповідь щодо рівня його професійних знань, етики та доброчесності.
— Є версія, що факт наявності листа СЗР щодо Ігнатова із зазначенням у ньому цифр, які нібито свідчать про російський паспорт, але без самого паспорта, можуть використати ті, хто хоче витіснити з конкурсів міжнародний компонент. Мовляв, міжнародники — не гарантія якісного добору. Що скажете?
— Передусім наївно думати, що коли робиш правильні речі, тобі ніхто не заважатиме. Чи потрібна країні судова реформа? Очевидно, що потрібна. Чи є в нас катастрофа з наповненням суддівських кадрів? Так, 11 судів по країні — без суддів. Тому, звісно ж, будуть сили і всередині країни, і за її межами, які намагатимуться підірвати довіру до процесів, заблокувати роботу. Сьогодні атакують ВККС, завтра можуть Вищу раду правосуддя або Верховний суд. Треба зняти рожеві окуляри: заважатимуть, але ми маємо рухатися вперед, долаючи перешкоди, бо лише так можна досягти результату.
— Очевидно, що лист загострив проблему підтвердження громадянства спецслужбами, яка існувала вже давно. Але це — окрема тема для аналізу. Скажіть, будь ласка, в які строки ви збираєтеся вирішити проблему? Чи розглядаються варіанти відпустки голови на час внутрішнього розслідування або переходу його в статус рядового члена ВККС? І як із допуском до держтаємниці — чи не варто його тимчасово закрити?
— Сподіваємося, що всі остаточні відповіді стосовно підтвердження або спростування наявності в Романа Ігнатова російського громадянства буде надано суспільству в максимально стислі строки, адже особливо в умовах повномасштабної війни це потребує максимально оперативної відповіді. Водночас ми не можемо відповідати за строки надання відповідей на запити, які надіслала Комісія.
Усвідомлюючи, що різні органи можуть надавати відповідь із різним часовим проміжком, ми ухвалили рішення про утворення відповідної робочої групи із залученням громадянського суспільства. Ми вже неодноразово бачили приклади того, як журналісти-розслідувачі бували більш оперативними, ніж певні слідчі органи. Я б не сказав, що це аж так дивно, адже журналісти концентруються на невеликій кількості кейсів, тоді як держоргани постійно мають справи з величезним потоком інформації, і бачимо ми лише ті результати їхньої роботи, які потрапляють у поле зору медіа.
Питання подальшого перебування голови комісії у відпустці чи звільнення його з адмінпосади — це виключно питання дискреції самого пана Ігнатова. Комісія не лише не має повноважень ухвалювати такі рішення, а й, на моє переконання, в цій ситуації це виглядало б як тиск на голову органу, що, звісно ж, є неприйнятним. Відповідно до регламенту Комісії, її голова має імунітет від звільнення з адмінпосади строком на один рік за ініціативою колег. Це демократична практика, що існує в багатьох країнах і демократичних інститутах як інструмент захисту від тиску на відповідних осіб. Водночас, як я вже зазначав, ці питання (відпустка або звільнення) можуть вирішуватися не інакше як за заявою самого Романа Ігнатова.
Щодо позбавлення доступу до держтаємниці, то це питання, відповідно до статті 26 Закону України «Про державну таємницю», належить до виключної компетенції СБУ, до якого ми, серед інших, направили відповідний запит. А отже, закон зобов’язує саме цю спецслужбу бути пильною, щоби доступ до держтаємниці не опинявся в руках осіб, які не мають на це прав.
— Отже, давайте зафіксуємо: те, що відбувається, не впливає на здійснення повноважень ВККС. Так?
— Станом на сьогодні Комісія працює у штатному режимі. 21 грудня, хоч і з часовою затримкою, було розглянуто всі питання, включені до порядку денного пленарного засідання. Це є яскравим свідченням того, що Комісія здатна впоратися з викликами, працювати за будь-яких умов, усвідомлюючи колосальне значення нашого органу не лише для утвердження доступу людей до справедливого суду, а й як одного з ключових елементів для продовження міжнародної підтримки України та подальшого євроінтеграційного процесу.
Скажу більше — що ефективніше працюватиме Комісія, то більше буде викликів, найрізноманітніших, і особисто я до цього готовий. І впевнений, що до цього готовий не лише я, а й мої колеги.
Тому ще раз — Комісія працювала, працює й працюватиме на користь суспільства й країни. Відкрито, чесно та професійно.