Останнє 10-річчя щойно минулого тисячоліття видалось не просто щедрим на перебіг подій у нашій країні, воно стало визначальним у закладенні підвалин новітньої історії нової держави світу — нашої з вами Батьківщини. Системі арбітражних судів випало стати ровесниками незалежності України і разом з нею пройти весь шлях глибинних трансформацій суспільних, політичних, державних, економічних та правових інституцій.
10 років — це достатній термін для того, щоб проаналізувати нагромаджений досвід, усвідомити ретроспективу, виділити основні етапи нашої діяльності. Арбітражні суди постали на фундаменті, закладеному органами державного арбітражу, і збагачені досвідом багатьох поколінь арбітрів. Вони викристалізувалися сьогодні у спеціалізовану судову систему, яка забезпечує не лише захист економічних інтересів кожного господарюючого суб’єкта та народного господарства в цілому, а й активно впливає на формування нових економічних відносин у державі. За роки існування органи арбітражного судочинства як спеціалізована система органів судової влади розглянули близько одного мільйона справ, переважна більшість яких пов’язана з майновими вимогами. До господарського обороту суб’єктів економічних відносин повернуто кошти, сума яких еквівалентна двадцяти чотирьом мільярдам гривень. Лише за останніх п’ять років за розгляд судових справ сплачено заявниками та присуджено до стягнення в державний бюджет мита на суму 660 млн. грн., понад 15 млн. доларів США, 346 тис. німецьких марок та чимало іншої іноземної валюти. Окрім цього, в доход державного бюджету стягнуто понад двадцять мільйонів штрафних санкцій за порушення вимог чинного законодавства.
Динаміка показників судово-арбітражної статистики характеризує не лише активність арбітражних судів у вирішенні господарських конфліктів, їх навантаження та рівень довіри до них у нашому суспільстві, а й значною мірою відбиває стан економіки держави в цілому та економічних правопорушень зокрема. Діяльність арбітражних судів обумовлена економічними факторами і завжди була адекватна економічному розвитку держави.
2000-й рік, як і прогнозувалось, виявився для України переломним в економічній динаміці. Після затяжної кризи маємо реальне зростання основних макроекономічних та галузевих параметрів. Активізація господарської діяльності зумовила збільшення кількості конфліктів між господарюючими суб’єктами. Кількість справ, розглянутих торік, сягнула майже 158 тис. і не лише на 17 відсотків перевищила рівень 1999 року, а й на 67 відсотків була більшою за відповідний показник 1992 року. Торік, за рішеннями арбітражних судів, підлягало поверненню до господарського обороту 13,2 млрд. грн. Для порівняння додам, що за 1992 рік цей показник становив лише 2,8 млрд. грн., за 1999 рік — 3,2 млрд. грн.
Останні роки діяльності арбітражних судів позначені не лише постійним зростанням кількості господарських спорів, що передаються на вирішення арбітражним судам, а й їх складністю, резонансністю, а також соціальною вагомістю справ, які доводиться розглядати.
Постійне збільшення кількості збиткових підприємств зумовило нагромадження в арбітражних судах справ про банкрутство. Особливість і складність процесуального режиму провадження у справах цієї категорії, соціальні проблеми та наслідки, пов’язані із застосуванням правового інституту банкрутства, не мають аналогів за всю історію існування арбітражних судів.
Лише за останні п’ять років визнано банкрутами 22,1 тис. підприємств; 14,7 тис. справ цієї категорії закінчено провадженням із затвердженням ліквідаційного балансу. Проте жодна з наведених цифр не може передати тієї соціальної напруги, яку викликають банкрутство та ліквідація підприємства. Це і безробіття тисяч людей, і розпач ошуканих громадян, котрі не завжди можуть і хочуть зрозуміти зміст фрази в Законі України «Про банкрутство» — «майнові вимоги вважаються погашеними».
Тільки за останні п’ять років арбітражні суди визнали недійсними 21,3 тис. актів, виданих органами державної влади всупереч своїй компетенції або з порушенням вимог чинного законодавства.
Протягом усього часу свого існування арбітражні суди постійно перебували в епіцентрі усіх соціальних проблем нашого суспільства. З 1997 року Вищий арбітражний суд України запровадив оперативний контроль за станом розгляду справ, пов’язаних з надходженнями грошових коштів до державного бюджету та державних позабюджетних фондів. Упродовж 1997 — 2000 років арбітражні суди закінчили провадження 99,4 тис. таких справ. За результатами їх розгляду присуджено до стягнення в державний бюджет та державні цільові фонди 4,3 млрд. грн.
Особливої актуальності за останні роки набули спори з участю органів ДПА, як безпосередньо пов’язані з виконанням доходної частини державного бюджету. Їх кількість з року в рік постійно зростає. Торік кожна десята справа з розглянутих була пов’язана із застосуванням податкового законодавства. Практика свідчить, що здебільшого спори між платниками податків та податківцями виникають внаслідок неоднакового підходу до оцінки тих чи тих положень законодавства про податки. Тим часом, це законодавство досить недосконале, динамічне та складне для практичного застосування як суб’єктами підприємництва, так і працівниками податкових органів.
