Рівно рік тому, 19 липня 2005 року, Віктор Ющенко підписав указ про ліквідацію ДАІ, який так і не було виконано. Революції згори, навіть у рамках однієї окремо взятої галузі, не вийшло. Неправильне рішення було ухвалене в основному через те, що найближче оточення президента не зуміло забезпечити його повною та об’єктивною інформацією про реальний стан справ. На жаль, роботи над помилками до цього часу так ніхто до пуття й не провів.
Небезпечний поворот
Загальносвітовий показник смертей від дорожньо-транспортних пригод (ДТП) становить 19 людей на 100 тисяч населення на рік. У відсталих і бідних країнах він значно вищий і постійно зростає, попри те що там основна маса народу пересувається пішки, на велосипедах і мотоциклах. У багатих державах, де автомобілів на душу населення значно більше, аварійність на дорогах, однак, неухильно скорочується.
В Україні цей показник становить 15 осіб, що нижче від загальносвітового, проте тенденції зростання-зниження не дають приводів для оптимізму.
Під кінець радянської влади ситуація рік у рік погіршувалася, і пік трагедій припав на 1990 рік — 10 тисяч смертей. Збити хвилю ДТП вдалося завдяки репресивним заходам. Якщо 1990 року за порушення правил дорожнього руху до адміністративної відповідальності було притягнуто 4,3 мільйона людей, то в 1995-му — вже 18 мільйонів. Правозахисники нарікали, що пів-України ходить у правопорушниках, зате 2000-го кількість летальних випадків зменшилася до 5,2 тисячі.
Переломним став 2001 рік — 5 квітня ухвалили поправки до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУАП), відповідно до яких штрафи за порушення Правил дорожнього руху було знижено в середньому в два-три рази. Крім того, окремі правопорушення, за які раніше міг на місці оштрафувати інспектор ДАІ, тепер стали виключно компетенцією судів. Із двох десятків статей адмінкодексу, що стосуються транспортної сфери, змін зазнали лише три, але найбільш застосовувані: 121 (порушення правил експлуатації автомобілів), 122 (перевищення швидкості) та 130 (керування автомобілем у стані сп’яніння). Але найбурхливішу радість водіїв викликало те, що зі статті 265 КУАП вилучили пункти, які надавали право інспекторам ДАІ вилучати водійські посвідчення, знімати номерні знаки автомобіля та ставити його на штрафмайданчик до сплати штрафу.
Законодавці розраховували: в такий спосіб можна буде обмежити корупцію серед даїшників, але вони не врахували того факту, що суди будуть не готові впоратися зі значно більшим обсягом робіт. Для цього не вистачило ані фахівців, ані технічних працівників: у канцеляріях усі столи й підлоги були заставлені стосами даїшних протоколів.
Зате для водіїв настало справжнє роздолля. Автоінспектора перетворили на статиста на дорозі: він міг лише скласти протокол і направити його до суду, а далі — не його компетенція. Причому порушники швидко дізналися, що апарат судів безсилий перед ними, і неявка до суду фактично нічим не загрожує. Тепер кожний третій-четвертий такий протокол залишається нерозглянутим через неявку порушника до суду. Начальник департаменту ДАІ Сергій Коломієць розповідав, що в Житомирі одного такого таксиста дев’ять разів зупиняли за керування автомобілем у нетверезому стані, штрафували й позбавляли прав, а він собі їздив і у вус не дув.
Загалом нововведення не принесли очікуваного результату: кількість притягнутих до адмінвідповідальності знизилася до 4—4,5 мільйона на рік, зате кількість ДТП різко зросла і 2005 року на дорогах загинуло вже 7229 людей.
Побори на дорогах теж почастішали, і неважко здогадатися чому. Річ у тому, що армія співробітників ДАІ — а це 23 тисячі міцних хлопців із міліцейськими посвідченнями й пістолетами — створювалася спеціально для того, аби силою змушувати коритися дорожніх хуліганів. І не могли вони задовольнятися жалюгідною роллю статистів — не для того ці хлопці йшли працювати в міліцію.
