37 суддів звернулися до Печерського районного суду м.Києва з вимогою про стягнення з Міністерства фінансів заборгованості у зв’язку з невиплатою заробітної плати суддям Апеляційного суду Донецької області впродовж 1999—2001 рр. Рішенням суду від 31 січня 2002 року позовні вимоги суддів були задоволені. Апеляція Державного Казначейства на рішення суду, ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 30 квітня 2002 року, була залишена без задоволення. Рішення суду про стягнення заборгованості держави перед суддями набрало законної сили.
Впродовж року й восьми місяців судді вживали усіх можливих заходів для виконання зазначеного рішення. Зокрема, зверталися до Державної виконавчої служби, у міністерства юстиції, фінансів, Генеральної прокуратури, адміністрації Президента України. На заяву суддів про порушення кримінальної справи у зв’язку з невиконанням судового рішення прокурор Печерського району м.Києва листом від 26 травня 2003 року відповів, що «…виконавчі листи повернуті без виконання обгрунтовано — оскільки кошти на такі цілі держбюджетом не перебачені».
Хоча, відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Між тим ця норма Основного Закону нехтується з боку виконавчої влади.
На думку суддів, невиконання судового рішення щодо їхніх позовних вимог ставить під сумнів існування принципів утворення України як правової держави, підриває авторитет судової влади та ставить її в залежність до виконавчої влади.
Загальні збори Асоціації суддів Донецької області прийняли рішення звернутися до гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.