«Ці землі безцінні, але сьогодні їх можна купити». Так лаконічно і дохідливо зазивають багатих громадян України та зарубіжжя купувати під забудову курортно-рекреаційні землі біля «найсинішого моря» одеські торгові агенти, котрі представляють інтереси «тихих» місцевих мільйонерів. А вже як гнівно обурюються новоспечені власники багатогектарних земельних наділів, якщо хтось із новопризначених прокурорів, які виконують нині нагляд за законністю, мимоволі насмілиться поцікавитися: а чи не могли б ви документально підтвердити правомірність спорудження в приморській курортній зоні комплексу багатоповерхових житлових будинків? Чи не діють обмеження і сервітути на «безцінних» ділянках? Чи є позитивні екологічні експертизи?
Не далі як минулої середи, 16 березня, одесити змогли на власні очі спостерігати, як уміють скромні нувориші організувати чималу акцію протесту проти дій нової влади, котра побажала переконатися в законності прийнятих рішень. Публічно закликаючи городян «на смертний бій із нашистською силою темною, помаранчевою чумою» і конкретизуючи цю «силу» на синьо-білих пов’язках іменами нехороших керівників тощо.
Загалом можна зрозуміти цю логіку лютого опору владі з боку власників теплоходів, дорогих будинків і приморських наділів, які ще донедавна вважалися недоторканними для будь-яких контролерів. Тяжче виправдати багатократні грабежі посеред білого дня сотень тисяч членів Одеської територіальної громади, включаючи факти насильного виселення цілих сімей із власних квартир, проданих нуворишами-свавільниками поза правовим полем, або позбавлення громадян навіть такого елементарного блага, як можливість пройти спекотного літнього дня на піщаний пляж і зануритися в прохолодну морську стихію...
А чого ж працівники наглядового відомства не діяли, не припиняли злочинні діяння нахабних одеських «прихватизаторів» на чолі з мером Русланом Боделаном? Успіхами в цьому напрямі, як свідчать уперті факти, одеські підлеглі генпрокурора Святослава Піскуна похвалитися не можуть. Ледь не єдиний «прорив» — постанова Одеської облпрокуратури про порушення кримінальної справи за фактами «привласнення та розтрати державного майна в особливо великих розмірах посадовими особами Федерації профспілок України і ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», оприлюднене буквально 15 березня ц.р. Що, втім, у надто досвідчених одеситів викликає не більш ніж обережний інтерес: як довго триватиме розслідування згаданих фактів? І чи не буде традиційного повідомлення уповноважених на те посадовців: відкриту кримінальну справу через відсутність порушень вимог законодавства закрито? У всякому разі, саме такими варіантами завершення кримінальних справ рясніє практика останніх років притягнення до відповідальності тих, хто нахабно відчужував у міської громади багатогектарні земельні ділянки і майнові комплекси в рекреаційній зоні, практично не видно.
Зате є факт «поразки в правах» столичного ревізора Бориса Омецинського, котрий очолював 2003 року за завданням Кабміну України Міжвідомчу комісію з комплексної перевірки стану цілості мережі санаторно-курортних закладів і ефективності використання земель курортного і рекреаційного призначення в Одесі. Після підписання неприємних для міськвиконкомівських і прокурорських чиновників висновків комісії про незаконну роздачу під котеджне будівництво прибережних рекреаційних земель, розпродажу за сміхотворними цінами та передачі різним організаціям із балансу дочірнього підприємства «Укрпрофоздоровниці» не менш як «18 санаторно-курортних об’єктів», що призвело «до скорочення земель курортного призначення на 65,44 гектара» і розорення багатьох санаторно-оздоровчих закладів, главу комісії Б.Омецинського просто усунули із займаної посади. І досі не відновили на роботі у відомстві...
А от керівні працівники міської, міжрайонної природоохоронної й обласної прокуратур, котрі були про все інформовані, однак ухилялися від належного реагування за фактами навмисного доведення до банкрутства санаторно-курортних закладів і подальшого наддешевого розпродажу земель рекреаційного призначення, досі трудяться, швидше імітуючи, ніж по-справжньому здійснюючи нагляд за законністю в природоохоронній сфері. Більше того, Юрія Трунова, недавнього прокурора Одеси, навіть підвищили по службі — призначили заступником прокурора області. Не програли й інші прокурори, які вміють ладнати із впливовими чиновниками та підприємцями, котрих, можливо, чекає лава підсудних за причетність до злочинних комбінацій. Причому торік траплялися такі дивні збіги, що розпорядження Одеського міського голови про надання прокурору дорогої квартири підписували того самого дня із винесенням постанови про закриття однієї з показових кримінальних справ — порушеної за фактами «зловживання службовим становищем посадовими особами Одеського міськвиконкому і ТОВ «Санаторій «Дружба»!
