Нещодавно в окружний суд м. Хайфи було передано матеріали щодо двох ключових фігурантів у кримінальній справі так званих чорних трансплантологів, які, за даними ізраїльських правоохоронців, здійснювали на території України, Ізраїлю та Канади незаконну торгівлю та трансплантацію донорських органів. Триває розслідування щодо решти членів угруповання, мало не щодня справа обростає новими подробицями, постають нові й нові запитання...
Судовий прецедент
Двом ізраїльським арабам — Мухаммаду Д. та Хасану З. інкримінується організація мережі із торгівлі людськими органами, шахрайство за обтяжуючих обставин та заподіяння шкоди здоров’ю потерпілих. Ідеться про безпрецедентний випадок в ізраїльській судовій практиці, коли обвинувачення висувається за статтею закону про «Заборону торгівлі людьми». Щоправда, закон, було ухвалено лише в жовтні 2006-го, після неабиякого тиску з боку Держдепартаменту США, який зараховує Ізраїль до країн із найгіршою статистикою щодо торгівлі живим товаром. Проте від моменту ухвалення цей правовий акт у судовій практиці до цього часу не застосовувався.
Загалом, у ході розслідування було затримано десятьох осіб. У справі проходять також 17-річний підліток, ім’я якого не розголошується, доктор-трансплантолог Міхаель З., який після арештів спільників переховується від правосуддя за кордоном, та його дружина Елла. Слідчі наголошують, що угруповання мало чітку функціональну ієрархію, де кожен учасник відповідав за свою ділянку кримінальної роботи — добір донорів, оформлення українських віз тощо.
«Доктор Мухаммад»
Ізраїльська поліція виявила й допитала п’ятьох із десятків постраждалих, яким було видалено нирку в одній із київських лікарень. Усі допитані жертви не отримали обіцяної грошової винагороди або її силоміць у них відбирали після повернення до Ізраїлю, погрожуючи розправою, якщо ті звернуться до поліції.
За даними слідства, ватажок угруповання Мухаммад Д., видаючи себе то за Алана Джона, то за доктора Мухаммада, з допомогою оголошень у російськомовних та арабських газетах добирав потенційних донорів. Зазвичай це були люди малозабезпечені, у деяких випадках неписьменні і навіть розумово відсталі.
Донорам обіцяли п’ять-сім тис. доларів за нирку, швидку й безболісну операцію. Однак у кількох постраждалих після операції значно погіршився стан здоров’я, залишилися грубі шрами до 30 см завдовжки. Один із постраждалих, 21-річний юнак, став інвалідом. «Доктор Мухаммад» змальовував потерпілому весь процес як «цікаву подорож до України», запевняючи, що «жити можна навіть із чвертю однієї нирки». Молодик, який мав лише вісім класів освіти й заробляв на життя працею на птахофермі, пристав на пропозицію «Доктора Мухаммада» і погодився пройти разом з іншими донорами всі медичні обстеження.
Шлях до України
Здорових, відібраних для операції донорів доправляли літаком до Борисполя, де їх зустрічав координатор угруповання 59-річний Ігор Т. Як випливає з матеріалів слідства, долучених до рішення судді окружного суду м. Назарета Дорін Меламуд від 31 липня 2007 р. щодо подовження строку тримання арештованого під вартою, Т. відвозив донорів до готелю. Адресу та тип медичного закладу, де проводилися операції, ще з’ясовують. Далі, як ідеться у матеріалах справи, видалені доктором Міхаелем З. донорські нирки вживлювали реципієнтам, вочевидь іноземним громадянам, що спеціально приїздили на операцію до України, сплачуючи за цю послугу від 125 до 135 тис. доларів. Після одужання донорів Т. передавав їм конверт із «гонораром» і проводжав до Бориспільського аеродрому.
На думку поліції, за такою схемою угруповання діяло впродовж доволі тривалого часу. Можливо, злочинці й далі б багатіли за цією схемою, якби не надмірна жадібність...
На слід банди поліцію вивело звернення 32-річної матері-одиначки двох неповнолітніх дітей з арабського міста Бака ель-Гарбія, яка працює прибиральницею й ледь зводить кінці з кінцями. Вона звернулася до правоохоронців зі скаргою, у якій розповіла, що через скрутне фінансове становище, за порадою подруги, відгукнулася на газетне оголошення. «Доктор Мухаммад» запросив її на зустріч у своїй хайфській оселі, де переконав жінку продати свою нирку за щедру винагороду. Пообіцявши «одужання за два дні після операції», призначив їй медичне обстеження. Здавши аналізи, у якийсь момент жінка передумала, про що повідомила членів угруповання. «Доктор Мухаммад», не маючи наміру втрачати готового донора, почав систематично погрожувати жінці фізичною розправою, тиснути на неї морально, обіцяв навіть «місце в раю. Врешті-решт, та таки дала згоду.
