У побуті RAID став тією диво-зброєю, за допомогою якої людина нарешті змогла показати тарганам та іншим домашнім комахам, хто в домі господар. У англійського слова RAID (наліт, раптовий напад) з’явилося похідне — рейдерство, що у підприємництві позначає недружнє захоплення і поглинання підприємства з метою зміни власника. RAID у бізнесі настільки ж ефективний, як і в побуті. З тією лише різницею, що в цьому разі «таргани» виганяють господарів. І, до того ж, поводяться нахабно і впевнено. Адже недосконалість вітчизняного законодавства стала живильним середовищем для успішних спроб рейдерства. У більшості випадків поглинання відбувається цілком законно, із залученням нормативної бази, державних установ, судів тощо.
Як правило, розголосу набувають рейдерські дії, спрямовані проти великих підприємств, назви яких відомі майже кожному. Завдяки цьому жертвам зазіхань часто вдається відбити атаку. Ті ж, хто не має ані стратегічного значення, ані голосного бренда, переважно приречені.
Зворотний бік успіху
За минулі 15 років будівництво на селі різко скоротилося. Лубенський район Полтавської області не став винятком. У таких умовах місцевим міжгосподарським підприємством з агропромислового будівництва «Райагробуд» було прийнято рішення про перепрофілювання діяльності на виробництво цегли. Адже Тернівський цегельний завод є його структурним підрозділом. Виробничу базу колективного (із 1994 р.) підприємства перемістили на територію заводу, на самому заводі провели докорінну реконструкцію. Це забрало чимало сил і коштів, але витрати себе виправдали.
Обсяги випуску цегли збільшилися майже вдвічі — до 11,5 млн. шт. Плюс до цього почали заготовлювати про запас понад 3 млн. шт. цегли-сирцю, завдяки чому от уже чотири роки поспіль традиційно сезонне виробництво ведеться цілий рік. Високоякісна цегла «Лубенського райагробуду» має попит на престижних новобудовах Києва, у багатьох обласних центрах.
Своїм відродженням «Лубенський райагробуд» багато в чому завдячує його голові Олексію Хорольському, котрий беззмінно керує ним от уже 30 років. Колосальний досвід Олексія Юхимовича, уміння бачити перспективу і концентрувати зусилля колективу в напрямі головного удару великою мірою визначили успіх. З 1998-го по 2005 р. «Лубенський райагробуд» сплатив податків і соціальних внесків на суму 5710,4 тис. грн. Середня заробітна плата робітників за цей період збільшилася з 109 до 914 гривень. Лубенська державна податкова інспекція вважає О. Хорольського найкращим платником податків у районі, головне обласне управління Пенсійного фонду України визнає його переможцем торішнього огляду платників страхових внесків. Між тим один відомий у Лубнах бізнесмен за допомогою партнерів і за підтримки дружніх київських бізнес-структур починає авантюрну спробу заволодіти підприємством в обхід чинного законодавства. За смішну порівняно зі справжньою балансовою вартістю суму — 240 тис. грн.
На чужий коровай
У 2005 році «Лубенський райагробуд» звернувся до державного реєстратора Лубенського району з проханням видати свідоцтво про реєстрацію нового зразка. Проте в проханні було відмовлено. На тій підставі, що немає даних про колективні сільгосппідприємства, яким належало 12,73% статутного фонду. На час описуваних подій ці КСП наказали довго жити. Надати ж «Райагробуду» юридичні адреси їхніх правонаступників юридичний відділ райдержадміністрації відмовився, посилаючись на таємність даних. Втім, це не завадило йому надати секретну інформацію місцевій юридичній фірмі «Консул». З цією фірмою «Райагробуд» ще 2001 року уклав договір на юридичне обслуговування. До виконання його умов керівництво «Консула» підійшло творчо: почало купувати права на пай тих КСП, адреси спадкоємців яких лише для «Райагробуду» були державною таємницею, а також права на пай у пенсіонерів підприємства. Не для себе, а для якоїсь киянки Чабан. Правда, настригти шерсті з «Лубенського райагробуду» громадянці Чабан (?), хоча й дуже кортіло, проте тоді так і не вдалося. Адже поспішали придбати права на майнові паї, які ще тільки передбачалося розділити.
