Перед судовим слідчим стоїть маленький, надзвичайно худий чоловічок у пістрявій сорочці й латаних штанах...
— Денисе Григор’єв! — розпочинає слідчий. — ...сьомого числа цього року сторож Іван Семенов Акінфов, проходячи вранці по лінії, на 114-й версті застав тебе за відгвинчуванням гайки, якою рейки прикріплюються до шпал. Ось вона, ця гайка!... Чи так це було?
— Що?
— Чи так усе це було, як пояснює Акінфов?
— Знамо, було.
— Добре, а для чого ти відгвинчував гайку?
— ...Коли б не потрібна була, не відгвинчував би, — хрипить Денис, косячись у стелю.
— Для чого ж тобі знадобилася ця гайка?
— Гайка-то? Ми з гайок грузило робимо...
— Дурнем яким прикидаєшся! …Хіба ти не розумієш, дурна голово, до чого веде це відгвинчування? Якби не побачив сторож, потяг міг би зійти з рейок, людей би вбило! Ти людей убив би!
— Не дай Боже, ваше благородіє! Навіщо вбивати?.. Адже ми не все відгвинчуємо... лишаємо... Не без розуму робимо... розуміємо...
Пам’ятаєте? Це хрестоматійне оповідання Антона Чехова «Зловмисник», написане 1885 року. Минуло 117 років. Проте якби Чехов написав це оповідання зараз, твір про темного сільського мужика був би, на жаль, не менш злободенний. Хіба що замість гайки фігурував би, приміром, радіоелемент, як це було у випадку з пограбуванням унікального радіотелескопа декаметрових хвиль УТР-2, що належить Радіоастрономічному інституту (РІ) НАНУ в Харкові.
Звучало б це приблизно так.
Перед слідчим стоїть досить огрядний чоловічок у строкатій сорочці з речового ринку і спортивних штанях...
— Денисе Григор’єв! — розпочинає слідчий. — ...сьомого числа цього року озброєна охорона радіотелескопа УТР-2, обходячи вранці територію, застала тебе в підземному колекторі за відгвинчуванням радіоелементів, які необхідні для роботи цього інструменту. Ось вона, ця деталь!.. Чи так це було?
— Що?
— Чи так усе це було, як пояснює охорона?
— Ну, було.
— Добре, а для чого ти відгвинчував деталь?
— ...Коли б не потрібна була, не відгвинчував би, — цідить крізь зуби Денис, косячись у стелю.
— Для чого ж тобі знадобився цей елемент?
— Радіоелемент? Ми їх продаємо, оскільки в них є коштовний метал.
— Дурнем яким прикидаєшся! …Хіба ти не розумієш, дурна голово, до чого веде це відгвинчування? Якби не побачила охорона, то найбільший у світі декаметровий радіотелескоп міг зіпсуватися, він би просто перестав працювати! Ти зруйнував би унікальний інструмент, який коштує десятки мільйонів доларів!
— Не дай Боже, ваше благородіє! Навіщо руйнувати? …Адже ми не все відгвинчуємо...лишаємо... Не без розуму робимо... розуміємо...
Жарти жартами, проте наприкінці грудня минулого року на полігоні інституту справді відбулося цілком фантастичне за ідіотизмом і можливими сумними наслідками пограбування радіотелескопа. Щоправда, на відміну від чеховського зловмисника, сьогоднішніх Григор’євих не зловили.
Злодії, озброєні сучасним транспортом і технікою, пробралися в один із підземних колекторів, який був захищений бетонною плитою і заварений трамвайними рейками (!), вивернули «з м’ясом» кілька десятків радіоелементів і спокійно пішли собі. Оскільки в кожній із деталей містилися лише якісь невеличкі частки міліграму платини, збути накрадене вони могли, максимум, за кілька тисяч гривень. А збитків завдали колосальних! Одне слово, пограбування по-українському... Результат: найбільший у світі радіотелескоп декаметрових хвиль УТР-2 був під загрозою виходу з ладу.
Ученим, правда, пощастило компенсувати вкрадене самотужки зі своїх же старих запасів. Та запаси вичерпалися, і якби трапилося ще одне таке пограбування, телескоп, швидше за все, просто перестав би існувати, оскільки для відновлення знадобляться дуже великі гроші.
УТР-2 спорудили з ініціативи й під керівництвом академіка Семена Яковича Брауде близько 30 років тому на полігоні, розміщеному оддалік Харкова, серед полів поблизу селища Граково. Він і донині є гордістю української науки, як раніше був гордістю науки радянської. Пізніше на базі телескопа створили унікальну систему інтерферометра УРАН, куди входять ще чотири радіотелескопи менших розмірів: в Одесі, поблизу Полтави, у Змієві та на Західній Україні. Працюючи разом, ці інструменти становлять щось на кшталт мережі «для ловлення зірок», створюючи систему інтерферометра, яка забезпечує рекордне кутове вирішення близько однієї кутової секунди для декаметрових хвиль. Це найдовші хвилі з Космосу, які досягають Землі й не екрануються іоносферою нашої планети.