2 травня 2007 р. вона та ще один донор, у супроводі Хасана З., прибула на квартиру Бориса В. в Ашдоді. Звідти вся група вирушила до міжнародного аеропорту ім. Бен-Гуріона, звідки двоє донорів вилетіли до Києва. Встановлено, що 32-річній жінці провели в Україні операцію з видалення нирки, після чого вона отримала від координатора банди Ігоря Т. омріяні гроші. Після її повернення до Ізраїлю 7 травня 2007 р. Хасан З. відібрав у неї конверт із «гонораром». Усі спроби постраждалої, в якої після операції почалися проблеми зі здоров’ям, повернути вилучені кошти закінчувалися застосуванням до неї грубої фізичної сили. Крім того, ватажок банди погрожував запроторити колишнього донора до в’язниці за торгівлю людськими органами...Утім, жінка, котра залишилася і без нирки, і без обіцяних грошей, вирішила, що за ґратами мають сидіти справжні кривдники і звернулася до поліції.
Затримання
Упродовж чотирьох тижнів слідча група поліції відстежувала діяльність і контакти злочинного угруповання. Викрити схему діяльності його членів і схопити їх на гарячому вдалося з допомогою таємного агента поліції, який удавав потенційного донора. Він успішно пройшов обстеження, домовився про винагороду, залишалося тільки вилетіти до України. В аеропорту двох членів угруповання, які мали супроводжувати «донора»-поліцейського до Києва, було заарештовано. Одночасно, у результаті спецоперації поліція затримала й їхніх спільників.
Після завершення розслідування керівник голова слідчої групи старший офіцер поліції округу Амакім Амі Муалем дав інтерв’ю українській службі радіостанції «Німецька хвиля». Він повідомив, що від самого початку, коли з’ясувався транснаціональний розмах діяльності угруповання, ізраїльська поліція планувала провести міжнародне розслідування: разом з українськими колегами, СБУ та представниками інших компетентних органів здійснити слідчі дії в Києві. Мали намір виявити свідків та ймовірних українських спільників банди, встановити адресу лікарні та допитати керівництво столичного медичного закладу, де за свідченнями постраждалих, здійснювали трансплантацію нирок.
Українські правоохоронці, повідомив Муалем, спершу дали позитивну відповідь на запит ізраїльських колег. Проте згодом без пояснення причин відмовилися співпрацювати в розслідуванні українського сліду, прозоро натякнувши, що, мовляв, у Києві на ізраїльських сищиків ніхто не чекає. Муалем лише констатує факт відмови, проте не береться аналізувати мотиви такого кроку української сторони. Натомість у неофіційних розмовах слідчі, котрі ведуть цю справу, не виключили, що причиною несподіваної негативної відповіді стало бажання будь-що унеможливити скандал (до того ж уже не перший), пов’язаний із торгівлею людськими органами в Україні. І це в період передвиборної кампанії й прискіпливої уваги до подій в Україні з боку різноманітних іноземних ЗМІ!
Конфлікт версій
Нагадаємо, заступник міністра внутрішніх справ України Микола Куп’янський на прес-конференції 24 липня заявив, що в МВС України «немає інформації про причетність України до транснаціонального угруповання, котре займалося незаконною трансплантацією людських органів». Цікаво, яких оперативних заходів було вжито для перевірки інформації? Кому доручено перевірку? Українські журналісти задовольнилися заспокійливими заявами заступника міністра й незручних запитань не ставили... Далі пан Куп’янський без особливого ентузіазму згадав, що до МВС України від правоохоронних органів Ізраїлю справді надійшов запит щодо встановлення особи громадянина України, який перебуває на території Ізраїлю за простроченою туристичною візою. Згаданий українець буцімто звернувся до ізраїльських правоохоронців із повідомленням про те, що його захопили дві невідомі особи, вимагаючи, аби той допомагав їм добирати донорів для трансплантації органів.
«Невідомі особи», про яких говорив Куп’янський — це Борис В., 1984 р. народження, і Наум А., 1979 р. народження. Обидва — жителі Ашдода, яким уже висунуто обвинувачення.
