Моряки танкера «Навстар-1», засуджені в Іраку й передані Україні, перебуватимуть під вартою до вирішення Верховним судом України питання подальшого відбування покарання, повідомляє Мін’юст.
Як інформує прес-служба Мін’юсту в зв’язку з повідомленнями ЗМІ з посиланням на омбудсмена про відсутність законних підстав для утримання під вартою в Україні колишнього капітана танкера «Навстар-1» Миколи Мазуренка і колишнього старшого помічника Івана Сощенка, Україна суворо дотримуватиметься зобов’язань, визначених Конвенцією про передачу засуджених осіб (1983 р.).
Як відомо, судно «Навстар-1» з українським екіпажем на борту, що вивозило з Іраку дизельне пальне, було перехоплене в серпні 2003 року в Перській затоці британським військовим кораблем «Сазерленд». Капітана судна М.Мазуренка і його старшого помічника І.Сощенка заарештували за обвинуваченням у спробі контрабандного вивезення 3,5 тис. тонн пального. У жовтні 2003 року іракський суд засудив обох українців на 7 років позбавлення волі й оштрафував кожного на $1,2 млн. Українці під час суду не визнавали себе винними в контрабанді дизельного пального і заявляли, що виконували доручення судновласника — компанії «Навстар» (Об’єднані Арабські Емірати). Інші 19 членів екіпажу судна повернулися в Україну. М.Мазуренко та І.Сощенко відбували покарання в кількох місцях, зокрема у в’язниці Абу-Грейб. 17 червня 2004 року їх екстрадирували в Україну.
Згідно зі спільною заявою Тимчасової коаліційної адміністрації Іраку та Тимчасового повіреного у справах України в Республіці Ірак від 15 липня 2004 року, на підставі якої засуджені М.Мазуренко і І.Сощенко були передані для подальшого відбування покарання на території України, умови й механізми передачі зазначених громадян регулюються Конвенцією про передачу засуджених осіб (1983).
З огляду на вимоги Конвенції, держава виконання вироку, тобто Україна, має утримувати засуджених М.Мазуренка та І.Сощенка під вартою, доки не буде завершено процедуру заміни вироку, інформує Мін’юст.
Заміна вироку відбувається за правилами, встановленими статтею 11 Конвенції, згідно з якою український суд має право замінити міру покарання, визначену іноземним судом, на міру покарання, передбачену законодавством України за такий злочин. Переглянути вирок суду по суті, відповідно до Конвенції, має право лише та держава, судом якої був винесений вирок. Водночас, обидві держави мають право приймати рішення про помилування, амністії чи пом’якшення вироку згідно зі своїм законодавством.
Оскільки дотримання вимог Конвенції є міжнародним зобов’язанням України, а також однією з умов передачі М.Мазуренка та І.Сощенка Україні, Мін’юст України як центральний орган з виконання Конвенції про передачу засуджених осіб вживе всіх заходів для дотримання її вимог.