UA / RU
Підтримати ZN.ua

Пам’яті Володимира Ілліча Пристайка

Мені було з ним дуже тепло. Набагато тепліше й цікавіше, ніж із деякими моїми товаришами по політичній зоні...

Автор: Семен Глузман

Мені було з ним дуже тепло. Набагато тепліше й цікавіше, ніж із деякими моїми товаришами по політичній зоні. Десятиліття роботи в системі КДБ—СБУ не зробили його вигорілим, формальним, поверховим. У моєму дуже специфічному житті було багато зустрічей і розмов із людьми з цієї системи. Занадто багато. Він — вирізнявся. Жвавий, щирий, він намагався бути таким і на роботі, на посаді заступника голови СБУ.

Ми сходилися важко, підозріло. І для мене, і для нього ця ситуація людської щирості, що зароджується між жертвою і катом (так це виглядало збоку), була дивною, незрозумілою. Йому, професійному, системному чекістові, було важко. Узявши на себе основну роботу з публікації зловісної правди про свою систему, він протиставив себе багатьом... Були конфлікти, лихослів’я, голосне осудливе перешіптування за спиною. Сподіваюся, коли-небудь нове покоління системи СБУ зрозуміє: саме він, Володимир Пристайко, зумів прокласти місток довіри між службою та українським суспільством. Слабкий, не дуже надійний місток від болісної, зловісної історії до світлої надії. Не все вдавалося, заважали обставини, заважали конкретні люди, дуже заважало безгрошів’я (книжки й журнали потребували фінансування).

Був фільм. Телебачення Голландії зняло про нас двох фільм. Тонкий, розумний, обережний фільм про дивну дружбу колишнього табірника й чинного генерала спецслужб. Голландія дивилася цей документ із глибоким інтересом, відкриваючи для себе цю дивовижну країну в глибині Східної Європи... «Ви з Пристайком стали дуже популярними людьми в моїй країні», — сказав мені тоді посол Нідерландів. Тільки от у моїй країні, в Україні, жоден телевізійний канал категорично не захотів показати його.

Пристайко пішов з СБУ. Тяжко занедужав. Ми, близькі й друзі, дуже хвилювалися: як пристосується до нового для нього, вільного, життя цей трудоголік? Він швидко полюбив свободу, таку незнайому йому раніше. Він почав писати. Писати те, що хотілося йому. Правду. Свою правду, а не правду Системи. Були в нього грандіозні плани, стоси документів для нових книг...

Хвороба з’їла його. Мій друг помирав дуже тяжко. Мир праху його.