Слідство щодо них розпочали 12 липня 2007 р., після того як 21-річний громадянин України, житель Донецька на ім’я Олександр, звернувся до ашдодської поліції. Він розповів, що перебуває в Ізраїлі близько шести місяців за простроченою туристичною візою, проте нещодавно подав заявку на визначення подальшого статусу. В очікуванні вердикту МВС та через брак грошей на прожиття, він вирішив продати свою нирку, відгукнувшись на оголошення у місцевій газеті.
Донеччанин зателефонував за вказаним номером, йому відповів Борис В., який переконав Олександра стати донором і направив його на аналізи до лікарні у Бат-Ямі. Після цього В. наказав Олександрові звернутися до посольства Канади з приводу видачі візи (саме туди він мав намір доправити нового донора на операцію).
Проте у канадському посольстві прохачеві відмовили. Та ж відповідь спіткала його й у канадській дипмісії в Україні. Після поневірянь в Україні Олександр повернувся до Ізраїлю. В аеропорті на нього вже чекав Борис В., який з’ясував на той час, що донеччанин є фахівцем-комп’ютерником. Оскільки юнакові не судилося стати донором, Борис В. вирішив скористатися професійними талантами Олександра. За пошуки закордонних реципієнтів нирок Борис В. пообіцяв юнакові грошову винагороду і навіть винайняв йому помешкання у Рішон-ле-Ційоні, яке обладнав оргтехнікою та потужним комп’ютером, наказавши перевіряти Інтернет-форуми та бази даних лікарень у пошуках осіб, що чекають на трансплантацію нирок. Комп’ютерник із цим завданням упорався — шахраї отримали список із прізвищами осіб, які потребували екстреної трансплантації органів. Борис В. вийшов на контакт із зарубіжними клієнтами і з кількома з них узгодив строки та умови отримання донорської нирки.
Через якийсь час донеччанин повідомив В., що термін його туристичної візи спливає, і він має намір повернутися до України. Розлютившись, Борис В., який не хотів відмовлятися від послуг талановитого комп’ютерника, підіслав до Олександра свого спільника — Наума А., котрий силоміць запхав Олександра в авто й доправив до Ашдода на «чоловічу розмову» із Борисом В.
Той спробував переконати Олександра не повертатися до України, запропонувавши грошову допомогу. Діставши відмову, Олександра почали жорстоко бити, погрожуючи закатувати. Урешті-
решт мучителі замкнули побитого в квартирі й подалися геть.
Постраждалий вдало вистрибнув із вікна другого поверху й звернувся до найближчого поліцейського відділку, де розповів свою історію слідчим округу Лахіш. В. та А. спочатку заперечували свою провину, проте після очних ставок із потерпілим зізналися у скоєному. Тоді ж слідчі довідалися, що В. одночасно проходить у іншій справі про торгівлю донорськими органами, яку розслідує поліція округу Амакім.
Олександр після закінчення слідства має намір повернутися до України.
Коло спростувань
Тим часом заступник міністра внутрішніх справ України Микола Куп’янський на згаданій прес-конференції, вочевидь, говорив про запит у справі В., проте й словом не обмовився про інший офіційний запит — від поліції округу Амакім щодо проведення слідчих дій в Україні відносно основної групи «чорних трансплантологів». А за словами голови слідчої групи Амі Муалема такий запит до Києва надходив, і остаточна відповідь українського відомства на пропозицію ізраїльтян щодо початку міжнародного розслідування була негативною.
Мало того, за кілька днів після прес-конференції Куп’янського агенція «Українські новини» поширила інформацію, згідно із якою ізраїльські правоохоронці нібито спростували причетність України до операцій із незаконної трансплантації органів. «25 липня Посольство України в Ізраїлі одержало від керівництва Департаменту міжнародних операцій і зв’язку з іноземними контактними офіцерами Поліції Ізраїлю усну офіційну інформацію про те, що справа ніякого відношення до України не має», — ідеться в повідомленні. Цікаво, що самим ізраїльським поліціянтам нічого про це «спростування» невідомо…
Ще одна брехня МВС України?
Заочні баталії представників правоохоронних органів обох держав остаточно втратили будь-яку логіку після коментарів начальника департаменту зв’язків із громадськістю Міністерства внутрішніх справ України Костянтина Стогнія газеті «Коммерсантъ-Украина». Стогній стверджує, що після першого запиту ізраїльська сторона взагалі не надсилала жодних матеріалів, і МВС довелося самостійно проводити оперативну перевірку місцевих клінік. У результаті розслідування, яке, зі слів речника МВС України, закінчилося 5 серпня, слідів діяльності «чорних трансплантологів» не було виявлено. Тоді, стверджує К.Стогній, міністерство знову зв’язалося з колегами в Ізраїлі, але там повідомили, що питань до України вони вже не мають.