Для забезпечення кваліфікованого й оперативного розгляду справ найбільш актуальних категорій в арбітражних судах проведено необхідні структурні зміни. Відповідно до указів Президента України, у квітні 1998 року в складі арбітражних судів утворені спеціальні колегії з розгляду справ про банкрутство, а в серпні 1999 року — колегії з розгляду справ про стягнення податків, зборів та інших обов’язкових платежів, що сприяло підвищенню ефективності судового захисту учасників економічних правовідносин, у тому числі і держави як гаранта забезпечення виконання соціальних програм.
В умовах суперечливих тенденцій в економіці та нестабільності законодавчої бази арбітражним судам вдалося вирішити понад 98 відсотків спорів на належному професійному рівні і відповідно до закону. Кількість змінених та скасованих процесуальних документів упродовж 1992 — 2000 років не перевищувала 1,7 відсотка загальної кількості розглянутих справ.
Наявність саме цих відсотків зумовлена найбільш спірними, найбільш резонансними справами, до яких доводилось неодноразово повертатись, іноді навіть змінювати рішення на протилежне, але не з кон’юнктурних, а тим більше політичних міркувань, як це іноді висвітлюється в засобах масової інформації з подачі невдоволеної сторони, а тому, що вони ускладнені суперечливими і заплутаними відносинами або пов’язані з недосконалістю правового регулювання.
Так, зокрема, неодноразово доводилось вирішувати спори, пов’язані із застосуванням пільг для іноземних інвесторів та перерозподілом власності, поверненням окремих об’єктів або частини акцій у державну власність. Саме результати розгляду цих справ, що стосуються великих матеріальних цінностей, іноді викликають негативні оцінки дій суду. Оскарження судових рішень зумовлює додаткову перевірку підстав їх ухвалення з погляду відповідності вимогам чинного законодавства, в тому числі спрямованого на протидію криміналізації і тінізації економіки.
Діяльність арбітражних судів не обмежується лише вирішенням конкретних спорів. Арбітражне судочинство дозволяє виявити як проблеми застосування законодавства, так і шляхи його вдосконалення. Один з найважливіших напрямів діяльності арбітражних судів — вдосконалення правового регулювання економічних правовідносин. У цьому аспекті першочергового значення набувають аналіз і узагальнення судової практики вирішення спорів та застосування законодавства в процесі розгляду справ. Особливо підвищується актуальність цього напряму роботи в умовах колізійності законодавства. Ще Шарль Монтеск’є у своїй праці «Про дух законів» писав, що діяльність судів не повинна обумовлюватись протиріччям та невизначеністю законодавства. Саме в процесі вирішення спорів найяскравіше виявляються недоліки законів, які не завжди помітні на підготовчій стадії розробки та під час прийняття нормативних актів. Пропозиції стосовно вдосконалення законодавства, що вносились Вищим арбітражним судом України за весь час існування системи арбітражного судочинства, охопили всі найважливіші аспекти економічної діяльності: приватизаційні процеси, оренду, зовнішньоекономічну та сумісну діяльність, кредитування, банкрутство суб’єктів підприємництва, укладання міждержавних економічних угод та багато інших, перелік яких не вміститься у наш регламент.
З метою розв’язання проблем правозастосовчої практики, що породжені неузгодженістю дій різних відомств, причетних до впорядкування економічних правовідносин, у лютому 1998 року Вищий арбітражний суд України провів підсумковий пленум з участю правоохоронних і контролюючих органів. Рішення цього пленуму стало визначальним у стратегії подальшої співпраці та координації діяльності арбітражних судів на місцях з усіма, на кого покладена відповідальність за правопорядок у державі. Проведення спільних підсумкових нарад з представниками правоохоронних і контролюючих органів, семінарських занять та конференцій, обмін аналітичною інформацією стосовно недоліків у застосуванні законодавства та якості підготовки позовних матеріалів стали невід’ємною частиною повсякденної роботи арбітражних судів. Про доцільність і своєчасність вжитих заходів свідчить істотне підвищення рівня задоволення позовних вимог за останні роки. Так, наприклад, якщо 1997 року в судовому порядку задовольнялось лише 20,6 відсотка позовних вимог, то 2000-го цей показник становив уже 58,2 відсотка.
Окремий напрям співпраці арбітражних судів з правоохоронними органами — робота з виявлення злочинів у сфері економіки. За повідомленнями арбітражних судів слідчі органи внутрішніх справ та прокуратура порушили ряд кримінальних справ проти посадових осіб, що скоїли тяжкі злочини, у тому числі ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, розкрадання державного та колективного майна в особливо великих розмірах, а також посадовий підлог, підробка документів та інші.
Україна входить у нову фазу свого розвитку, яка характеризується розширенням спектра ринкових перетворень, пошуком нових ефективних методів досягнення конкурентоспроможності у світі, створенням нового механізму міжнародного партнерства нашої держави в глобальних процесах сучасності. І почесне завдання арбітражних судів я вбачаю в тому, щоб стати ефективним важелем державного механізму, який сприятиме зміцненню нашої держави та посиленню авторитету України у світової спільноти.