Вибух, що стався 9 лютого в приміщенні Дарницького районного суду столиці, вкотре привернув увагу до проблем третьої влади. Зокрема, до питання безпеки суддів і судів. Звичайно, принципових змін у цій сфері очікувати не доводиться. Безперечно, ця сумна подія надто швидко вичерпає себе як інформаційний привід. Не лише для тих, хто радіє будь-якій нагоді для озвучування пустопорожніх декларацій, а й для тих, хто реально намагається змінити ситуацію на краще.
Проблемі безпеки судів було присвячено прес-конференцію, в якій взяли участь народні депутати Василь Онопенко, Леонід Черновецький і представники Дарницького райсуду. Оприлюднена інформація вкотре підтвердила, що навіть якщо не говорити про відверто кримінальні засоби впливу на суд, «ризиків» у роботі третьої влади надто багато. Причому деякі з них належать до важкопрогнозованих.
Леонід Черновецький: «Начебто б усім зрозуміло, що над суддями не має бути жодних начальників. Проте «прищучити» суддів намагаються сьогодні деякі новостворені структури. Наприклад, Державна судова адміністрація. Вони намагаються подавати до профільного комітету якісь списки, заводити якісь справи на суддів. Надходять скарги на те, що на суддів чинять тиск.
Я знаю Карабаня (керівник ДСА. — Ред.). Він хороший хлопець, і особисто до нього в мене претензій немає. Та як же можна, приміром, виступати з ідеологічними статтями, зокрема про те, що «блакитних» не можна брати в судді? Хоч як би я ставився до цього явища, Конституція такого обмеження не передбачає.
Навіщо нам Державна судова адміністрація, якщо цей орган і надалі займатиметься такими речами? Якщо вони й далі продовжуватимуть в тому самому дусі, я подаватиму законопроект, що передбачає ліквідацію цього органу. Тому що його прерогатива — займатися фінансовими питаннями.
До речі, якщо говорити про фінанси, то в жодній із найбагатших країн світу я не бачив такого суду, як будівля Вищого господарського суду в Києві. Будинок ВГС навіть ночами будують — уявити собі не можу, що це за контракт такий, і в скільки це обходиться. Я вважаю, що це просто неподобство. Оскільки туди гроші йдуть. Якщо ви подивитеся на той самий Дарницький районний суд Києва, до речі, суд мого виборчого округу, ви побачите, куди ці гроші справді мали б йти».
Глава парламентського комітету з правової політики Василь Онопенко, відповідаючи на запитання про роль Вищої ради юстиції України у формуванні суддівського корпусу зазначив: «На жаль, у цьому плані ВРЮ не завжди грає ту роль, яку має грати. ВРЮ розглядає кандидатури, коли йдеться про перше призначення суддів на п’ять років Президентом України, як це передбачено чинним законодавством. Не скажу, що ми заплющуємо очі, коли поступають люди, не гідні бути суддями, які не відповідають існуючим критеріям. Проте не можу сказати, що цей орган працює ідеально хоча б тому, що останнім часом він став надзвичайно політизованим. Є безліч прикладів того, як судді приймають принципові рішення, відповідно до Конституції, чинного законодавства, але не угодні владі, і їх карають за це. Приміром, як у випадку з колишнім заступником голови Харківського апеляційного суду Михайлом Бородіним. Рішення не сподобалося одному з кланів міста Харкова, і суддю буквально почали цькувати, використовуючи для цього Вищу раду юстиції. ВРЮ ухвалила направити Президенту матеріали щодо зняття цього судді з адміністративної посади, всупереч чинному законодавству. Закон передбачає, що для цього необхідне відповідне рішення Ради суддів України. Такого рішення не було.
Аналогічні рішення ВРЮ приймала й по інших суддях, у тому числі Шевченківського суду столиці. Тобто мене як члена ВРЮ не все в ньому влаштовує. Вважаю, що сам цей орган потребує реформування. Та для цього необхідне внесення змін у Конституцію. У багатьох розвинених країнах такі органи формуються з 50% суддів плюс один суддя. Іншу частину становлять науковці адвокатури і прокуратури».
За даними Державної судової адміністрації, із 744 приміщень місцевих судів загальної юрисдикції понад половина (385) не відповідають нормам забезпечення здійснення судочинства.
36 місцевих судів уже протягом тривалого часу працюють в аварійних приміщеннях. Дві третини з 27 апеляційних судів не відповідають елементарним вимогам щодо здійснення правосуддя. Два з них (апеляційні суди Кіровоградської і Рівненської області) перебувають у аварійному стані.
У багатьох судах працівники та учасники судових процесів перебувають в аварійних приміщеннях, які створюють реальну загрозу для життя й здоров’я. З 28 військових судів лише 20 забезпечені належними приміщеннями. З 11 загальних судів м.Києва, включаючи апеляційний суд, жодний не забезпечений належним приміщенням.
Витрати на капітальний ремонт і реконструкцію адміністративних будинків місцевих і апеляційних судів на минулий рік не задовольнили навіть 20% від потреби.
Через відсутність належного фінансування актуальною залишається проблема забезпечення належної охорони приміщень судів. Дві третини судів (67%) не забезпечені не лише цілодобовою охороною, а й охоронно-пожежною сигналізацією.
Окремою проблемою є мала площа приміщень судів. Виходячи з норм розрахунку середньої площі приміщення — 143 м. кв. на суддю — реально сьогодні лише окремі суди можуть вважатися повністю пристосованими для здійснення правосуддя. Практично в усіх судах слухання справ частково відбуваються в кабінетах суддів.
На даний час житлом не забезпечено 608 суддів, 386 із них наймають квартири і мешкають у гуртожитках. Хоча відповідно до Закону «Про статус суддів» не пізніше ніж через шість місяців суддю мають забезпечити упорядкованим житлом у вигляді окремої квартири чи будинку відповідні місцеві органи державної влади за місцем перебування суду.
Для забезпечення суддів житлом у повному обсязі необхідно 45 млн. грн. 2002 року держбюджет передбачав для цих цілей 8 млн. 250 тисяч грн. З них реально було виділено 279 тис. грн., водночас за рішеннями судів 11 суддям було виплачено 1 млн. 884 тис. грн. як компенсації за придбане ними житло.
Говорячи про проблему недофінансування судової влади, Л.Черновецький зазначив: «У нас немає проблем із коштами, є проблема лише з розкраданням державного майна. Коли майже кожний двірник, який працює в системі виконавчої влади, їздить на «Мерседесі» за 150 тисяч доларів».
Як повідомили народні депутати, в Україні буде створено громадську організацію «Всеукраїнська асоціація суддів». Про це заявив Василь Онопенко, один з ініціаторів її створення. Метою організації стане створення позитивного іміджу суддів, повна їх незалежність, публічність усіх судових процесів, підвищення зарплат суддям і належне фінансування судів.