Жодних натяків — просто констатація факту. Певне, не слід дивуватися й тому, що директором ТОВ «Санаторій «Дружба», заснованого напередодні приватизації однойменної одеської здравниці, виявився не хто інший, як Олексій Бахчіванжі — помічник-консультант народного депутата України від Одеської області Ігоря Плохого, про що свідчить посвідчення №141/07 від 18 березня 2003 р. Нічого особливого немає також у тому, що О.Бахчіванжі є одним із засновників ТОВ «Санаторій «Дружба», яке стало повноправним хазяїном споруд і землі санаторію «Дружба» вартістю в десятки мільйонів гривень, хоча мало у своєму розпорядженні статутний капітал усього в 10 800 гривень. І, звісно, було б неправомірним перебільшенням якось пов’язувати часті відвідини дев’ятигектарної території практично знищеного санаторію «Дружба» пасажиром, схожим на депутата ВР І.Плохого, автомобіля з реєстраційним номером ВР 2-122. Чимало з 25 колишніх працівників здравниці, які третій рік очікують відселення з відомчого житла санаторію, проданого «Укрпрофоздоровницею» разом із лікувальними корпусами засновникам ТОВ «Санаторій «Дружба», навіть стверджують, що безпомилково впізнають у ньому депутата, котрий запам’ятався за агітаційними виступами на місцевому телебаченні на користь екс-кандидата в президенти В.Януковича.
З цього, звісно, не випливає, що скромному пану Плохому можна, наприклад, адресувати серйозні претензії щодо невиконання зобов’язань перед багатьма сім’ями колишніх працівників «Дружби», яким мали, відповідно до договору про купівлю-продаж цілісного майнового комплексу і земельної ділянки, ще 2002 року надати квартири в облцентрі. Деякі одесити, наприклад, припускають, що депутат Плохой міг заїжджати на територію санаторного комплексу, перетвореного на величезний будмайданчик на березі моря для того, щоб щиро і палко подякувати нинішньому директору ТОВ «Санаторій «Дружба» Едуарду Глибіну за фінансову підтримку. Оскільки в липні 2003 р. директор Глибін, виявляється, добряче виручив народного депутата Плохого, давши гарантії за останнього АКБ УкрСиббанку. Кредитор в особі заступника директора Одеської філії цього банку Сергія Розенберга і ТОВ «Санаторій «Дружба», іменованого «поручителем» в особі директора Едуарда Глибіна, уклали тоді договір поручництва № 97-D7/07-2003-п. З його змісту випливало, що ТОВ «Санаторій «Дружба» зобов’язався перед УкрСиббанком відповідати за виконання Ігорем Плохим (код 251761815) його зобов’язань перед банком у повному обсязі, що виникли з кредитного договору. А кредит у банку пан Плохой, слід зауважити, узяв солідний — 95 000 дол. США під 14% річних. Так от, ТОВ «Санаторій «Дружба» узяло на себе зобов’язання відповідати перед банком за цей кредит у тому ж обсязі, що й сам І.Плохой. Інакше кажучи, погодилося розділити солідарну з народним депутатом відповідальність. І якби раптом пан Плохой з огляду на якісь форс-мажорні обставини не зміг повернути в строк півмільйонний (у гривневому перерахунку) кредит, то банк пред’явив би вимоги до ТОВ «Санаторій «Дружба».
Щоправда, у такому разі і справді є резонним запитання на адресу керівництва ТОВ: якщо директор підприємства пан Глибін підписує настільки серйозні фінансові договори-поручництва, то, мабуть, ТОВ має на своїх рахунках серйозні фінансові кошти. А якщо так, чому тоді злісно ухиляється від виконання своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу санаторної землі, укладеним паном Глибіним із одеським мером Русланом Боделаном, яким було передбачено відселити працівників санаторію, котрі досі туляться у напівзруйнованому відомчому житлі? Адже зовсім поруч, на території санаторію, форсованими темпами споруджується комплекс дорогих багатоповерхових будинків.
«Ми не продаємо житло — ми створюємо стиль!» — претензійно рекламує будівельна компанія сучасні квартири для місцевої бізнес-еліти. І, схоже, зовсім не занепокоєна тим, що будівництво трьох багатоповерхівок ведеться на морському березі із порушенням встановлених законодавчих обмежень і сервітутів — усупереч вимогам статей 99 і 111 Земельного кодексу України, що стосуються дотримання режиму використання земель рекреаційного призначення, а також пункту 1.2 договору між Одеською міськрадою і ТОВ «Санаторій «Дружба». Втім, відповідно до букви Закону, відповідальність за нехтування зазначеними його нормами має нести керівництво ТОВ «Санаторій «Дружба» і міськуправління земельних ресурсів. На цій підставі і порушив 13 січня 2003 року прокурор Приморського району Одеси Григорій Пименов кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст.364 КК України. Кілька місяців по тому справа перекочувала в міжрайонну природоохоронну прокуратуру, потім в обласну. А завершилося все, як неважко було здогадатися, 27 липня цілковитим пшиком! Усупереч запитам, направленим лідером «Нашої України» Віктором Ющенком й іншими парламентаріями, на адресу керівництва Кабміну і вимогам до Генпрокуратури припинити правове свавілля й забезпечити квартирами 25 одеситів, відповідно до договірних гарантійних зобов’язань ТОВ «Санаторій «Дружба».
