Письмово (з допомогою факсимільного зв’язку) узгоджувати з головою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відрядження за межі області, відпустки, а також інформувати про відсутність у зв’язку з хворобою із зазначенням осіб, які виконують обов’язки голови загального апеляційного суду на цей період, «попросив» голів загальних апеляційних судів голова названого суду Л.Фесенко.
Щоб адекватно кваліфікувати таке відверте нехтування законом і головними принципами, покладеними в основу функціонування судової влади, важко навіть підібрати слова. Йдеться про очевидну спробу у неконституційний і незаконний спосіб встановити адміністративну вертикаль управління загальними судами. По суті ж це — перевищення повноважень голови вищого суду і втручання у діяльність судових органів — загальних апеляційних судів.
Відповідно до закону, адміністративні повноваження голови вищого спеціалізованого суду, у тому числі й голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ВССЦКС), поширюються лише на суд, який він очолює. Закон не дає йому жодних прав на управління іншими судами.
Посилання у листі на пункти 1, 10 та 12 статті 34 закону є нічим іншим як юридичним «замилюванням» незаконних намагань узяти під адміністративний контроль апеляційні суди.
Показова, здавалося б, дрібничка: у листі юридично неграмотно зроблено посилання на відповідні положення ст. 34 закону. Вона має три частини, а в листі цей факт проігноровано: вказано лише пункти і не зазначено, якої частини. Юристам немає потреби пояснювати цю правову неточність, якщо не сказати — правову неграмотність, авторів листа.
Так, у п. 1 частини першої (бо в інших частинах пунктів немає) ст. 34 передбачено, що голова вищого спеціалізованого суду «представляє відповідні спеціалізовані суди» у зносинах з іншими органами державної влади. Але Л.Фесенко забув про один юридичний нюанс, а саме про те, що загальні апеляційні суди, головам яких він адресував свій лист, не є спеціалізованими судами. Вони є загальними судами! Тому посилання в листі на пункт 1 частини першої ст. 34 закону як на підставу встановлення нового порядку відряджень, відпусток та інших моментів діяльності голів загальних апеляційних судів є безпідставним. А точніше — неправомірним. І це, безперечно, розуміють і сам підписант листа, і ті, хто його готував, бо в листі зроблено підміну понять. У ньому написано, що, відповідно до зазначеного пункту 1, «Голова Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ представляє суди загальної юрисдикції...». Але ж це не так, бо в законі йдеться про спеціалізовані суди, які, разом із загальними, відносяться до судів загальної юрисдикції. Отже, спеціалізовані суди і суди загальної юрисдикції — це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.
Пункт 10 частини першої статті 34 закону, на який посилається у своєму листі Л.Фесенко, також не передбачає жодних повноважень для встановлення його контролю за діяльністю голів загальних апеляційних судів. Так, у цьому пункті йдеться про контроль, але контроль зовсім інший. Цим пунктом встановлено, що голова вищого спеціалізованого суду «контролює ведення та аналіз судової статистики, організовує вивчення та узагальнення судової практики, дбає про аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства». Але яким боком це положення закону застосувати до голів апеляційних судів? Воно ж не має жодного стосунку до того, що встановлюється листом Л.Фесенка! Воно не те що притягнуте за вуха до безпосередньої діяльності керівників апеляційних судів, а притулене, як горбатий до стіни.
Ще більш комічним виглядає посилання у листі на пункт 12 частини першої ст. 34 закону, який передбачає, що голова вищого спеціалізованого суду «здійснює інші повноваження, визначені законом». Але які повноваження і яким законом вони визначені? Тобто цей пункт взагалі є «порожнім» у юридичному плані, і посилання на нього — відверте глузування над тими, кому цей лист адресовано.
По суті, з правової точки зору, викладену у листі пропозицію можна розцінити не інакше як своєрідне закріпачення голів апеляційних судів. До речі, у недавній вітчизняній історії спроба встановити кріпосне право для певної категорії посадовців уже була. Тоді очолюваний паном Балогою секретаріат президента Ющенка запровадив аналогічні обмеження для губернаторів. На той час заборона їм їздити до Києва без дозволу секретаріату президента встановлювалася для того, щоб позбавити губернаторів можливості безпосередньо спілкуватися з прем’єр-міністром Ю.Тимошенко. Такі обмеження через свою очевидну абсурдність проіснували недовго. Але стосовно губернаторів це було ще хоч якось виправдано, оскільки вони входять у вертикаль виконавчої влади, мають адміністративне підпорядкування тощо. А в судовій системі нічого схожого ніколи не було, навіть за радянської влади. Відповідні ланки судової системи з’єднані процесуально та інстанційно — суд першої інстанції, апеляція, касація.
Тому закономірним є запитання: навіщо Л.Фесенку чи тим, хто йому рекомендував подати такий лист, вдаватися до, дуже м’яко кажучи, сумнівних у правовому плані заходів впливу на голів судів? Адже після так званої судової реформи українські судді й так уже достатньо закріпачені та залякані, а суди практично повною мірою контрольовані ззовні судової системи. Якої підконтрольності і повинності ще треба?
У своєму листі Л.Фесенко зазначає, що діє «за дорученням президента України по забезпеченню дотримання дисципліни посадовими особами державної влади». Але президент України за визначенням (як гарант Конституції) не міг давати доручень, котрі суперечать Конституції та законам України. Тим більше стосовно суддів, щодо яких глава держави не має і, за конституційними приписами, не може мати дисциплінарної влади. Так само, як і голова вищого спеціалізованого суду, який не є начальником для суддів та голів нижчих судів. У такому разі як розцінювати цей лист Л.Фесенка? Як підставу президента? Чи просто як використання його статусу для надання своєму листу «владної» ваги і сили? Але як бути із конституційними принципами поділу влади та незалежності суддів (статті 6 та 126 Конституції)? Їх же, наскільки відомо, ще ніхто не скасував.
І ще одне, може — й найголовніше, запитання: як до цього листа поставляться голови загальних апеляційних судів, яким він адресований? Чи схилять вони голови й кинуться виконувати припис, який не базується на законі, чи все таки знайдуть у собі сили вказати на його неправомірність та неприпустимість? За великим рахунком, їхня реакція на цей лист — показовий тест на незалежність судової влади і самостійність судів, без чого справедливе правосуддя неможливе.
«ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ
з розгляду цивільних
і кримінальних справ
вул. П. Орлика, 4-а, м. Київ, 01043
Головам
загальних апеляційних судів
Відповідно до пунктів 1, 10, 12 статті 34 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Голова Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ представляє суди загальної юрисдикції як органи державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами, контролює ведення та аналіз судової статистики, організовує вивчення та узагальнення судової практики, а також здійснює інші повноваження, визначені цим Законом.
З метою налагодження та координації спільної роботи із зазначених вище питань та за дорученням Президента України по забезпеченню дотримання дисципліни посадовими особами державної влади прошу голів загальних апеляційних судів письмово (за допомогою факсимільного зв’язку) узгоджувати з Головою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відрядження за межі області, відпустки, а також інформувати про відсутність у зв’язку з хворобою із зазначенням осіб, які виконують обов’язки голови загального апеляційного суду на цей період.
Відповідну інформацію прошу повідомляти не пізніше десяти робочих днів до планованої відсутності або невідкладно.
Голова Л.І.Фесенко»