Серед останніх новинок вітчизняної нормотворчості увагу привернув указ президента №780 «Про забезпечення здійснення контролю президента України за діяльністю СБУ». Цей акт зобов’язує першого заступника керівника секретаріату президента здійснювати «постійний контроль за дотриманням конституційних прав громадян і законодавства в оперативно-розшуковій діяльності і діяльності в сфері охорони державної таємниці», а також «контроль за відповідністю виданих СБУ положень, наказів, розпоряджень, інструкцій» тощо Конституції і законам України.
Якщо оминути посилання на деякі статті Конституції, до яких повернемося трохи згодом, текст указу є дослівним відтворенням статті 32 Закону України «Про Службу безпеки України», за винятком, як пізніше виявилося, останнього речення з другого абзацу цієї ж статті. У згаданому вище указі є посилання на статтю 102, а також пункти 1 і 17 частини 1 статті 106 Основного Закону. Згідно зі статтею 102 президент є гарантом державного суверенітету, дотримання прав і свобод громадян тощо; згідно з пунктами 1 і 17 статті 106 президент забезпечує державну незалежність і національну безпеку, а також здійснює керівництво у сфері національної безпеки та оборони. Питань немає — може, повинен, здійснює. Але як — сам чи опосередковано через інші органи? Тоді через які? У тій-таки статті 106 сказано, що президент може створювати (у межах коштів, передбачених Держбюджетом) для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби. Там само є положення про те, що «президент не може передавати свої повноваження іншим особам чи органам».
Хто ж у нашій країні «радить» і «допомагає» президентові виконувати його повноваження, передбачені згаданими вище статтями 102 і пунктами 1 і 17 статті 106 Конституції? Зазирнемо трохи далі. У статті 107 говориться: «Рада національної безпеки і оборони України є координаційним органом з питань національної безпеки та оборони при президенті України». Керівником цього органу, як відомо, є сам президент, персональний склад також формує він. Компетенція та функції РНБО визначаються законом. Дивимося Закон «Про Раду національної безпеки і оборони України» — у розділі II йдеться про функції і компетенцію РНБО, і до таких належать, зокрема, координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері нацбезпеки та оборони в мирний і воєнний час. Хіба діяльність СБУ не підпадає під ці критерії? Тим часом Закон «Про РНБО» визначає не лише статус, повноваження й інші функції цього органу, а й передбачає наявність спеціального апарату для ефективного здійснення цих функцій. Інше питання, що керівництво РНБО сьогодні здійснює в.о. секретаря цієї організації.
Але повернімося до указу — його текст до болю щось нагадував. І я знайшов це… у Законі «Про прокуратуру», до функцій якої належать: 1) перевірка відповідності актів, що видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України і чинних законів; 2) нагляд за дотриманням законів про недоторканність особи, соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод громадян, захист їхньої честі та гідності; 3) нагляд за дотриманням законів органами, що проводять оперативно-розшукову діяльність. При цьому як профільний закон, так і інше процесуальне законодавство наділяє прокуратуру цілою низкою повноважень і законодавчих механізмів для їх здійснення, які передбачають і відповідальність за перешкоджання у виконанні функцій прокуратури.
Ще більше запитань викликало вивчення самого тексту Закону «Про Службу безпеки України». Стаття 1 цього закону визначає підпорядкування СБУ президенту України і підконтрольність Верховній Раді. Водночас у статті 32 того ж закону йдеться вже не про підпорядкування, а про контроль президента за діяльністю СБУ. Саме з частини 2 цієї статті й узято текст для указу №780, наведений нами на початку матеріалу, — про контроль, що здійснюється спеціально призначеними президентом посадовими особами. У даному разі такою особою, відповідно до указу, став перший заступник керівника секретаріату президента. Але є одне «але» — у тій-таки статті 32, у тій же частині 2 сказано: «Повноваження таких посадових осіб і правові гарантії їхньої діяльності визначаються положенням, що затверджується президентом України». В жодній базі нормативних актів (включаючи електронну базу офіційних документів представництва президента України в Інтернеті) цього положення я не знайшов. То навіщо ж запрягати коня за возом? Викликали запитання й положення статті 34 про те, що «вищий нагляд за дотриманням і застосуванням законів Службою безпеки України здійснює генпрокурор і уповноважені ним прокурори». Що це за «вищий нагляд»? Що це за інстанція така? Та й загалом, навіщо вигадувати велосипед, коли він уже є в особі прокуратури і РНБО, діяльність яких, до речі, урегульована законами, а не положеннями.