Опитування, проведене агентством KPMG серед 5 тисяч бізнесменів, показало, що службовці всіх компаній, незалежно від їхньої величини, спеціалізації, обороту та специфіки діяльності, займаються розкраданнями. Найпоширенішими формами розкрадань виявилися завищення службових видатків, розкрадання готівки, підробка чеків, шахраювання з кредитними картками та зловживання медичними страховками. Хоча масштаби матеріальної шкоди, заподіювані середній компанії за рахунок завищення службових видатків, і збільшилися за останні п’ять років аж усемеро, проте вони ледь вийшли за межі 140 тисяч доларів на рік (у перерахунку на одну середню компанію). А от розкрадання готівки зросли за такий самий період лише вдвічі, хоча й досягли 300 тисяч доларів. Зростання «обсягів виробництва» з підробки чеків виявилося ще меншим, абсолютні ж показники ще більшими — 625 тисяч доларів. Зате шахраювання з кредитними картками «тягнуть» уже на 1,12 мільйона доларів на рік. І це втричі більше, ніж 1994 року. А от шляхом шахраювання з медичними страховками службовці тієї ж таки середньостатистичної компанії привласнюють понад 3 мільйони доларів, що вп’ятеро більше, ніж 1994 року. Таким чином, за рік службовці компанії крадуть у середньому 5,5 мільйона доларів. Хоча ще п’ять років тому аналогічні втрати не перевищували 1,5 мільйона.
Аналітики не виявили достовірних відмінностей у кримінальних особливостях поведінки службовців комерційних і некомерційних компаній, високотехнологічних і тих, які використовують ручну працю. Зате вони виявили такі відмінності між службовцями однієї й тієї ж компанії. Низькооплачувані й малоосвічені службовці крадуть значно частіше. Загалом, стверджують автори дослідження, крадійство починається вже з поштових скриньок, і найбільш нечистими на руку виявляються кур’єри. Правда, шкода, якої вони завдають своїми примітивними злочинами, у середньому не перевищує 60—70 тисяч доларів на рік. Зате менеджери, котрі крадуть рідше, роблять це з великим розмахом — у середньому по 250 тисяч доларів. А коли за справу береться відповідальна й керівна особа, сума крадіжки зростає до 1 мільйона доларів на рік.
Наведена вище статистика викликала в пересічних добропорядних американців справжній шок. Адже ці показники, на думку компетентних органів, абсолютно не відповідають дійсності. Насправді шкода, заподіювана компаніям розкраданнями, які роблять свої ж службовці, як мінімум на порядок вища. Просто більшість компаній аж надто заклопотана збереженням своєї ділової репутації, тож готова приховувати всю цю «службову» інформацію від сторонніх. Залишається цілком незрозумілим, як за таких фантастичних збитків американська економіка може так довго і стало зберігати свій процвітаючий вигляд.
Власне, саме в неймовірному добробуті експерти й убачають причини такого стрімкого зростання обсягів розкрадань. Америка затоплена «мільйонерами-скороспілками», котрі одним недбалим порухом руки за комп’ютерним столом можуть зробити себе власниками казкових дивідендів, а потім викликати пекучі заздрощі в тих, хто клацав «мишкою» не в тому місці. Саме ця заздрість і безпрецедентна легкість повсюдних збагачень і спонукає пересічних службовців на ще недавно незвичні для них форми підприємництва.