Не маючи можливості ані оштрафувати порушника, ані вилучити в нього посвідчення, інспектор, проте, може й навіть зобов’язаний провести з ним роз’яснювальну бесіду про неприпустимість порушення правил дорожнього руху. Якщо ви думаєте, що це цілком безневинна процедура, то глибоко помиляєтеся — це чудова можливість познущатися з людини, особливо коли для неї час — гроші. Досвідчений даїшник може допекти будь-якого водія до живих печінок, а потім до стану слухняної безформної маси.
При мені один такий «крутий» спочатку зухвало поглядав на інспектора, який його зупинив, мовляв, «Однаково ти нічого мені не зробиш!». Потім грозився зателефонувати міністрові й поскаржитися, що якийсь старшина морочить йому голову. А зрештою почав благати його взяти сто доларів, тільки не розповідати йому більше про правила проїзду через нерегульовані перехрестя.
Зауважимо, не виконати вимогу інспектора ДАІ зупинитися — дуже ризиковано. За це можна не лише «заробити» штраф 170 гривень, а й кулю в шину отримати. Відповідно до Закону «Про міліцію», автоінспектор може застосувати вогнепальну зброю для примусової зупинки транспортного засобу, якщо його водій своїми діями створює загрозу для життя та здоров’я людей. А те, що він не підкорився вимозі представника влади, цілком може бути розцінене саме так.
Одним словом, у представника влади завжди знайдуться методи впливу – як законні, так і не зовсім. Інакше чому водії, як і раніше, не люблять даїшників, якщо ті вже п’ятий рік поспіль як «нічого не можуть їм зробити». Але, на жаль, після 2001-го явно намітився крен у бік незаконних методів. Аби виправити становище, потрібно було відкоригувати законодавство відповідно до реальних вимог життя, проте нова влада на початку 2005 року вирішила, що найстрашніший ворог — не зростання аварійності на дорогах, а корупція в ДАІ.
Провал боротьби з корупцією
Опинившись у ролі шефа МВС, Юрій Луценко не приховував, що він у міліцейських справах непрофесіонал, але це не зашкодить йому навести лад у цьому відомстві. Проте перші ж виступи міністра дали привід сумніватися в цьому.
Чого, приміром, варта була його заява про те, що відтепер водійські посвідчення вилучатимуться лише в двох випадках: коли водій п’яний або вчинив аварію з людськими жертвами. Насправді ж, відповідно до закону, їх уже давно не вилучали взагалі. Такі висловлювання справляли враження лише на журналістів, а з погляду професіоналів не витримували ніякої критики.
Закликавши до нещадної боротьби з корупцією, новий міністр показав на особистому прикладі, як потрібно виявляти хабарників. У травні 2005 року Юрій Луценко, перебуваючи за кермом неслужбового автомобіля, навмисно при інспекторі ДАІ порушив правила дорожнього руху і дав йому 20 гривень, аби той не складав протоколу. Очікуваного ефекту не вийшло: навіть журналісти засумнівалися в тому, що глава МВС узявся за свою справу.
Як посадова особа міністр повинен був не хабара давати своєму підлеглому, а змусити його припинити здирництво. Інша річ, якби проводилася оперативна комбінація з метою викрити хабарників, але в такому разі виноситься постанова про проведення оперативно-розшукових заходів, яку затверджує голова обласного суду. У присутності понятих оглядаються купюри та здійснюється закладання диктофона. Якщо всього цього не зроблено, то дії міністра кваліфікуються за статтею 370 Кримінального кодексу України — провокування хабара.
Втім, Юрієві Луценку таку «партизанщину» можна пробачити, адже він не бюрократ, а польовий командир Майдану. Прикро, що серед його помічників і радників не знайшлося людини, котра змогла б відмовити шефа якщо не від цього «експерименту», то бодай від публічного оголошення його результатів.