Така ж доля незабаром спіткала і другу кримінальну справу, порушену Одеською міжрайонною природоохоронною прокуратурою «за фактом заниження вартості 9-гектарної земельної ділянки», проданої слідом за будинками і спорудами здравниці. Подавала позов прокуратура Одеської області в інтересах держави в особі облуправління земельних ресурсів у Господарський суд Одеської області «про визнання недійсним договору купівлі-продажу 9-гектарної земельної ділянки». Багаторазово направлялися розпорядження прокурорів на адресу керівництва ТОВ «Санаторій «Дружба». А закінчилося все тим же. Конституційні права й інтереси громадян і держави залишаються потоптаними, зате чимало посадових осіб і учасників «санаторної епопеї», включаючи прокурорів і суддю Господарського суду, стали власниками ордерів на шикарні квартири або ввійшли до місцевого клубу «тихих» мільйонерів. Адже кожна сотка землі в районі «Аркадії», придбана покупцем — ТОВ «Санаторій «Дружба» за 60 грн., розпродується власниками за ринковими цінами. А вони зашкалюють за $30 000 за сотку! Неважко підрахувати навар учасників цієї оборудки, влаштованої за спиною Одеської територіальної громади і всупереч інтересам держави. Причому слід зауважити, що це всього-на-всього одна із сили-силенної незаконних комбінацій, які упритул не помічають владні та правоохоронні органи або вдаються до таких же заходів реагування, як у вищенаведеній епопеї розорення «Дружби»...
При цьому, певне, усе ж не зайво навести офіційні цифри, які навело 14 березня нове керівництво Одеської облпрокуратури. Досудовою перевіркою встановлено, що тільки «внаслідок незаконного розпродажу Федерацією профспілок України комерційним структурам майна санаторіїв і здравниць «Дружба», «Україна», «Червоні зорі», ім.Чувиріна, «Маяк», «Примор’я», ім.Горького, «Мирний», державі завдано збитків на загальну суму 22 млн. грн.». Будинки санаторіїв розпродано дрібними частинами приватним особам, які їх демонтували і спорудили житлові будинки, зазначають прокурорські працівники. Певне, через недбайливість, забувши про впливових помічників і «дахувальників» злочинних рішень і угод, які, слід гадати, не відмовилися безкарно погріти руки на розграбуванні здравниць і знищенні прибережних земель рекреаційного призначення.
Аби переконатися в цьому, досить пройтися по розореному Фонтану. Під самісіньким парком «Юність», де облюбували собі ділянки вельможні чиновники, прямо на схилах біля моря веде будівництво об’єктів усюдисуща фірма «Вланев», до створення та керівництва якої мали чи мають прямий стосунок сімейство мера Р.Боделана, досить впливові пани Продаєвичі. Саме з їхньої подачі знищували мальовничі прибережні схили, незабаром почали рости капітальні котеджі. За словами місцевих жителів, ще не добудувавши об’єкти, їх активно пропонують до продажу. Будівництво басейну вели на місці колишнього дельфінарію, хоча в рішенні міськради свого часу було оговорено зобов’язання забудовника «зберегти і забезпечити нормальні умови функціонування сезонного дельфінарію до введення в експлуатацію постійно діючого».
Недавно на 8-й станції Великого Фонтану була тренувальна база мореходного училища №17. Після скасування навчального закладу його нерухоме майно відійшло до пана Ківалова та очолюваної ним юридичної академії. Тепер спільними зусиллями прямо на пляжній смузі виросло чимало респектабельних двоповерхових будинків, підступи до яких викладено плиткою й огороджено парканом. Поруч із насипаним новеньким пляжем — величезний котлован, землерийна та будівельна техніка. Проте варварське знищення морського берега, треба розуміти, ніяк не вдається помітити працівникам міжрайонної природоохоронної та міської прокуратур. Цікаво, яку дисципліну вивчатимуть тут майбутні юристи? Зліва — веде забудову території тополиної алеї скверу імені Шклярука не менш відома одеситам фірма ДСК «Чорноморець», близького до народного депутата пана Климова. Територію колишнього дитячого санаторію «Здоров’я» і дитячої музичної школи, розташованої на сусідній приморській вулиці Баштанній, «освоюють» колишні і діючі представники міліцейського, прокурорського і судового відомств, а також Служби безпеки України. Власне, із дарування цим вірним служителям обов’язку і міського керівництва кількох десятків приморських земельних ділянок і почався кілька років тому процес безсовісного поділу курортного пирога Одеси.