— Хліба і видовищ!
— Хліба немає (криза)! Зате є грип і педофіли.
Біло-блакитні починають і... програють!
Генеральна прокуратура готує арешт одного з трьох депутатів-бютівців в «артеківській» справі про педофілію — найскандальнішій у нинішніх передвиборних перегонах! Така інформація днями просочилася з парламентської курилки. Проте наше джерело в правоохоронних органах її категорично спростувало. Мало того, співромовник заявив, що найгучніша кримінальна справа... на межі розпаду.
Не так категоричні на Різницькій, де розташована Генпрокуратура. Хоча неофіційно там визнають, що свідчення дітей усе ж таки «сиплються»: і з місцем злочину вони плутаються, і з іншими подробицями.
Є також інша інформація. Після того як МВС віддало «артеківських педофілів» у ГПУ, у справі не було проведено жодної оперативно-слідчої дії. Хіба що з’явилися висновки судово-медичної експертизи з участю одного з підозрюваних. Дослідження, подробиці яких залишимо для медичного журналу, він пройшов добровільно, і висновок експертів — не на користь слідства.
Про «навмисне знищення доказів» і «політичне підґрунтя» цієї справи заявив «Українській правді» і заступник генпрокурора Ренат Кузьмін. Щоправда, є одна досить важлива деталь: пан Кузьмін уже не є куратором «важняків», а тому подробиць знати не може. Хіба що роздає наглядові вказівки у справі педофілів... в кафе біля Генпрокуратури.
Про проблеми розслідування заговорив і захист головного обвинувачуваного у справі — батька зґвалтованих дітей. Як виявилося, свинячий грип ускладнив спілкування заарештованих не тільки зі слідчими міліції. Нібито через карантин до Полюховича не пускають і його адвоката Ідана Алієва. У ГПУ поки що відбуваються жартами. Адвокат не бачить Полюховича? А що, він з ним жити зібрався?
Проте відсутність адвоката в подальшому може стати якщо не приводом для розпаду справи в суді, то як мінімум підставою для її повернення на додаткове розслідування.
В СБУ підтверджують, що ключовий, і поки що єдиний, обвинувачуваний — журналіст Полюхович — перебуває в них, і це необхідно з метою його безпеки. Логіка тут, безперечно, є. Нескладно уявити, що чекало б у стінах Лук’янівки людину, на всю країну звинувачену в розтлінні власних дітей.
На цьому спецслужба умиває руки: ми, мовляв, гарантуємо безпеку арештанта. А дозвіл на прохід до нього захисника тощо — прерогатива слідчого ГПУ.
Тим часом на Різницькій скаржаться на політичний тиск і настійливо просять утриматися від розслідування «всією країною». І так наговорили зайвого. Втім, кримінальна справа про розголошення таємниці слідства навряд чи з’явиться. І полум’яні звернення нардепа Г.Омельченка навряд чи перекочують з політики в юриспруденцію. Ви вірите в те, що Юрія Луценка притягнуть за розголошення таємниці всиновлення? Що проти очільника МВС порушать кримінальну справу на тлі того, що офіційний сайт глави держави першим оприлюднив прізвище матері постраждалих дітей?
Тому обіцянки Віктора Януковича: не дозволимо зам’яти «артеківську» справу, виглядають політично-популістськими. Ну хто до президентських виборів звернеться до парламенту з поданням, наприклад, на Уколова або іншого члена команди одного з фаворитів перегонів? Немає доказів! Якщо так, генпрокурору Медведьку, чия вичікувальна позиція, схоже, вже дратує регіоналів, днями дуже м’яко нагадали про можливого післявиборного наступника.
Удар у відповідь
Політологи пророкували: штаб Ю.Тимошенко в боргу не залишиться. Проте міліцейський арешт ректора Київської держакадемії водного транспорту, обвинуваченого у зґвалтуванні та розбещенні неповнолітніх, схоже, заскочив регіоналів зненацька. Звідси емоційні заяви пані Герман — голосу ПР — про «замовні» статті і спробу дискредитувати Лідера.
У свою чергу майже «біло-сердечний» Луценко переконує, що є «повний набір злочинної діяльності громадянина Михайлова», «довіреної особи Януковича на минулих президентських виборах». Тему зоофілії, яка прозвучала за цим із вуст міністра, дозволю собі промовчати.
На відміну від чинного міністра, Микола Джига, головний міліціонер опозиційного уряду Януковича, від будь-яких коментарів відмовляється.
Загалом же експерти вважають, що операцію ГУБОЗ стосовно Михайлова можна було б назвати класично-кримінальною, якби не кілька «але».
По-перше, насторожує збіг дат. Кримінальну справу близького до регіоналів ректора було порушено наприкінці жовтня 2009 року, буквально через кілька тижнів після початку антибютівського педофільного скандалу з «Артеком». Хоча, як виявилося, інформація про діяння професора Михайлова до міліції надійшла ще рік тому. Ще півроку тривали оперативно-технічні заходи: зовнішнє спостереження, прослуховування тощо.
По-друге, не можна категорично відкидати провокацію злочину. Подібну оперативну комбінацію чинний прем’єр дозволила проводити міліції стосовно хабарників. В обхід закону! Але де гарантія, що люди в погонах не захопилися? До того ж і заступник генерального Кузьмін нещодавно обмовився про можливість «контрольованих зустрічей з дітьми або їхніми батьками» і можливе провокування на «контрольовані дії».
По-третє, фотографії групових оргій, люб’язно злитих слідством в Інтернет — це ще не офіційні висновки експертів, приміром, про відсутність у них монтажу та іншого.
По-четверте, ну, просто розчулило бажання колишньої студентки досить престижного київського вишу через центральний телеканал обвинуватити колишнього ректора в розпусних діях. Причому не тільки його, а й заступника, котрий напередодні наважився публічно засумніватися у винуватості свого колеги.
P. S. Мерзенно і брудно! Саме так можна охарактеризувати нинішню виборчу кампанію. Гучні корупційні викриття канули в Лету. Ну кого сьогодні здивуєш обвинуваченнями в хабарництві або розтраті грошей? Нехай навіть з бюджету. Нехай навіть на закупівлю ліків. Не актуальна і тема «злодіїв у законі». Подумаєш, зібралися зеки і вирішили своїм товариством підтримати того чи іншого кандидата в президенти. Країна чекала чогось такого. І дочекалася.