Коли результати роботи не викликають оптимізму, загрожуючи зіпсувати благополучну звітність, доводиться використовувати обтічно-делікатні формулювання. На кшталт таких: «Обстановка залишається складною». У перекладі на безпристрасну мову статистики це, приміром, може означати, що за минуле півріччя у Запорізькій області офіційно зареєстровано понад 17 тис. злочинів — на 28,4 % більше, ніж за аналогічний торішній період. Із урахуванням того, що й 2003 року їхня кількість збільшилася майже на третину, напрошується закономірний висновок: Запоріжжя є одним із найнеблагополучніших у кримінальному відношенні регіонів країни. Проте керівництво правоохоронних структур області вважає інакше. На їхню думку, зростання злочинності регіону не притаманне, а показники погіршилися лише через те, що стражі порядку зайнялися наведенням останнього в обліку й реєстрації злочинів.
Напевно, цей аргумент заслуговує на увагу. Особливо, коли врахувати: із 2000 року в області чотири рази змінювалися керівники прокуратури, УМВС і податкової адміністрації, тричі — СБУ. Але ось що цікаво: як офіційний привід ротації начальства прорахунки в роботі навіть не згадувалися. Навпаки, кадрові перестановки найчастіше супроводжувалися підвищеннями в званнях і посадах. І ще одна примітна особливість. Відбувалося це, як правило, у середині року, надаючи можливість новому начальнику списувати всі недоліки на роботу попередника.
Але все ж, здається, рік — термін цілком достатній якщо не для цілковитого усунення колишніх недоробок, то принаймні для наведення елементарного порядку. І який результат? За шість місяців від початку поточного року в регіоні вдвічі збільшилася кількість зареєстрованих здирств і розкрадань особистого майна, на третину — випадків шахрайства, тяжких тілесних ушкоджень. Підвищився рівень рецидивної злочинності. Причому в таких районах, як Гуляйпольський, Волнянський, Михайлівський, Кам’янсько-Дніпровський, Мелітопольський, цей показник зріс на 50—70 %. Невже лише через те, що запорізькі правоохоронці почали старанніше та принциповіше реєструвати кримінальні прояви? Тільки чомусь результати недавніх перевірок, як і раніше, фіксують далеко не одиничні випадки серйозних порушень закону при порушенні кримінальних справ і, що особливо примітно, в обліку вчинених злочинів.
Утім, самі по собі статистичні дані характеризують криміногенну ситуацію лише почасти. І хоч би які вони були позитивні, це ще далеко не завжди засвідчує торжество правопорядку. Візьмімо таку проблему, як ліквідація заборгованості по заробітній платі. На перший погляд, результати діяльності стражів закону вражають. Після прокурорських втручань лише в першому півріччі борги по зарплатах у регіоні скоротилися більш як на 20 млн. грн. Проте часом за «справною цифрою» ховається не стільки розв’язання наболілої проблеми, скільки здатність пристосовуватися до вимог, продиктованих згори. От і виходить: мелітопольська прокуратура, приміром, судячи з даних звітності, значно поліпшила кримінальне-правове реагування на порушення законодавства про оплату праці. Кількість задоволених протестів там збільшилася втричі. Та тільки проблема в тому, що в цілому ситуація не лише не поліпшилася, а й іще більше загострилася, оскільки загальна сума заборгованості по зарплатах зросла в районі майже вдвічі.
Про те, що злочинність має соціальні корені та що порушення закону краще не допустити, ніж потім із ним боротися, говориться часто й багато. Проблема ця глобальна, і її розв’язання, безумовно, залежить не лише від діяльності правоохоронців. Проте це зовсім не означає, що до профілактичних заходів вони можуть ставитися недбало. Якщо така оцінка комусь видасться занадто різкою, є сенс звернути увагу на такий факт. Кожен шостий злочин в області вчинено особами, котрі раніше притягувалися до відповідальності. Проте кількість випадків обрання такого запобіжного заходу, як утримання під вартою, значно скоротилася. Нерідко навіть ті, хто мають за плечима по кілька судимостей, після викриття у вбивстві, залишаються на свободі, отримуючи можливість уникнути судової відповідальності.
