Багато читачів DT.UA напевно ще пам’ятають, як у радянські часи на телебаченні й по радіо періодично звучало горде «ТАРС уповноважений заявити» (був, пригадується, навіть дуже популярний шпигунський фільм із аналогічною назвою). Навряд чи українські громадяни, які виросли в СРСР, колись забудуть і проникливе Левітанове «От советского Информбюро».
У незалежній Україні місію глашатая держави покладено на підпорядковане Кабмінові Українське національне інформаційне агентство «Укрінформ». Агентство має своїх кореспондентів у кожному регіоні України і найбільшу мережу корпунктів за її межами - в дев’яти країнах світу. Новини «Укрінформу» виходять не тільки українською, російською та англійською, а й іспанською мовами.
На жаль, особливих вигод від державного статусу установа не отримує. З урахуванням очевидної специфічності інформаційній продукції, яку воно розповсюджує і яку в журналістському середовищі заведено називати не дуже теплим терміном «офіціоз», - шансів на масовість аудиторії в такого контенту немає. А отже, агентству судилося бути дотованим за кошти держави і перебиватися з копійки на копійку.
Отож і працівникам «Укрінформу», як журналістам, фотокорам, так і адмінперсоналові, заздрити власне нічого: м’яко кажучи, далеко не найсучасніші робочі місця та обладнання, більш ніж скромні зарплати (в середньому від 1,5 до 2,5 тис. грн.).
Певні надії на поліпшення ситуації дав початок процесу підготовки України до європейської футбольної першості 2012 р. (Євро-2012). Адже підготовка полягає не тільки у спорудженні та реконструкції стадіонів і готелів, доріг і мостів, аеропортів і вокзалів. Один із важливих напрямів зазначеної діяльності - інформаційне забезпечення як підготовчих заходів, так і самої першості. У зв’язку з цим цілком резонне рішення про створення спеціального інформаційного центру «Україна-2012».
Відповідне розпорядження Кабміну датоване 25 червня 2008 р. (№875-р). Встановлені терміни досить жорсткі. Сам центр мав з’явитися вже через два місяці - до 31 серпня того ж року, а до 30 вересня мав почати функціонувати спеціальний тематичний веб-сайт. Крім того, було поставлено завдання організувати моніторинг громадської думки і ЗМІ, розповсюдження інформаційних матеріалів.
Відповідальність за виконання вищезазначених заходів Кабмін поклав на державний «Укрінформ», структурним підрозділом якого ставав інформцентр. Відповідальність-то поклав, а ось кошти на реалізацію покладених завдань виділив зі значним запізненням: вони почали надходити в агентство тільки наприкінці жовтня 2008 р.
Пікантність ситуації зрозуміла тим, хто обізнаний із жорсткістю бюджетного кодифікатора і наслідками формулювання «нецільове використання бюджетних коштів». Що стосується «Укрінформу», ситуація ускладнювалася двома «старими добрими» для нашої країни традиціями.
По-перше, треба було надолужувати кимось згаяне (право на проведення Євро-2012 було отримане Україною і Польщею, нагадаємо, ще у квітні 2007 р., і до осені 2008-го минуло майже півтора року, потрачених практично намарно). Причому надолужувати з нуля.
А по-друге, цей «нуль» уособлював на той момент і фінансову складову майбутнього цілком об’єктивного авралу. Адже урядове рішення про створення у складі агентства інформаційного центру з’явилося в середині року, коли держбюджет було вже давно ухвалено. До того ж у згаданому розпорядженні Кабміну перелічувалися в основному завдання, а нормативних рамок їх реалізації виписано не було Наприклад, штатну чисельність інформцентру і порядок його функціонування мав, як випливало зі змісту урядового документа, самостійно визначати керівник агенції, ким на той час був Віктор Чамара.
Втім, логіка чиновників, які готували цей документ, зрозуміла. Завдання покладалися на державне агентство, що має досить потужну інформаційну структуру з порівняно добротними технічною й технологічною базами, достатнім кадровим потенціалом. Не створювати ж під інформцентр ще одну виробничу базу, яка б дублювала першу і потребувала значних інвестицій. Не паралелити ж редакції, відділи та служби, що були в агентства. Та й прописано інформцентр у складі «Укрінформу», створено його в межах штатної чисельності агенції, - жодної додаткової одиниці поза її межами не було виділено. Більше того, центр не є самостійною юридичною особою.
