Збулася мрія суддів і справдилися побоювання прокуратури — судову реформу, хоча й у косметичному вигляді, схвалено більшістю Верховної Ради. У четвер після виснажливо тривалих суперечок і безлічі переголосовувань депутати все-таки ухвалили пакет із десяти законопроектів, які дозволять хоча б наблизити устрій вітчизняної судової системи до вимог Конституції. П’яти років не вистачило для того, щоб, відповідно до Перехідних положень Основного Закону, створити нові закони. Отож і довелося, з поваги до Конституції, в авральному порядку затверджувати проекти про зміни до чинних. Термін дії Перехідних положень спливає 28 червня. Тож у Президента на розгляд ухваленого Радою пакета залишилося менше тижня. Крім того, до дня народження Конституції треба ще встигнути опублікувати ці документи, інакше вони ніяк не наберуть сили до вказаного терміну. А про час на належну підготовку до реформування на місцях годі й говорити. Чи встигнуть?..
Зі змінами системи судоустрою за тиждень до п’ятирічного ювілею Конституції відступати вже нікуди. Адже це не Податковий кодекс, що його, наче кусень м’яса, підвішений над упряжкою їздових собак, можна нескінченно обіцяти, а в результаті нічого... Тут конкретні терміни. Недарма голова комісії ВР із питань боротьби з організованою злочинністю й корупцією Юрій Кармазін — один з авторів пакета законопроектів, на запитання «ДТ» «що станеться, якщо необхідні зміни так і не буде ухвалено?» відповів: «Сьогодні все буде ухвалено — залізно! Я навіть думки не можу припустити, що буде інакше». Та, попри це, аж до кінця доля пакета висіла на волосинці. Зранку депутати просто відхрещувалися від документів, розданих їм буквально перед голосуванням. А ввечері два законопроекти про внесення змін до законів «Про прокуратуру» і «Про статус суддів» і взагалі випали з загальної обойми ухвалених у цілому. До сумлінності депутатів мусили закликати голови профільних комітетів і голова Верховного суду України. Спільними зусиллями проштовхнули. В результаті реформу побудовано на змінах у законах, ухвалених ще за радянських часів. І базовий із них — закон Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про судоустрій України» від 1981 року!
29 червня ми дізнаємося, як на практиці запрацює єдина судова система, а має статися ось що. З’явиться система судів загальної юрисдикції, кожному з яких буде надано статус юридичної особи. Її буде створено на базі:
1) існуючих нині районних і міських судів, перейменованих на місцеві, які стануть судами першої інстанції;
2) обласних судів, Верховного суду Криму, Київського і Севастопольського міських судів, які перетворяться на апеляційні;
3) військових судів (судів гарнізонів, що виконують роль місцевих судів, військових судів регіонів у ролі апеляційних судів);
4) спеціалізованих і вищих спеціалізованих судів.
Усе це діятиме під крилом Верховного суду України, якому надано статус найвищого судового органу в системі судів загальної юрисдикції. За такої структури судової ієрархії єдиною серйозною новацією (крім скасування міжобласних судів) можна вважати спеціалізовані суди. Та й то, за словами першого заступника голови комітету ВР із питань правової політики Ігоря Коліушка, який представляє в парламенті зміни в законі про судоустрій, адміністративні суди буде створено не раніше, ніж через два місяці. Тож на початковому етапі реформа обмежиться зарахуванням у ряди спеціалізованих вже існуючих арбітражних судів, які буде перейменовано на господарські. Втім не так усе безболісно, адже за цією формальною зміною вивіски чітко прозирає втрата арбітражними судами своєї нинішньої автономії — їх тепер інстанційно підпорядковано Верховному суду, який отримує право переглядати в касаційному порядку їхні рішення, так само як і будь-якого іншого суду загальної юрисдикції.
Конституційну норму гласності судового процесу підкріпили положенням, яке зобов’язує суди забезпечувати фіксацію проходження судового процесу технічними засобами. Проте не важко здогадатися, що техніка для запису може з’явитися в залах судів до 29 червня хіба що за щучим велінням. Реальнішим видається пункт, який гарантує, що «ніхто не може бути обмежений у праві одержання в суді усної або письмової інформації стосовно результатів розгляду його судової справи».
Правову допомогу в суді дозволено надавати не тільки адвокатам, а й іншим особам, котрі мають право проводити правову діяльність. А щоб захистові легше жилося, підтяли можливості прокуратури. Тепер вона втратить можливість затребувати з суду будь-яку справу, за якою рішення набрало законної сили, оскаржувати це рішення чи зупиняти виконання вироку. Прокурора цивілізовано обмежено апеляційним і касаційним поданням на вироки, рішення, постанови судів. А його розпорядження зможе оскаржувати не тільки вищий прокурор (рішення якого ставало остаточним), а й суд. А стосовно всюдисущого загального нагляду, то похитнути його підвалин не вдалося. Якщо не враховувати формальності: відтепер прокуратура проводитиме вже не вищий нагляд за застосуванням законів, а лише... прокурорський. Різниця не дуже значна.
Змінами в закони про прокуратуру, про міліцію та про оперативно-пошукову діяльність врегулюється пункт 13 перехідних положень Конституції, що дозволяє використовувати «існуючий порядок арешту, утримання під вартою та затримання осіб, підозрюваних у скоєнні злочину, а також при проведенні огляду та обшуку житла» тільки протягом п’яти років після початку дії Основного Закону. Тепер право давати санкцію на арешт та обшук переходить від прокуратури до судів. Як вони впораються з цією справою, ми незабаром дізнаємося. Але зробити їм це буде не так і просто, адже в ухвалених законопроектах навіть не передбачено поняття слідчого судді. Цілком імовірно, його залишили на потім, на випадок проведення повноцінної судової реформи, яка, запевняє народний депутат Ігор Коліушко, з порядку денного аж ніяк не знімається: «Ми однаково зобов’язані ухвалити новий закон про судоустрій. Але тепер із цим уже можна особливо не поспішати. Адже після внесення змін судова система вже стане прозорішою і зрозумілішою для громадян, у яких з’явиться можливість добиватися справедливого рішення в суді. Хоча на початковому етапі нововведення і для них напевне створять чимало труднощів. Упевнений також, що після прийняття пакета з 10 законопроектів всі учасники законопроекту будуть схильні шукати компроміс при ухваленні нової законодавчої бази для судової системи, оскільки багато основних проблемних моментів знято вже тепер».