UA / RU
Підтримати ZN.ua

На варті громадського безладу

Організація правоохоронної діяльності в демократичній державі від початку передбачає низку об’єктивних труднощів...

Організація правоохоронної діяльності в демократичній державі від початку передбачає низку об’єктивних труднощів. Насамперед, це визначення оптимального поєднання функцій і завдань правоохоронного органу з демократичними принципами, свободою і правами громадян. Крім неминучої залежності від політичного режиму, на діяльність правоохоронного органу істотно впливають культурні та історичні чинники, властиві конкретній державі.

Усе це природні труднощі, певною мірою властиві правоохоронним органам будь-якої держави. Наші правоохоронні органи перебувають в унікальній ситуації. Їх із допомогою різноманітних способів перетягує кожний із політичних опонентів на свій бік, їх купують і продають, тому вони сьогодні не схильні міркувати про непростий дуалізм, наведений вище. Для тих представників правоохоронних органів, які від початку не є ставлениками однієї із протиборчих сил на політичній арені, сьогодні завдання одне — не помилитися з вибором «політичного даху». Від цього безпосередньо та неминуче залежить кар’єра. Вибір непростий, без перебільшення — доленосний. І в цій нервозній обстановці вже кілька тижнів можна спостерігати безпрецедентну хворобливість, що вирвала перших осіб із лав правоохоронних органів, а також служителів Феміди.

Що стосується правоохоронних органів, то внаслідок негараздів зі здоров’ям перших осіб біля керма МВС і ГПУ — «донецькі професіонали». У Генпрокуратурі — більш раннього, а в МВС — останнього «призову». Отже, на чиєму боці сила, яка реально може бути задіяна, очевидно. Оскільки серйозно казати про можливість участі у нинішньому конфлікті армії — усе-таки мирний час — наразі не доводиться.

Друга сторона, усвідомлюючи ситуацію, що створилася, у міру кадрових можливостей також зміцнює рубежі. 4 квітня В.Ющенко виключив зі складу Ради національної безпеки та оборони Олександра Мороза і ввів командувача внутрішніх військ Олександра Кіхтенка, котрий був заступником командувача ВВ ще до того, як МВС очолив Ю.Луценко. Як кажуть, із цілком певною перспективою — міністерського крісла. Звичайно, якщо внутрішні війська поведуться правильно. Втім, натякають на це крісло, наскільки відомо, не йому одному.

Останнім часом на небувалі раніше висоти висунулися представники міліцейського відомства, в якому, певне, уже взагалі немає на кого покластися. Найбільшим «професійним» досягненням одного можна вважати виключно вдалі родинні зв’язки. Другий, хоча й безсумнівний професіонал, але, певне, за службовою необхідністю «доукорінявся» у бандитські ряди до того, що й дружив сім’ями, і навіть вів спільний бізнес...

Головні невеселі підсумки, мабуть, попереду. Проте чітка політична орієнтація правоохоронних відомств на своїх «шефів» призводить до ситуацій, які не можуть виникнути в правовій державі у принципі. В.о. глави СБУ особисто у прямому ефірі висуває обвинувачення судді КС, а Генпрокуратура (яка роками розслідує справи, і навіть з елементарною справою «друга преси» регіонала О.Калашнікова вовтузиться місяцями) блискавично відкидає всі обвинувачення на адресу С.Станік, об’єктивно не маючи часу перевірити ці дані. Та хто ж перевірятиме, коли «наших б’ють»?

У принципі правоохоронні органи зобов’язані стояти на варті правопорядку, зміст якого оцінювати не уповноважені. Коли правопорядку як такого немає, у правоохоронних органів з’являється вибір, і вони стають найманцями у власній державі, обираючи собі «хазяїна». Ті, у котрих його ще немає.