Вирішувати в такій ситуації поставлені Кабміном завдання - у межах повноважень гендиректора, визначених статутом агентства і затверджених низкою урядових постанов.
Якщо повернутися у 2008 рік і поставити за мету простежити дії керівника «Укрінформу» та його колег, підстави засумніватися в їхній правильності знайти не так просто. Одразу ж після виходу урядового документа в агентстві було видано низку наказів, які визначали конкретні завдання заступникам гендиректора, керівникам підрозділів. Окремим наказом було затверджено структуру створеної головної редакції «Інформаційний центр Євро-2012. Україна» (до речі, головних редакцій у складі «Укрінформу» відтоді стало п’ять), її штатний розпис, який налічує... 16 одиниць. Як пояснюють в агентстві з посиланням, зокрема, й на урядове розпорядження, завдання не допустити зриву виконання покладеної на «Укрінформ» частини важливого державного проекту стосувалося всього колективу. На штатних працівників центру, котрі є, природно, штатними працівниками «Укрінформу», лягала роль своєрідних модераторів і водночас організаторів специфічних напрямів роботи, яка стосується інформаційного супроводу підготовки нашої країни до Євро-2012. У період, коли штат працівників інформцентру ще не був укомплектований (черги претендентів на низькі укрінформівські зарплати не шикувалися), поставлені Кабміном термінові завдання (саме восени 2008 року проведення чемпіонату в Україні УЄФА поставив під велике запитання) виконували працівники інших підрозділів «Укрінформу». Це, до речі, практикується й тепер, виходячи з інтересів справи і відповідно до законодавства.
Коли у жовтні 2008 року агентству нарешті виділили кошти на реалізацію урядового розпорядження, роботу залучених працівників частково, пропорційно до її обсягу, оплачували з цих коштів. Втім, у рамках затвердженого штатного розпису «Укрінформу» і в суворій відповідності до плану використання бюджетних коштів, узгодженого з головним їх розпорядником - Держкомтелерадіо. Документально підтверджено, що при цьому «Укрінформ» дотримувався вимоги програмно-цільового принципу використання бюджетних коштів за програмою Євро-2012 (КПКВ 1701710). Бо вся сума (440 тис. грн.) за своїм цільовим призначенням мала йти на оплату праці співробітників і на нарахування зарплат. Тобто була спрямована на реалізацію заходів із інформаційного супроводу підготовки України до Євро-2012, і, зокрема, на забезпечення функціонування інформцентру.
Агентство, хай і не без проблем, виконало завдання, поставлені розпорядженням КМУ. Серед зробленого - веб-сайт «Євро-2012. Україна», що повноцінно функціонує, щотижневий двомовний спецвісник, щоденна передача всіма каналами агенції кількома мовами в Україну та за кордон оперативної інформації, моніторинг громадської думки і ЗМІ, брифінги, прес-конференції та круглі столи, прес-тури для іноземних колег і багато іншого.
Але, як з’ясувалося, марно було чекати у зв’язку з цим особливої вдячності. Навіть навпаки, проведена торік улітку в «Укрінформ» перевірка Контрольно-ревізійним управлінням у м. Києві виявила, за поданням ревізорів, злісні порушення - нецільове використання бюджетних коштів (так було кваліфіковано витрати, які агенція спрямовувала на оплату праці співробітників, задіяних у роботі з інформаційного забезпечення не чогось іншого, а саме підготовки України до європейської футбольної першості). Більше того, розпорядження КРУ зобов’язувало керівництво установи повернути до бюджету нібито неправомірно виплачені 2008-го і в першій половині 2010-го зарплати.
Виявилося, не мають права «жируючі» працівники «Укрінформу» отримувати свої 1,5-2,5-тисячні зарплати з двох програм сумарно, навіть при тому, що це не забороняється ні законом, ні підзаконними інструкціями. За роботу, виконану згідно з поставленими державними завданнями, в інтересах, знову ж таки, держави. Очевидно, що перевіряльники - чи то помилково, чи то зумисне - підішли до «Укрінформу» з міркою бюджетної організації, якою агенція не є. І до аргументів сторони, яку перевіряли, державні ревізори залишилися глухими й сліпими, наполягаючи на необхідності повернути до бюджету «незаконно» витрачені кошти.