Багато випадків порушення закону стражі правопорядку й узагалі воліють залишати поза полем уваги. Один із доказів того — недавнє притягнення до кримінальної відповідальності за шантаж і хабарництво начальника рибінспекції і директора центру рибного господарства в Бердянську. Судячи з матеріалів слідства, цим видом промислу обвинувачувані займалися давно й систематично. Тому складно повірити, що місцеві правоохоронці про нього не знали чи бодай не здогадувалися. Але злочинну діяльність хапуг було припинено тільки після втручання співробітників центрального апарата МВС. Зате в справах, які й злочинами називати ніяково, правоохоронці демонструють разючу принциповість і суворість. У одному з районів, приміром, міліція порушила, розслідувала й направила до суду кримінальну справу за фактом продажу пенсіонеркою... пляшки горілки. Хоч як це дивно, прокуратура не лише підтримала, а й активно сприяла винесенню обвинувального вироку. Згаданий епізод можна було б розцінити як курйоз, та лише в червні аналогічний прецедент стався в іншому районі.
— Коли справа стосується арешту простих селян, робітників, проблем не виникає, — зауважив на одній із нарад начальник обласного УВС Микола Ільїчов. — Але щойно з’являється авторитет, у працівників міліції тремтять коліна, прокурори відразу ж зникають, їх не знайдеш, а в судах відпускають, навіть не подивившись. Приміром, на члена організованої злочинної групи — навіть не авторитета, а авторитетика з Мелітополя — у суді є дві кримінальні справи за хуліганство й заподіяння важких тілесних ушкоджень. Сам фігурант на підписці про невиїзд. Його затримують у сусідньому Акимовському районі, вилучають у машині обріз мисливської рушниці. За даними експертизи, на обрізі виявлено відбитки пальців затриманого. Більше того, встановлено, що саме з цього обріза зроблено постріл у контейнер, який знаходився на місці вбивства. Проте в Акимовці ані начальника міліції, ані прокурора ці обставини не зацікавили. Затриманого відпустили з миром. А коли звернулися до мелітопольського суду із пропозицією змінити обвинувачуваному запобіжний захід за вже відкритими справами, суддя терміново йде у відпустку та їде за межі міста.
Такий, м’яко кажучи, лібералізм не лише сприяє зростанню впевненості злочинців у безкарності, а й, що ще гірше, породжує у громадськості небезпідставні сумніви в торжестві законності. Оскільки неможливо пояснити, із якого доброго дива при розгляді в одному з місцевих судів кримінальної справи про навмисне вбивство, що передбачає покарання у вигляді 15 років позбавлення волі, помічник прокурора змінив обвинувальну статтю. І випадок вже отримав оцінку вбивства через необережність із наступною амністією. Умовною мірою покарання відбувся і п’яний винуватець дорожньо-транспортної пригоди, яка забрала життя двох людей. Навіть попри те, що згаданий злочин викликав великий негативний резонанс. Схоже, вдасться вийти сухим із води і першому заступнику голови однієї з райдержадміністрацій, стосовно котрого порушено кримінальну справу про корупцію. Місцевий суд ухвалив притягнути держслужбовця до відповідальності, а апеляційний скасував це рішення. І нікому невідомо, як довго триватиме розгляд справи. Як, до речі, невідомо, з якої причини в запорізьких судах по два-три роки залишаються нерозглянутими 20 кримінальних справ стосовно організованих злочинних угруповань.
Утім, як показує практика, і судовий вердикт далеко не завжди засвідчує торжество правосуддя. Адже в області реально виконується лише половина рішень судів. Можливо, з урахуванням цього не таким уже й абсурдним видається висновок в одному з прокурорських звітів: «Попри зростання злочинності на 40%, криміногенна ситуація в районі залишається стабільною».