А оперативно-розшукові справи, в тому числі й на хабарників, заводяться лише за наявності достатніх підстав, тобто письмових заяв чи бодай усних повідомлень громадян, котрі стали жертвами вимагання хабара конкретним автоінспектором. Інакше з якого дива голова суду даватиме санкцію на проведення спецзаходів. А таких не було: водії виявилися вдатні складати анекдоти про даїшників, а писати на них заяви охочих не знайшлося. Тому боротьба з корупцією в ДАІ провалилася.
Заслуга Луценка як міністра-непрофесіонала в іншому: він зумів розорити «Луцький клондайк», про який незайве розповісти докладніше.
Україна, як і будь-яка інша країна, яка має свою автомобільну промисловість, ставить високі митні бар’єри на ввезення імпортних автомобілів. Тому іномарка, куплена в Німеччині, після сплати всіх податків і митних зборів, підвищується в ціні вдвічі. Проте люди знаходять безліч схем оминути закон.
Найпростіша з них — заздалегідь підібрати за кордоном автомобіль, а потім повідомити номер його кузова своїй людині в Міжрайонному реєстраційно-екзаменаційному відділі (МРЕВ) ДАІ. «Своя людина» за хабар виписує номери й техпаспорт на нього, після чого замовник їде до Німеччини, купує автомобіль, вішає на нього українські номери й повертається в Україну так, ніби він їздив на ньому в гості. У складніших випадках у схему втягуються підкуплені прикордонники, митники й судді.
Такі махінації провертали в усіх регіонах України, але на заході країни, особливо у Волинській області, їх було поставлено мало не на конвеєр, від чого й пішла назва «Луцький клондайк». Зруйнувати цю роками сформовану систему не кожному до снаги. Жоден міністр, котрого виплекала система МВС, не зміг би цього зробити: його неодмінно вмовили б спустити все на гальмах. І річ навіть не у величезних хабарах — серед клопотунів знайшлися б близькі йому люди, що свого часу врятували його від смерті, в’язниці чи ганьби. Якщо офіцер дослужився до генеральських погон і не побував у жодній зі згаданих халеп, значить він не працював у міліції, а протирав штани в кабінетах. А позбавлений будь-яких комплексів Луценко пішов буром і розворушив це осине гніздо.
Святе місце вакантним не буває
30 березня 2005 року Віктор Ющенко підписав Указ про заходи щодо впорядкування використання транспортних засобів, оснащених спеціальними світловими та звуковими сигнальними пристроями й номерними знаками. Там було зазначено: блимавки з сиренами можуть мати лише автомобілі, які перевозять охоронюваних перших осіб держави, а також міліцейські, пожежні, швидкої допомоги й машини деяких інших спецслужб. Крім того, заборонялося видавати будь-які документи з проханням про безперешкодний проїзд.
Цей документ, спрямований проти «блатних», справив сприятливе враження на громадськість. Але мало хто звернув увагу на ту обставину, що в цьому указі не було жодної практичної необхідності, оскільки на рік раніше, 6 лютого 2004 року, Леонід Кучма підписав точнісінько такий самий документ, де згадувалися і спецномери, і блимавки, і «ксіви» позаштатників. Відмінності між ними жодної, хіба що в Кучми формулювання чіткіші. Для користі справи потрібно було лише посилити контроль за його виконанням. Але ця справа нудна й забарна — набагато ефектніше, скасувавши старий указ, видати новий під оплески захопленої публіки.
А тим часом, як до того, так і після, отримати за могорич спецномери, блимавки й сирени міг і кум, і сват, і брат. У тому, що його указ не виконується, Віктор Ющенко переконався особисто під час своєї поїздки на Західну Україну в середині липня 2005 року. А 18 липня вдарив грім: на колегії МВС, присвяченій результатам півріччя, Ющенко гучно заявив, що від сьогодні ДАІ більше не існує, і що він упродовж доби підпише указ про це.
