М.Гоголь навіть уявити собі не міг, скільком аферистам він «відкрив» очі на розв’язання життєвих проблем певного характеру своєю комедією «Мертві душі». Ось і на Тернопільщині не встигло висохнути чорнило на законі про земельну реформу, як почали з’являтися в колишніх колективних господарствах... мертві душі. При цьому ініціатори такого «відродження» навіть пошкодували зусиль ускладнити механізм, описаний великим письменником.
Для довідки: в області на базі 570 розформованих колективних сільськогосподарських підприємств зареєстровано близько 670 нових. Селяни віддали перевагу приватно-орендним підприємствам, товариствам з обмеженою відповідальністю, сільгоспкооперативам, акціонерним товариствам, фермерським господарствам. Таке розмаїття, звичайно, дозволило певній кількості керівників зробити кілька кроків «ліворуч», за чужу межу.
Наприклад, голова прав-ління селянського товариства «Бишківське» завбачливо потурбувався про свої прибутки. Ще в грудні 1997 р. він підробив виписку з протоколу спільних зборів, приписавши до числа жителів села прізвища десяти селян, яких раніше не було помічено на полях рідного господарства. Списки передав для затвердження голові Бишківської сільради. Той, своєю чергою, вважаючи за краще не помітити підробки, засвідчив документи, а потім відіслав папери на затвердження в земельний відділ. Пан голова товариства очікував підготовленого тех-нічного звіту і сертифікатів на право власності земельними паями. У тому числі і для віртуальних селян (читай — для власних потреб) 12 гектарів ріллі. Цілком доречно припустити, що голова заплющив очі на фальсифікацію за цілком реальну винагороду. Тим більше що проти обох керівників порушено кримінальну справу за обвинуваченням у зловживаннях службовим становищем і підлог.
Аналогічно, але з великим розмахом діяли «діти чиновника Чичикова» у Заліщицькому районі: посадовці агрофірми ім. Грушевського та Торської сільради вписали новоспечених аграріїв, які претендують на дев’ять земельних паїв, завдавши збитків господарству, а отже селянам, на 44 220 грн.
Але й це мізер, порівняно з тим, що спробували «прокрутити» керівники агрофірми «Кривчанська» Бор-щівського району: під час перевірки у списках членів сільгосппідприємства було виявлено 120 прізвищ осіб, які на кривчанських буряках спини не гнули, однак, лише за скромними підрахунками, права на володіння 250 гектарами землі отримали.
Результати перевірок свідчать, що, практично, в кожному районі Тернопільської області посадовці готувалися до розпаювання та приватизації угідь заздалегідь. Як повідомив начальник управ- ління Держслужби по боротьбі з економічною злочинністю УМВС в області Анатолій Ненашко, порушено кримінальні справи за обвинуваченням у зловживанні службовим становищем та підлог щодо понад двадцяти керівників сільгосппідприємств. Деякі справи уже передано на розгляд у суд. Слідство встановило, що незаконно було виділено 154 земельних паї загальною площею 330 гектарів. Наголошувалось і на такому факті: адміністрації нарізали собі найбільш вигідно розміщені та найродючіші ділянки. Цікава і така закономірність: що чисельніше господарство, а отже, і менший пай, то більше вписувалося «мертвих душ».
Причини зловживань легко пояснити: у селах селяни, за великим рахунком, зміст закону «Про оренду землі» знають від самого голови або когось із адміністрації. Звісно ж, ті тлумачили пункти й параграфи документа, як їм було вигідно, вписували як тих, хто переселився в інший світ, так і тих, хто поміняв місце проживання. Крім того, не секрет, що в багатьох селах основну частину населення в останні роки становлять пенсіонери та діти, багато молодих жінок виїхали на заробітки до Італії, Греції, Польщі, а чоловіки — до Португалії, Чехії, Росії. То чому ж добру пропадати, міркує голова товариства або агрофірми, — і виписує сертифікати для себе.
Не поодинокі випадки, коли селяни-пенсіонери, котрі не в змозі обробити наділ, продають сертифікати, і не за реальну ціну — від 25 до 36 тис. грн. за гектар, а, в кращому випадку, від 5 тис. грн. до кількох сотень гривень і за обіцянку орендаря восени доповнити натуроплату зерном, овочами або фруктами.
В окремих господарствах керівники подбали і про техніку для власних плантацій. Проводячи інвентаризацію майна, вони списували товарно-матеріальні цінності, які ще цілком могли послужити. У Бережанському районі в селянських товариствах «Золотий колос», «Прикарпаття» та «Вербівське» ревізія розкрила недооцінку вартості основних засобів виробництва більш ніж на 73,5 тисячі гривень.
Голова товариства «Крогулецьке» Гусятинського району, знаючи, що арбітражний суд розглядає питання про банкрутство його господарства, отже, майно піде для розрахунку пайового фонду, продав сівалку третій особі. Потім передав усі основні засоби виробництва (вартістю близько 235 тис. грн.) і зерно (10 тис. грн.) створеному товариству «Аграс», порушивши пайові права інших членів товариства.
...Перші місяці розпаювання землі виявилися важкими, але, судячи з усього, основне ще попереду.