Будь-яка серйозна структура, яка дорожить репутацією, у разі виникнення конфліктних ситуацій незмінно стає на захист прав своїх представників і відстоює їх усіма законними методами. У нас, як завжди, поняття про корпоративні інтереси спотворені: потерпілі можуть розраховувати лише не себе, а їхні інтереси не те що ігноруються начальством, дехто навіть намагається встромляти підлеглим, котрі самотужки домагаються справедливості, палиці в колеса. Щось подібне сталося з чотирма машиністами локомотивного депо Чоп, що на Закарпатті.
Дикий випадок, про який піде мова, стався в середині лютого цього року на контрольно-пропускному пункті «Павлове—Матевці», що на українсько-словацькому кордоні. З 2007 р. словацькі митники для більш ефективного виявлення контрабанди встановили на своєму боці потужний сканер THSCAN RF 6010 китайського виробництва. Рентгенівське випромінювання просвічує сталеві борти вантажних вагонів і виводить результати сканування на монітор (як правило, з України у Словаччину намагаються провезти контрабандні сигарети, заховані в щебінь, руду тощо). При цьому вмикається попереджувальне червоне світло і подається звукова сирена.
Локомотив із машиністом митники завжди перевіряють окремо (іноді навіть беруть із собою службового пса), оскільки потужне рентгенівське випромінювання шкідливе для здоров’я людини. 13 й 14 лютого звичну процедуру митного контролю було порушено. За словами машиніста локомотивного депо Чопа Василя Гавія, сканер увімкнули безпосередньо перед локомотивом, що рухався, — на це вказала звукова сирена з червоним ліхтарем. Зупинити потяг було неможливо, і машиніст разом із локомотивом потрапив під рентгенівське випромінювання. Через кілька годин аналогічній «рентгенотерапії» піддали ще одного українського машиніста — Василя Місяйла, а всього впродовж двох діб словаки просканували чотирьох чопських машиністів. Про причину таких дій можна лише здогадуватися. Самі потерпілі вважають, що в такий нехитрий спосіб митники захотіли перевірити, чи не сховано в локомотиві контрабанду (хоча возити її у вантажних вагонах після встановлення сканера немає сенсу). При тому, що жодних перепон при огляді локомотиву машиністи ніколи не чинили.
Одразу після проходження через сканер стан машиністів різко погіршився — виникли загальна слабкість, нудота, запаморочення. Словаки бачили це на власні очі, тому самі викликали «швидку». Провівши медичний огляд, лікар зафіксував у довідці, що через опромінення сканером у машиністів різко підвищився тиск, і вони потребують ретельного обстеження. Після медпункту українців відвезли в поліцейський відділок, де вони письмово заявили, що сталося на КПП «Матевці». Самі словаки жодних пояснень українцям не дали, оператори сканера навіть не виходили зі свого службового приміщення.
Після повернення додому потерпілі звернулися у відомчу лікарню. Препаратів для лікування променевої хвороби там не виявилося, відповідного обладнання теж, тому пацієнтів лікували суто символічно — глюкозою, активованим вугіллям і вітаміном С.
А за п’ять днів узагалі виписали й відправили на роботу, хоча хворі продовжували скаржитися на стан здоров’я. Завідувачка відділення пояснила машиністам, що аналізи хороші, всі вони здорові, тому можуть спокійно ставати до роботи.
Дивно повелося й безпосереднє начальство потерпілих. Згідно з посадовими інструкціями воно мало повідомити про інцидент на словацькій території своє вище керівництво і правоохоронні органи, втім нічого зроблено не було. Машиністів фактично залишили сам на сам із їхньою бідою, вони почали звертатися зі своєю проблемою в різні інстанції — Мінтранс, правоохоронні органи, до народних депутатів. Завдяки пресі справа набула розголосу, і двох потерпілих таки направили на обстеження в Київський науковий центр радіаційної медицини.