У своєму пафосному виступі президент висловив не лише своє особисте обурення, а й розчарування мільйонів людей, котрі бачили, що влада помінялася, а хабарі як брали, так і беруть, тільки зросла надбавка за ризик. Але те, що президент погарячкував, стало зрозуміло вже наступного дня, коли указ побачив світло.
Річ у тому, що Державтоінспекція згадується в чотирьох законах України: про міліцію, про дорожній рух, про автомобільний транспорт і про перевезення небезпечних вантажів. Якби йшлося не про ліквідацію ДАІ, а лише про її перейменування, однаково знадобилося б рішення Верховної Ради про внесення змін у ці закони. Начебто і справ на копійку, але без згоди парламенту навіть вивіску змінити не маєш права.
Самий текст указу — це справжній юридичний «шедевр». Він має назву «Про ліквідацію ДАІ МВС», проте в резолютивній його частині було сказано: «Визнати за необхідне ліквідувати Державтоінспекцію й реорганізувати її підрозділи в Державну службу безпеки дорожнього руху та патрульну службу МВС». А до її створення «виконання обов’язків ДАІ МВС покладається на МВС».
Формулювання — дурніше не вигадаєш. Однаково що сказати: «Виконання обов’язків коліс автомобіля покладається на автомобіль». Ясна річ, МВС доручить цю функцію своїм працівникам, які мають підготовку й досвід, тобто співробітникам поки ще не ліквідованої ДАІ. Не паспортисток же, справді, ставити з жезлами на перехрестя.
Проте, це марне словоблуддя анітрохи не суперечило чинному законодавству. Що й визнав згодом Печерський районний суд Києва, куди звернувся з клопотанням оскаржити указ якийсь автомобіліст-юрист, котрий не читав його, напевно, далі назви. Хай там як, але Верховна Рада відмовилася не лише схвалити президентську ініціативу, а й навіть поставити її на обговорення.
Для того, аби знищити ДАІ, зовсім не обов’язково ані укази видавати, ані закони змінювати — досить скоротити її особовий склад шляхом внутрішньовідомчої реорганізації. В міліції практикується, коли людина формально значиться в одній службі, а насправді працює в іншій.
Але якщо ставити за мету зменшити аварійність на дорогах, то потрібно посилювати санкції до порушників правил дорожнього руху. Це переконливо доводить досвід передових країн. Якщо в нас штраф за керування в нетверезому стані становить 255—340 гривень, то в США, приміром, від 3 до 5 тисяч доларів. А за таке саме повторне порушення протягом року людина може потрапити за грати на термін до трьох місяців. Для співачки Даяни Росс зробили виняток — її засудили до 48 годин позбавлення волі, але, з огляду на графік гастролей, запропонували відсидіти термін у в’язниці будь-якого штату на вибір.
Жорсткість репресивних заходів до порушників — дуже актуальна. Це очевидно бодай із того, що місцева влада вишукує можливості впливати на недисциплінованих водіїв і без допомоги ДАІ. В цьому плані особливо відзначився Київ. Там автодорожники почали монтувати біля шкіл елементи примусового зниження швидкості, прозвані в народі «лежачими даїшниками». Штраф за перевищення швидкості більше ніж на 20 км/год. — 17 гривень, зате ремонт двигуна може обійтися й у тисячі доларів. Те саме і з паркуванням: штраф за порушення правил стоянки — 8,5 гривні, але якщо автомобіль із тротуару забере евакуатор типу «краб», за його послуги доведеться викласти до шестисот гривень.
Дійшло навіть до того, що за порушників правил узялися самозванці-шахраї. Так, столичний УБОЗ періодично затримує «козацькі екологічні патрулі», які, екіпірувавшись під даїшників і показуючи посвідчення, схожі на міліцейські, зупиняють машини на в’їзді до Києва й нав’язують свої послуги з відрегулювання системи викидання в атмосферу шкідливих газів. «Штрафувати» за серйозніші порушення вони наразі не наважуються, оскільки даїшники не терпітимуть конкурентів на дорозі. Поки вони ще є.