Чи маємо ми право бути присутніми на судовому засіданні, не будучи стороною у справі, а просто з метою поближче познайомитися з нашим правосуддям?
Так, п.7 ст. 129 Конституції України надає нам таке право, визначаючи його принципом гласності та відкритості судового процесу, символізуючи демократизм судочинства. Крім того, що принципи гласності і відкритості закріплені в Конституції, всіх процесуальних кодексах, ще й Європейський суд з прав людини називає відкритий (публічний) характер судочинства одним із способів забезпечення довіри до судів. У такий спосіб він захищає сторони від таємного здійснення правосуддя поза контролем з боку громадськості.
Відкритий розгляд справ дає можливість будь-яким фізичним особам безпосередньо знайомитися з роботою суду, а це підвищує відповідальність суду за законне і правильне вирішення справ. Це в принципі. Але всі ми чудово знаємо, що у нашій країні ще недостатньо врегульовано питання, які стосуються захисту (дотримання) прав громадян. Коротше кажучи, влада не зважає на наші права. Показово, що тон цьому задають Мін’юст і Державна судова адміністрація (див. наказ №1322/11602 від 02.11.2005 р.).
Безумовно, в Україні зроблено низку кроків задля забезпечення прозорості відправлення судочинства. Зокрема, в Інтернеті з’явилися сайти судової влади та окремих судів. Ухвалено Закон «Про доступ до судових рішень», відповідно до якого створено електронний Єдиний державний реєстр судових рішень (ЄДРСР) з відкритим і безоплатним доступом до текстів судових рішень. Щоправда, функціонує цей реєстр з великими проблемами. ЄДРСР було створено 2006 року. Незважаючи на те, що реєстр діє вже чотири роки, існує низка проблем при його наповненні.
Зокрема, більшість судів, попри вимоги українського законодавства, не розміщують прийнятих рішень на сайті ЄДРСР, а тисячі судових рішень, оприлюднених на сайті реєстру у лютому 2009 року, зникли з нього вже у травні… Панове судді, ми ж чудово знаємо, куди вони поділися, і здогадуємося, за які суми приймалися, тому що бачимо суперечливість ваших рішень! Знаємо, також, що по двох справах-близнюках одним і тим же суддею можуть бути прийняті зовсім різні рішення.
Також і суди дещо дивно дотримуються встановлених законодавством норм. Зокрема, у кожному суді повинна бути охорона. Вона має дбати про те, щоб ніхто не пройшов до суду у стані, який ображає; зі зброєю чи небезпечними предметами. Тому використання металошукача справді може бути виправданим. Але огляд особистих речей і перевірка документів, навіть якщо особа схожа, скажімо, на Бін Ладена, не можуть бути виправданими заходами задля безпеки. Порушуючи наші конституційні права, у судах, згідно з наказом №1322/11602 від 02.11.2005 р., діє «правило»: аби потрапити на відкрите судове слухання, потрібно написати і завчасно подати у відповідний прийомний день клопотання на ім’я головуючого судді і ще кілька днів (до 45) чекати на відповідь. А в результаті - отримати відмову на клопотання, яка посилається на те, що «суд не може взяти на судовий розгляд особу «з вулиці». Але ж за Конституцією, ніхто не повинен при вході вимагати дозволу керівництва суду на допуск до судового розгляду справ, що відбувається у відкритих судових засіданнях. Крім того, судді не повинні перейматися тим, хто, крім учасників процесу, присутній у судовому засіданні і з якою метою: чи це правники, чи звичайні люди «з вулиці», головне - щоб не свідки. За порядком у залі судових засідань повинен наглядати відповідний охоронець, який на сьогодні (за наші кошти, до речі), маючи спеціальне звання, зброю і т.ін., працює реєстратором на вході.
І взагалі, немає закону, який зобов’язує громадян пересуватися з паспортом. Крім того, існують «надтаємні» місця в судах, куди не потрапити, навіть маючи перепустку - це вбиральні, до яких не можна зайти без «блату». Але ж це знущання! Люди проводять у судових чергах години, тому в судах могли хоча би дозволити справляти природні потреби «за кутом», позначивши цей «кут» окремим знаком.
Очевидно, що судова влада повинна ще багато чого зробити, щоб повернути до себе довіру громадян. Одним із кроків у цьому напрямі має стати забезпечення прозорості у діяльності судів починаючи з насправді відкритих судових засідань і завершуючи вільним доступом до туалетів.