Перевіркою обставин інциденту зайнялася прокуратура. За словами ужгородського транспортного прокурора Олександра Кудільчака, зробити це виявилося непросто. Словацькі митники відмовилися надати будь-які документи про свій сканер через… службову таємницю. А українського фахівця-радіолога, котрий мав намір на місці оглянути апаратуру, щоб зробити бодай приблизні висновки про те, яку шкоду опромінення завдало машиністам, просто не пустили на свою територію.
Невідомо, чи проводила словацька поліція після письмових заяв українських машиністів розслідування, чи була взагалі хоч якась реакція на інцидент на КПП «Матевці». Так само чомусь важко отримати й інформацію від «Укрзалізниці». Один з її представників у розмові з транспортним прокурором навіть назвав своїх підлеглих симулянтами. Які підстави для таких звинувачень — невідомо, від коментарів пресі представники «Укрзалізниці» ухиляються. Нам вдалося зв’язатися лише з керівником Чопського депо Василем Туряницею, котрий повідомив, що начальником Львівської залізниці створена спеціальна комісія, яка невдовзі вирушить у Словаччину і з’ясує обставини інциденту разом зі своїми словацькими колегами безпосередньо на місці.
А ось як відреагував на інцидент міністр транспорту і зв’язку Йосип Вінський. У відповідь на депутатське звернення він пояснив буквально таке: «02.04—03.04.2009 року відбулася робоча зустріч на ст. Ужгород представників Львівської залізниці, Ужгородської дирекції залізничних перевезень, АТ ЗССК КАРГО Кошице, представників митних органів Словацької Республіки та представників консульств Словаччини та України, на якій представники митних органів Словацької Республіки надали документальне підтвердження, що згідно із заявою АЕ «EVPU», яке забезпечує сервісне обслуговування скануючої системи, контрольна сканувальна система THSCAN RF 6010 відрізняє вагони від локомотива, тому опромінення машиністів та сканування локомотивів у цій системі виключено. У зв’язку з погіршенням самопочуття машиністів було проведено їх обстеження у відділковій клінічній лікарні (відхилень від основних параметрів здоров’я не виявлено, встановлено лише хронічне захворювання в одного із пацієнтів)».
Зрозуміло, що відповідь на депутатські звернення керівник міністерства пише не сам, очевидно, її готували на Львівській залізниці. Однак проконтролювати, наскільки вона об’єктивна, міністр зобов’язаний, адже під нею стоїть його підпис. Те, що машиністів таки просканували, уже доведений факт. Обстеження в Науковому центрі радіаційної медицини тривало понад місяць, і після всебічних аналізів консиліум лікарів дійшов висновку, що хворі «…отримали дозу короткочасного рентген-опромінення, яка приблизно в двадцять разів перевищує річну норму для звичайної популяції (категорія Б) згідно з нормами радіаційної безпеки України від 1997 р. Цитогенетичний ефект вказує на те, що у хворих відбулася променева реакція організму без наявних ознак гострої променевої хвороби».
Кажучи просто, машиністам дуже пощастило, що опромінення було короткочасним і не викликало променевої хвороби. Хоча 100-відсоткової гарантії того, що «рентгенотерапія» на КПП «Матевці» ще якось не позначиться на їхньому здоров’ї через кілька місяців чи кілька років, ніхто дати не може.
Після отримання документальних підтверджень опромінення машиністів —справа за правоохоронними органами. Усі свідчення будуть передані в прокуратуру Закарпатської області, яка вирішуватиме, що робити далі — порушувати кримінальну справу тут чи через Генпрокуратуру направити матеріали словацькій стороні. Очевидно, адекватно оцінять і дії чиновників Львівської залізниці за їхню «активну позицію при відстоюванні інтересів своїх працівників».
Останнім часом преса багато говорить про те, що українців неналежно поважають за кордоном. А як їх поважати, якщо вони самі себе не поважають?..