Робота над газетою — процес безперервний. Відтак нічого дивного в тому, що один із працівників львівського «Поступу» зачинив відділ, де зазвичай верстають черговий номер, о четвертій годині ранку. Було це з середи на четвер, 19 серпня. А о восьмій ранку черговий, обходячи великий чотириповерховий будинок, у якому розміщується до десятка фірм («Поступ» займає останній поверх), відчув за запахом, а потім і побачив, що в одній з кімнат редакції щось горить. Відчинивши двері, виявив догоряючі рештки того, що перебувало у відділі, і забив на сполох.
«Поступівцям», які прийшли на свої робочі місця, відкрилося гнітюче видовище, а важкий запах гару панував у всьому будинку весь день. Кімната вигоріла вщент. Уся чорна, закіптюжена, з уламками колишньої потужної комп’ютерної техніки, на якій щодня робили газету: п’ять комп’ютерів та інша поліграфічна апаратура. За малий період часу (це може бути й година, як припускає міліція) згоріла вся газетна «начинка», без чого не може існувати жодна редакція. Назавжди канув у небуття семирічний редакційний архів, що зберігався на комп’ютерних дисках, загинув унікальний фотоархів. Сума збитків, за попередніми підрахунками, — не менше 300 тисяч гривень. Як показали перші розслідування (за це взялося районне відділення міліції Франківського району Львова), зловмисники піднялися на четвертий поверх тильного боку будинку, куди саме виходить вікно відділу верстки, вузькою пожежною драбиною, яка починається на відстані не менше двох метрів від землі. Але вони підібралися до неї, видряпавшись на решітку вікна першого поверху та пройшовши по газовідвідній трубі, і шлях нагору був вільний. Як повідомили працівники міліції та журналісти «Поступу», у вікно було закинуто щось на кшталт обмотаної ганчірки, облитої легкозаймистою рідиною чорного кольору. Але чомусь і по всій стіні будинку — від низу до самісінького вікна — тягнеться чорний шлейф цієї рідини. Під час пожежі температура в наглухо зачиненій кімнаті була такою високою, що з протилежного боку, куди вогонь не встиг дійти, апаратура просто оплавилася, перетворившись на безформне чорне місиво.
У таких умовах для «Поступу» починався новий робочий день. Було дуже принципово, щоб газета вийшла. Щоправда, через сформовані обставини — у наполовину скороченому варіанті. Головне було — «не дати приводу шукачам приводу». Слід віддати належне колективам інших львівських видань, які виявили корпоративну солідарність і відразу запропонували постраждалій стороні свою технічну допомогу. Одна комп’ютерна фірма, розміщена в тому ж будинку, що й «Поступ», надала редакції в кредит необхідну на перший час техніку.
Протягом дня в «Поступ» безперервно телефонували люди й розпитували не лише про пригоду, а й про те, яка потрібна допомога. Колектив редакції швидко оговтався, перебуває в працездатному стані і надалі має намір випускати газету в повному обсязі, як і раніше.
Що могло послужити причиною нападу на «Поступ»? Про це досить туманно висловлюються як правоохоронні органи, так і працівники газети. Та й часу минуло замало, щоб робити якісь певні висновки. Однак дещо можна припустити.
Газета «Поступ» у Львові досить популярна. Вона гостра у висловлюваннях, різка в оцінках подій, що, природно, не подобається тим, кого критикують. Найчастіше молодіжний колектив обвинувачують у необ’єктивності, упередженості, перекручуванні фактів, однак на газету є попит і вона має досить високий рейтинг у регіоні. У розпочатих передвиборних президентських перегонах «Поступ» також став одним із лідерів не лише за кількістю журналістських матеріалів на політичні теми, а й за їх критичною спрямованістю. Проте і заступник головного редактора газети Всеволод Поліщук, і генеральний директор видання Андрій Білоус не пов’язують підпал із діями якихось політичних сил. Редактор видання Тетяна Нагорна вважає інакше: «Через появу в газеті критичних публікацій на адресу представника державної влади (у тому числі й силових структурах) «Поступ» має стабільне реноме опозиційної газети. Проте якщо виходити із суті самого поняття «опозиційність», це не відповідає реаліям. Поряд із критикою влади, в газеті стоїть і критика опозиції, якщо її дії заслуговують цієї критики. Тому казати, що підпал редакції зроблено у зв’язку з нашою опозиційністю, було б геть неправильно. Навпаки, я з повною відповідальністю готова заявити, що підпал — це або чиясь спроба помститися нам за якийсь із надрукованих у газеті матеріалів, або попередження на майбутнє».
Якщо це навмисний теракт (працівники карного розшуку схильні до такої класифікації події), то, швидше за все, — відповідь на якусь конкретну публікацію чи кілька публікацій, у яких газета наступила на мозоль комусь із чиновників, а той не зміг цього стерпіти, зате мав у своєму розпорядженні ресурси помсти. Але це поки що лише припущення. Ніяких певних версій немає. Щоправда, відразу відкинули звичайне хуліганство. Занадто вже «круті» мали бути хулігани, щоб ризикувати, піднімаючись на четвертий поверх вузькою пожежною драбиною, коли похуліганити можна було й нижче. Крім усього іншого, потрібно було й пожертвувати особливо дорогим на світанку сном, ловити зручну нагоду... Зловмисники точно знали, що міститься в уподобаній ними кімнаті, як і те, що, вивівши з ладу комп’ютерну техніку, вони не лише посіють паніку, а й, швидше за все, зірвуть випуск газети. Очевидно, на це й розраховували. А ще, як кажуть працівники міліції, нинішня пригода з одним із впливових ЗМІ може внести деякі корективи і вплинути на обстановку в регіоні. Може, це теж комусь на руку?
Не зайве згадати, що кілька років тому був ще один інцидент із «Поступом», але тоді постраждала квартира колишнього редактора видання Ореста Друля. Як передбачалося, це була відповідь на жорстку публікацію про одного з високопоставлених львівських (тоді) чиновників. Але справа так і повиснула в повітрі... Що очікує «Поступ» цього разу?