Слово честі, не перестаєш дивуватися мінливості людських доль. Причому життя людей інколи безпосередньо залежить від їхніх близьких, тих, кому віддано все.
На початку 50-х бездітне подружжя Жеребилових узяло з дитбудинку й удочерило маленьку Оленку (ім’я змінено). Названі батьки-фронтовики упадали біля дитини, потураючи їй у всьому. Після школи Оленка вступила до Дніпропетровського медичного інституту, а закінчивши його, почала працювати лікарем-терапевтом в 11-й міській лікарні. Там, де працювала медсестрою у фізіотерапевтичному кабінеті її мати, Євгенія Федорівна.
Особисте життя в доньки складалося не зовсім вдало. Народження сина сім’ї не зміцнило, тому Руслан практично постійно мешкав у бабусі. Була, правда, ще одна причина. Як стверджують родичі, особливої любові до сина Олена Георгіївна не виявляла. Вона навіть намагалася позиватися з неповнолітнім Русланом через квартиру, яку їй допомогла купити Євгенія Федорівна ще за радянських часів. Звісно, суд став на сторону дитини.
Син виріс, одружився, придбав будинок. Із матір’ю, що вже вийшла на пенсію, стосунки так і не склалися. Та, власне, Руслан цим особливо не переймався. Його більше турбували досить немолоді дід і бабуся. Адже Євгенія Федорівна — ровесниця Жовтневої революції, а її чоловік на сім років старший. Втім, попри поважний вік, старенькі, на думку сусідів по під’їзду в будинку на житловому масиві Червоний Камінь, із якими вони знайомі понад 20 років, завжди перебували при здоровому глузді й підтримували з усіма чудові стосунки. А ось про доньку, Олену Георгіївну, всі без винятку сусіди висловлюються вкрай негативно. Підстава — гірше не придумати.
Звісно, на пенсію нині, хай навіть і підвищену, жити розкошуючи неможливо. Правда, якщо є нерухомість, яку можна продати або здавати наймачам, фінансові можливості розширюються. Олена Георгіївна, живучи в центрі Дніпропетровська на скромну пенсію, мабуть, давно накидала оком на квартиру своїх названих батьків, до речі, інвалідів Великої Вітчизняної війни. Старенькі помирати явно не збиралися, і тоді донька наважилася на хитромудру комбінацію. У травні нинішнього року без відома та згоди батьків через суд Ленінського району вона встановлює над ними опікування. Що характерно, прокуратура Ленінського району, втручання якої допомогло заморозити відчуження житла стареньких, виявила, що працівники соцзабезу з подружжям пенсіонерів не зустрічалися.
Схему оформлення опікування розробили дуже просто. На інвалідів було видано довідки про їхню непрацездатність із... 11-ї міськлікарні, в якій, нагадаю, довго працювала Олена Георгіївна. Хоча подружжя перебувало на обліку й лікувалося у п’ятій. Сусіди та дільничний лікар офіційно заявили нашому кореспонденту, що в 11-й лікарні Жеребилови не лікувалися. Це ж саме підтверджує і прокуратура Ленінського району. Проте суд на підставі фальсифікованих документів затвердив 7 травня опікування.
Далі залишалися технічні деталі.14 вересня поточного року Олена Георгіївна приводить до батьків лікаря-психіатра для огляду. Лікар оглянув їх і, не сказавши ні слова, лаштувався йти. Донька попросила в матері 150 гривень для оплати виклику лікаря. Згодом візит медика призвів до визнання стареньких... психічно хворими.
Місяць по тому, 16 жовтня, як свідчить сусідка Жеребилової Н.Карлова, Олена Георгіївна та троє невідомих чоловіків «садять Євгенію Федорівну у велику чорну машину й відвозять на Ігрень». Усі спроби мешканців під’їзду потрапити в квартиру, де залишався літній чоловік Жеребилової, ні до чого не привели. Тоді сусіди викликали онука, якого у квартиру також не впустили. Руслан їде у психоневрологічний диспансер на Ігрень. Але там завідуючий 26-м відділенням відмовляє онуку в зустрічі з бабусею. Мовляв, є заява від опікуна, який просить до Жеребилової нікого не пускати.
Сусіди дзвонять в усі дзвони, надсилаючи листи в різні інстанції. Завдяки ефективному втручанню особисто прокурора Ленінського району Сергія Сеїна, двері квартири нарешті відчиняє... зовсім незнайома жінка. Відчувши недобре, онук перевіз діда до себе додому, як і бабусю, забравши її після тривалих митарств 26 жовтня під розписку з відомої дніпропетровської психлікарні. До речі, інвалід війни, довоєнна чемпіонка України з плавання Євгенія Жеребилова ніколи не перебувала, якщо вірити довідці з ПНД №14, на обліку у психіатра.
Результатом громадянської активності сусідів і оперативної роботи прокуратури стала заборона на продаж квартири стареньких. Ще трохи — і подружжя, у кращому випадку, опинилося б на лікарняних ліжках, а в квартирі оселилися б інші мешканці. Щоправда, поки інвалідів перевозив до себе онук, у квартиру навідувалася донька. У розмові з нашим кореспондентом Руслан заявив, що з квартири зникло 3640 гривень, які бабуся відклала собі на похорон. Зникли й 2100 гривень, які приготував для себе дід.
Власне, усе вищенаведене — результат журналістського розслідування, яке кореспондент «ДТ» проводив досить довго, спілкуючись із сусідами Жеребилових, помічником прокурора Ленінського району Л.Бондаренком, подружжям Жеребилових та їхнім онуком Русланом. Останнього, до речі, мати обвинувачує в алкоголізмі, кримінальних діях і в усіх смертних гріхах. Вона навіть пригрозила запроторити його за грати. Отож, десяток опитаних автором цих рядків мешканців під’їзду запевняють, що всі обвинувачення матері на адресу сина — брехня щонайчистішої води. Перепало від Олени навіть прокуратурі, на дії якої вона вже написала скаргу.
Гра, яку веде Олена Георгіївна, звісно, варта свіч. Як повідомили авторові цих рядків, житло стареньких на ринку нерухомості «тягне», як мінімум, тисяч на 15 вічнозеленої валюти.