Доповідь міністерства юстиції США, опублікована у вересні, свідчить, що представники расових меншин становлять переважну більшість не лише серед тих, кому вже винесено смертний вирок (80 відсотків), а й серед тих, проти кого висуваються обвинувачення в злочинах за статтями, що передбачають вищу міру покарання (74 відсотки). Крім того, смертні вироки виносяться нерівномірно по всій країні, а лише в кількох штатах, зокрема в Техасі, Вірджінії та Міссурі. Зате півдюжини інших штатів, наслідуючи приклад Іллінойса (в якому тільки за попередній рік із двох десятків страчених 13 виявилися невинними), запроваджують на своїй території мораторій на страту.
«Питання полягає не в тому, чи є кожен конкретний обвинувачуваний винним чи ні, — говорить сенатор Рассель Фейнхолд, від імені демократів штату Вісконсін вимагаючи впровадження загальнонаціонального мораторію на страту, — а в тому, чому декого з тих, хто скоїв жахливі злочини, страчують, а решту, які скоїли такі самі жахливі злочини, — не страчують».
Зазвичай противники страти, вимагаючи скасування вироку в якомусь конкретному випадку чи ж узагалі, особливо наголошують на можливості, хай і наймінімальнішій, несправедливого засудження людини невинної. Проте у випадку з Хуаном Раулем Гарца, долю якого днями намагався вирішити стурбований уже геть іншими проблемами Білл Клінтон, сумнівів щодо винуватості підзахисного не мають навіть його адвокати.
44-річний торговець наркотиками з Техасу визнаний винним у скоєнні одного жорстокого убивства і в організації ще двох. Крім того, йому приписують ще четверо вбивств, скоєних в Мексиці, обвинувачень за якими йому ще не висунуто. Особлива жорстокість, із якою наркоділок убивав підручних, щоб залякати все своє оточення, окремо виділена в обвинувальному висновку. Та все ж його адвокати звернулися до президента США із проханням про помилування Гарца. Щоправда, у трохи незвичній для американської юриспруденції формі. Зокрема, у цій петиції говориться, що підзахисний «відповідальний за страждання своїх жертв і заслуговує покарання». Але засудження до страти, на думку федеральних адвокатів, набагато більше обумовлене географічними й расовими факторами, ніж уявленнями про справедливість.
«Він відповідає основним критеріям для винесення смертного вироку в Сполучених Штатах, — стверджує Грів В’єрсеч, вашингтонський адвокат, який веде справу Гарца. — Він належить до національних меншин, і його обвинувачено в штаті Техас. Ми ж не просимо випустити Хуана Гарца на волю. Ми лише стверджуємо, що існує інше покарання, не менш адекватне, але при цьому воно не викликає сумнівів у необхідності страти».
Хуан Гарца — єдиний американець іспанського походження з 20 засуджених, які чекають виконання вироку про страту у федеральній в’язниці. Крім нього, до такої міри засуджено 14 негрів і лише чотирьох білих.
96-сторінкове прохання про помилування, послане президентові Біллу Клінтону, долі Гарца так і не вирішило. Йдучи, президент вирішив залишити цей головний біль своєму наступнику. І Буш, і Гор — прибічники страти. Щоправда, саме Джорджу Бушу вдалося побити своєрідний «рекорд» — за час його правління в штаті Техас було страчено півтори сотні ув’язнених. Лише протягом нинішнього року число страчених сягнуло 40 чоловік, що перевер-шило попередній абсолютний «рекорд» у 37 чоловік, встановлений тим самим штатом. Альберт Гор вважає за краще не акцентувати уваги на своєму ставленні до смертних вироків.
Тим часом у штаті Індіана побудовано надсучасну федеральну в’язницю, призначену для засуджених до страти. Вона розрахована на 50 ув’язнених, але поки що «заселена» менш ніж наполовину. Її персонал протягом усього останнього року проходив спеціальну практику, готуючись до здійснення страт. Адже саме Хуан Гарца мав 12 грудня стати першим із 1963 року федеральним ув’язненим, якого буде страчено. І поки прохання про його помилування чекає рішення новообраного президента, перерва у виконанні смертних вироків у федеральних в’язницях може перевищити теперішні 37 років.
Оксана ПРИХОДЬКО за матеріалами International Herald Tribune