У цій ситуації тодішній гендиректор «Укрінформу» Віктор Чамара пішов на абсолютно обгрунтований, здавалося б, але досить необачний (як у результаті з’ясувалося) крок - вирішив відстоювати свою правоту в суді. Тим більше що незадовго до КРУ «Укрінформ» масштабно ревізувала Рахункова палата України.
Як і КРУ, Рахункова палата також перевіряла правомірність і законність використання агентством коштів, виділених на інформаційне забезпечення підготовки України до Євро. Ознайомлення з актами перевірок засвідчило: через руки представників обох контрольних органів пройшли одні й ті ж документи. Але, на відміну від ревізорів КРУ, спеціалісти Рахункової палати не виявили в діях «Укрінформу» та його керівництва суттєвих порушень. Прикметно також, що рішення про направлення в правоохоронні органи розпоряджень за результатами перевірки в Рахунковій палаті ухвалюється не на рівні заступника її керівника, і навіть не керівника. Це прерогатива колегії. Вона ж за результатами перевірки «Укрінформу» такого рішення не ухвалювала. Але й ця обставина не похитнула думки ревізорів київського КРУ. Хоча статус Рахункової палати України, безперечно, вищий, ніж міського контрольно-ревізійного управління.
Про те, що виплати працівникам «Укрінформу» не можна кваліфікувати як неправомірні і такі, що порушують розпорядження нормативних і посадових положень та інструкцій, свідчать, зокрема, ухвала Шевченківського райсуду м. Києва, а також науково-правові експертизи, проведені доктором юридичних наук, професором, членом-кореспондентом Національної академії наук України В.Опришком та доцентом кафедри адміністративного і фінансового права Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Є. Герасименком.
Однак і ці аргументи КРУ не переконали. А під час судових засідань, на яких був присутній і кореспондент DT.UA, представник КРУ, торкаючись питання про відсутність бюджетного фінансування за програмою Євро-2012 у першій половині 2010 року, цілком серйозно сказав: «Треба було закрити інформцентр». Очевидно, такі заяви можливі лише тому, що справа пішла на досить сумнівний принцип, продиктований хибними уявленнями про так звану честь мундира, а точніше - псевдоцехову солідарність.
На жаль, марно було сподіватися, що в ситуації належним чином розберуться на високому урядовому рівні. І тут мундиро-цехова солідарність узяла гору. Урядовою постановою за підписом прем’єра М.Азарова 16 травня нинішнього року Віктор Чамара, що був призначений на посаду гендиректора ще 1999 р. і пропрацював в агентстві загалом понад 35 років (почавши з кореспондента), був звільнений із займаної посади. Рішення уряду супроводжувало трохи дивне формулювання: у зв’язку з «невідповідністю посаді за станом здоров’я і виходом на пенсію».
Втім, і це б ще нічого, коли б не викликана КРУшниками підмога «суміжників» із прокуратури, котрі приєдналися в судовому розгляді як третя особа, а також відкрили з цього приводу на надміру норовливого екс-гендиректора спеціальну кримінальну справу. А коли маховик держмашини запущений, зупинити його досить важко. Для цього треба мати або дуже багато грошей, або дуже могутніх покровителів. І того, й іншого мають понад міру сьогоднішні можновладці, за чиї помилки та зловживання доводиться розплачуватися переважно стрілочникам. Яка вже тут справедливість?
У зв’язку з ситуацією, по суті, штучно створеною навколо В.Чамари, група керівників центральних і регіональних друкованих ЗМІ, інформаційних агенцій та електронних видань, у числі яких Віталій Адаменко, Олександр Бриж, Василь Грузін, Анатолій Криволапов, Юлія Мостова, Лариса Остролуцька, Дмитро Панчук, Олександр Швець та інші, а також секретаріат Національної спілки журналістів України звернулися до президента Віктора Януковича. Вони просять гаранта Конституції захистити журналіста-ветерана від необгрунтованих обвинувачень та морального терору.
До глави держави звернулися також керівники інформаційних агенцій 13 держав, які входять до Причорноморської асоціації інформагенцій. Звернення на захист свого, тепер уже - колишнього, керівника направив Віктору Януковичу, а також генеральному прокурору України і колектив «Укрінформу».
Коли матеріал було підготовлено до друку, стало відомо, що в «Укрінформ» прийшла нова-стара перевірка - ревізори КРУ в м. Києві. Право здогадатися, з якою метою, залишаємо читачам.