Про чопських машиністів, котрі зазнали впливу потужного рентгенівського випромінювання на території Словаччини, «ДТ» писало в середині червня. Нагадаємо, що протягом двох діб на залізничній станції Матевці словацькі митники «випадково» пропускали через рентгенівський сканер, який виявляє контрабанду, не лише вантажні вагони кількох українських поїздів, а й локомотиви. Внаслідок «рентгенотерапії» чотирьом українським машиністам стало настільки зле, що словаки самі викликали для них швидку допомогу. Повернувшись додому, потерпілі лікувалися і у відомчій лікарні. Втім, притягнути винуватців цього прикрого інциденту до відповідальності виявилося дуже непросто.
По-перше, словаки категорично заперечили факт опромінення українців (хоча навіть у довідці словацького лікаря зазначалося, що стан машиністів погіршився внаслідок рентгенівського опромінення сканером) і чинили всілякий опір розслідуванню інциденту: пославшись на службову таємницю, відмовилися надати технічну документацію про сканер; не допустили на свою територію українського фахівця-радіолога, який хотів оглянути апаратуру, щоб зробити бодай приблизні висновки про шкоду випромінювання.
По-друге, доволі дивну позицію зайняло українське начальство потерпілих машиністів. Факт опромінення був прихований від керівництва, високі чини в розмові з правоохоронцями називали машиністів симулянтами, а з відомчої лікарні їх виписали й відправили на роботу через п’ять днів, незважаючи на скарги на самопочуття. Навіть тодішній міністр транспорту і зв’язку Йосип Вінський у відповідь на депутатське звернення став, по суті, на бік словаків, висловившись буквально так: «Відбулася робоча зустріч представників Львівської залізниці, Ужгородської дирекції залізничних перевезень, АТ ЗССК КАРГО Кошице, представників митних органів Словацької Республіки та представників консульств Словаччини й України, під час якої представники митних органів Словацької Республіки надали документальне підтвердження, що, згідно із заявою АЕ «EVPU», яке забезпечує сервісне обслуговування сканувальної системи, контрольна сканувальна система THSCAN RF 6010 відрізняє вагони від локомотива, тому опромінення машиністів та сканування локомотивів у цій системі виключене…»
Машиністам самим довелося шукати справедливості — звертатися у правоохоронні органи, до народних депутатів, журналістів. Після того як інцидент на українсько-словацькому кордоні набув розголосу, справа нарешті зрушила з місця. Двох із чотирьох потерпілих направили в Науковий центр радіаційної медицини в Києві, де ретельне обстеження виявило, що вони
«…отримали дозу короткочасного рентген-опромінення, яка приблизно в двадцять разів перевищує річну норму для звичайної популяції (категорія В), згідно з нормами радіаційної безпеки України». Після отримання документальних підтверджень опромінення «Укрзалізниця» створила спеціальну комісію, яка 25 червня спільно зі словаками здійснила перевірку сканера. Контрольні заміри показали, що навіть при скануванні лише вантажних вагонів (а не локомотивів, як це сталося під час інциденту) доза радіаційного опромінення в кабіні машиніста уп’ятеро-вшестеро перевищує величину допустимого фону. Згідно з нормами радіаційної безпеки України від 1997р., робота в таких умовах недопустима. Керівництво Львівської залізниці спільно з головним санітарним лікарем звернулося до словацьких колег із вимогою привести радіаційний захист сканера до рівня повної безпеки машиністів локомотивів. Однак не відчуло з їхнього боку розуміння. Самі словаки результати контрольних замірів інтерпретували зовсім по-іншому: «У співпраці з експертами проводилися виміри радіаційного фону поїзда під час руху. Отримані результати сторін (української та словацької. — Авт.) збігаються. На основі результатів радіаційної комісії можемо констатувати, що робоче місце відповідає вимогам радіаційної безпеки. Посилання української сторони на вимоги українського законодавства — недопустимі! (Напевно, словаки мають на увазі, що норми радіаційної безпеки України на їхній території не діють. — Авт.)».
Жодної реакції на вимогу здійснити радіаційний захист сканера зі словацького боку не було. Врешті-решт Львівська залізниця попередила своїх словацьких колег, що за таких умов призупинить відправку українських локомотивних груп на роботи, пов’язані з проходженням сканера на станції Матевці, що призведе до зупинки руху поїздів на цьому прикордонному переході. Згодом позиція українських залізничників «пом’якшала»: припинення руху поїздів відклали через зобов’язання перед відправниками вантажів. За словами прес-секретаря Львівської залізниці Лілії Криницької, відомство намагається врегулювати ситуацію через МЗС. Якщо ж це знову не дасть результату, рух поїздів буде припинено, про що вже попередили відправників вантажів.
Найближчим часом проблему зі сканером на станції Матевці мають розглядати у Словаччині на спільній зустрічі залізничників двох країн. Утім, дату зустрічі вже переносили, крім того, злощасний сканер належить не залізниці, а митниці, тому чи буде якась користь від двосторонніх переговорів — невідомо.
Так само невизначена ситуація і з перевіркою факту опромінення машиністів із боку правоохоронних органів. Ще два машиністи все ще проходять обстеження в Науковому центрі радіаційної медицини, і транспортна прокуратура вирішуватиме питання про порушення кримінальної справи лише після отримання результатів.
Поїзди через українсько-словацький кордон на станції Матевці поки що курсують, оскільки українські машиністи від роботи не відмовляються, хоч і попереджені про регулярне отримання підвищеної дози радіації. Самі вони позицію словацької сторони пояснюють так: за 20 метрів від сканера — автомобільний переїзд через залізницю, а за 200 метрів — уже стоять житлові будинки найближчого населеного пункту. Якщо словаки визнають, що завдали шкоди здоров’ю українських машиністів, то питання радіаційної безпеки можуть порушити й місцеві мешканці з наступними вимогами моральної та матеріальної компенсації. А відмахнутися від них так просто, як від українців, не вийде…