Милістю місцевої влади
Невдача не збентежила любителів поживитися за чужий кошт. Вони лише продемонстрували, що примітивними діями важко досягти бажаного результату. Рейдерство ж передбачає тонший підхід. Наприклад, пошук юридичної зачіпки, яка дає формальний привід усунути від влади керівництво підприємства, яке опирається захопленню. У нашому разі такою зачіпкою стала ділянка землі площею 7,3 га із запасу Михнівської сільської ради. «Лубенський райагробуд» одержав її в тимчасове користування під кар’єр глини на підставі постанови Верховної Ради №190/98-ВР від 5 березня 1998 року. Були встановлені межі ділянки в натурі, що закріплено відповідним актом. Залишалося тільки укласти договір на тимчасове користування і починати розробку кар’єру. Саме цей договір і став каменем спотикання. У пункті 4 згаданої постанови ВР чітко зазначено: «Доручити відповідним районним, міським радам видати державні акти на право постійного користування землею й укласти договори на право тимчасового користування землею з вищевказаними підприємствами, установами й організаціями». Проте цю вказівку Лубенська районна рада не виконала. У квітні 1998 року відбулося розмежування функцій виконавчої і законодавчої влади, і це повинна була зробити вже районна державна адміністрація. Однак і вона цього не зробила. І Олексій Хорольський, котрий відповідає, на відміну від чиновників, за підприємство і людей, які працюють на ньому, змушений був почати використовувати кар’єр, не чекаючи милості від місцевої влади.
А РДА проти!
За сім наступних років на підприємстві побувало багато комісій з перевірками, але жодна з них не надала значення відсутності договору на тимчасове користування землею. Увесь цей час ділянка освоювалася поетапно, вироблені землі кар’єру рекультивувались і поверталися власнику. Усього було повернуто 4,09 га, таким чином, до березня цього року в тимчасовому користуванні залишалося 3,21 га.
Проте у квітні 2005 року на виконання розпорядження президента України «Про комплексну перевірку дотримання вимог законодавства, реалізації державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання й охорони земель» райдержадміністрація проводила перевірку використання земель по 26 сільрадах. І от перевіряльники раптом прозріли: виявляється, «Райагробуд» користується землею без договору оренди!
Ознайомившись з актом перевірки комісії, до складу якої, усупереч чинному законодавству, представники суб’єктів підприємницької діяльності, яких перевіряли, не увійшли, «Райагробуд» за власною ініціативою сплатив земельний податок за три попередні роки і штраф. Після цього О. Хорольський звернувся до голови Лубенскої РДА В. Кулика з клопотанням про укладення нещасного договору. Та ба! Як це, так і наступні звернення залишилися безрезультатними. І тоді пішла позовна заява «Райагробуду» у Господарський суд Полтавської області. Розглянувши її і подані документи, 28 лютого 2006 року суд прийняв рішення на користь позивача, зобов’язавши Лубенську районну державну адміністрацію укласти договір оренди терміном на п’ять років відповідно до установленої форми типового договору без жодних додаткових умов. Але Лубенська РДА всіма засобами продовжує ухилятися від виконання судового рішення, переслідуючи, зважаючи на все, єдину мету — знекровити і зупинити підприємство.
З хворої голови на здорову
Якщо голова райдержадміністрації В. Кулик може собі дозволити безкарно ігнорувати рішення суду, то для О. Хорольського його звернення до суду обернулося великими неприємностями. Через тиждень після подачі ним позовної заяви Лубенська міжрайонна прокуратура порушує кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем відповідальними особами МП АПБ «Лубенський райагробуд», унаслідок чого з’являється постанова про притягнення до відповідальності його голови. З постанови випливає, що О.Хорольський, «... усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх, із корисливою метою учинив тяжкий злочин». А саме: «користуючись безплатно земельною ділянкою під кар’єр площею 7,3 га протягом 1998—2005 років, МП АПБ «Лубенський райагробуд» не сплатило земельний податок на суму 17421 грн. 64 коп».
Для довідки: зазначена в постанові сума збитку становить 0,003 відсотка загальної суми податків і соціальних внесків, сплачених відродженим з праху підприємством за той самий період!
Однак дуже вже хочеться поставити під сумнів репутацію підприємства і його керівника. Інакше, чому помічник лубенського міжрайонного прокурора Городівський пише в постанові: «Неукладення головою МП АПБ «Лубенський агробуд» О.Хорольським від імені підприємства договору... призвело...» і т.ін.? Адже насправді «неукладення головою райдержадміністрації В.Куликом договору з підприємством... призвело...». Це в математиці від перестановки доданків сума не змінюється, а в юриспруденції може привести до дуже суттєвих змін...