Скільки нового довідалося людство завдяки УТР-2! Наведу лише один конкретний приклад — харків’яни першими виявили, а американці потім підтвердили цілком екзотичний феномен у астрофізиці. Йдеться про спектральні лінії збуджених міжзоряних атомів вуглецю, які мають гігантські розміри — близько однієї десятої міліметра. З допомогою УТР-2 успішно досліджуються також пульсари, квазари, залишки наднових зірок, гравітаційні лінзи, міжзоряне середовище, Сонце, планети Сонячної системи... По суті, принципово нові результати отримано при вивченні будь-якого класу об’єктів, де використовуються довгохвильові радіотелескопи.
І якщо в інших галузях української науки відбувається «відплив мізків», то саме завдяки УТР-2 у Радіоастрономічному інституті НАНУ ситуація прямо протилежна. Сюди з великим бажанням приїжджають працювати вчені з Австрії, Франції, Індії, США, Голландії, Росії та інших розвинених країн. Причому не з «порожніми руками», а з дорогим устаткуванням, яке реєструє й опрацьовує і яке встановлюють на УТР-2. Поєднання унікальних характеристик радіотелескопа і такої новітньої апаратури дало вченим можливість одержати останніми роками абсолютно нові результати навіть при дослідженні об’єктів, які вивчалися раніше. Приміром, удалося виявити незвичні, раніше не відомі явища на нашому Сонці, які безпосередньо впливають на все живе на Землі.
І ще. УТР-2 та система УРАН включені зараз до реєстру об’єктів науки, що є національним надбанням України. Тому зрозуміло, руйнація чи знищення таких об’єктів завдасть величезних збитків усій державі та її престижу. Та що казати, науковий світ не вибачить Україні, якщо це обладнання буде втрачено.
— Невже такий цінний об’єкт не охороняється? — здивується читач. — Адже такий дорогий телескоп потрібно ретельно охороняти!
— Загалом УТР-2 охороняється, — каже член-кореспондент НАНУ, головний хранитель об’єкта національного надбання України Олександр Коноваленко. — Територія обсерваторії, — а це 150 тисяч квадратних метрів, — обгороджена по периметру посадкою і парканом із колючого дроту, є стара, досить примітивна сигналізація, у штаті обсерваторії є й звичайні сторожі. Цього цілком вистачало всі 30 років — раніше нікому й на думку не спадало обкрадати телескоп. Нині ситуація різко змінилася, після описаного випадку спроб грабежу було чимало, правда, були вони невдалими. Ми зрозуміли: УТР-2 необхідна сучасна ефективна сигналізація й озброєна охорона.
До речі, відповідно до статусу національного надбання країни, бюджетом передбачається фінансування, а саме в статті «Інші витрати». Проблема в тому, що протягом двох останніх років фінансування за цією статтею було практично припинено. Торік РІ НАНУ отримав лише 40% від запланованої суми. Цих коштів вистачило тільки на проведення досліджень і мінімальну підтримку «життя» телескопа. Нинішнього року отримано всього близько 10% від належного, що взагалі ставить під загрозу саме існування унікального радіоастрономічного комплексу.
Поки що радіоастрономи виходять зі скрути завдяки допомозі земляків — начальника УВС Харківської області С.Гусарова, його першого заступника Н.Малявіна. Вони взяли під контроль і розкриття скоєного злочину, і роботу озброєної охорони обсерваторії. До речі, з її появою злодійські вилазки припинилися. Та на охорону потрібно кілька тисяч гривень на місяць. Сума, здавалося б, невелика, але її немає...
— Ми не просимо додаткових грошей, — підкреслює Олександр Коноваленко. — Ми чекаємо, щоб інституту виплатили хоча б частину коштів, запланованих у бюджеті на озброєну охорону УТР-2 як національного надбання України. Адже без «інших витрат» наука, установи, які мають унікальні експериментальні об’єкти, просто не можуть вижити. До речі, така сама ситуація з фінансуванням престижних міжнародних проектів нашого інституту в Антарктиді і на радіотелескопі РТ-70 у Євпаторії.
Після розпаду СРСР в галузі радіоастрономії в Україні склалася унікальна, із погляду науки, на диво хороша ситуація. На території країни зараз містяться висококласні радіоастрономічні засоби, що покривають весь радіодіапазон, — від найбільш довгохвильового УТР-2 й УРАН до дециметрового та сантиметрового діапазону антени РТ-70 у Євпаторії та міліметрового РТ-22 у Сімеїзі. Жодна країна світу не має такого багатопланового набору радіоастрономічних засобів! Ці дорогі телескопи вже є, їх не потрібно будувати — тільки утримувати. З цією метою достатньо щорічно виділяти лише 1% їх вартості.
Через кілька десятків тисяч гривень, запланованих, але не виділених на охорону національного надбання України, країна може втратити десятки мільйонів доларів (стільки коштувало б зараз спорудження лише УТР-2), не кажучи вже про престиж держави. Взагалі, якщо вдуматися, ситуація просто анекдотична. Такий собі чорний гумор епохи незалежності...