Далі із посиланням на першого секретаря посольства України в Ізраїлі підполковника МВС України Миколи Михєєва, пан Стогній розповів, що в матеріалах справи, поданої до окружного суду Хайфи, є інформація про клініки, «розташовані на території СНД», але «відсутні згадки як про громадян України, так і про клініки, які розташовані на території України».
І тут з’являються принаймні два запитання. По-перше, чому про створення, діяльність та результати роботи слідчої групи, яка за твердженням пана Стогнія перевіряла столичні лікарні, нічого не повідомлялося пресі? Адже, якщо таку перевірку справді було здійснено й пошуки не принесли результатів, було б цілком доречно привселюдно оголосити про вичерпаність теми, бодай подати замітку на офіційному сайті ДЗГ МВСУ. Однак цього зроблено не було.
По-друге, серйозні сумніви викликає заява Стогнія про те, що в матеріалах справи згадуються клініки, «розташовані на території СНД» та відсутні будь-які згадки в конкретному українському контексті. Пересвідчитися у протилежному дуже легко, переглянувши документ, зареєстрований у хайфському суді під номером 54044/07, де Україна (саме Україна, а не жодна інша країна на території СНД) фігурує щонайменше сім разів! Те саме стосується й інших офіційних судових документів, підготовлених ізраїльською прокуратурою. Наприклад, у рішенні за номером 3219/07 окружного суду Назарета щодо подовження строку тримання під вартою Ігоря Т., теж ідеться саме про українську лікарню!
Отримати офіційний коментар ізраїльської поліції щодо заяв їхніх колег з ДЗГ МВС України не вдалося через відсутність на місці речника відомства Мікі Розенфельда, який перебуває у відпустці.
Тим часом старший офіцер поліції Амі Муалем, голова слідчої групи у справі «чорних трансплантологів», висловив сподівання, що МВС України ще перегляне свою позицію і, зрештою, підключиться до розслідування української частини справи, беручи до уваги те, що торгівля людськими органами в Україні заборонена законом. Логічно, що українські правоохоронці самі б мали вхопитися за можливість перевірити дані й у разі підтвердження притягти винних до відповідальності. Поки ж усе навпаки.
Хто такий доктор З.?
Невблаганність українських правоохоронних органів значно ускладнила встановлення місцеперебування іншої ключової особи у справі — доктора Міхаеля З., котрий, як переконані в поліції, безпосередньо провадив операції у київській клініці з допомогою українських медичних та технічних асистентів. Сліди трансплантолога загубилися десь в Україні — він пішов у підпілля одразу ж після арешту своїх спільників в Ізраїлі.
Тим часом, кореспонденти ізраїльського інформаційного агентства NFC Руті Авраам та Іцхак Вульф з’ясували деякі цікаві подробиці з кар’єрної історії «чорного трансплантолога». Міхаель З. у минулому працював у лікарні «Бейлінсон» у Петах-Тікві, а згодом провадив приватну лікарську практику. Однак його позбавлено лікарської ліцензії до 1 березня 2008 року. У Міністерстві юстиції Ізраїлю повідомили, що нині З. фігурує у базі даних міністерства як «злочинець-утікач», який, відповідно, не має жодного права на лікарську діяльність. Крім того, за даними ізраїльського мін’юсту, З. у минулому провадив операції в Донецьку. Водночас сам Міхаель З., вочевидь, не квапиться відмовлятися від лікарської практики — кореспондентам NFC навіть вдалося розшукати номер мобільного телефона утікача і, попри конспірацію З., зв’язатися з ним під виглядом простих пацієнтів, які хотіли б у нього обстежитися. Той повідомив, що перебуває «в одній з європейських країн» і висловив готовність «надати консультації та лікування» після повернення до Ізраїлю. Нагадаємо — З. позбавлено лікарської ліцензії і найближчим часом його може бути оголошено в міжнародний розшук через канали Інтерполу.
Наступні судові слухання у цій справі заплановано на початок вересня. Очікується, що свідком у суді виступить і відомий ізраїльський медик — професор Моше Шабтай, керівник відділу трансплантології державної лікарні «Шіба». Чи надійдуть бодай якісь дані від української сторони — наразі невідомо.