Донедавна Японія вважалася однією із найбільш законослухняних і безпечних країн світу. Традиційне шанобливе ставлення до оточуючих, яким так славилася ця нація, охороняло громадський порядок набагато надійніше за найефективніші правоохоронні органи. Правда, останнім часом ці традиції в країні почали поступово відмирати, а рівень злочинності — зростати, але вже не поступово, а стрімко. Місцева поліція хоча й намагається працювати на випередження, усе ж не може втримати ситуацію під контролем. Однак хоче обпертися на ще один предмет національної гордості — повальне захоплення японців технічними нововведеннями. Зокрема, саме технічні хитрощі передбачається використовувати в боротьбі зі справжнім лихом японських міст — численними бандами байкерів, які з неймовірним ревінням гасають по дорогах, викликаючи загальне обурення й праведний гнів самих поліцейських.
Зазвичай у Японії, як і в усьому світі, байкерів намагаються поліцейськими машинами загнати на забарикадовані ділянки дороги, а потім накинути на них із вертольота спеціальну сітку. Засіб надзвичайно захоплюючий, але малоефективний. Тому в префектурі Фукуока поліцейське начальство розщедрилося на закупку 30 спеціальних пристроїв (630 доларів за штуку), що отримали назву Motorcycle Arrested Device. Такий MAD являє собою металевий ящик, розміщений впоперек дорожнього полотна. Зовні він виглядає як велика пласка металева плита і жодних підозр у людей недосвідчених не викликає. Банду байкерів, як і за традиційною методикою, заганяють поліцейськими машинами саме на цю, зазвичай пустельну, дорогу. Тільки-но передні колеса мотоцикла наїжджають на пристрій, металева кришка відскакує й оголює спеціальну клейку субстанцію. До неї за допомогою металевих гачків приєднується міцна мотузка, намотана на вісь. Приклеївшись до шини заднього колеса, мотузка поступово розмотується й гальмує рух мотоцикла. Причому гальмування виявляється настільки плавним, що до серйозних травм мотоциклістів не призводить. Тож усі «загальмовані» в такий спосіб мотоциклісти відразу починають розбігатися усебіч. По ідеї, поліцейські мають докласти максимум зусиль, аби виловити їх усіх. Але на практиці вони задовольняються зазвичай лише одним членом банди, бо знають з досвіду, що він одразу видає всіх своїх «колег». Так, у вересні в ході чотирьох облав вдалося затримати чотирьох учасників різноманітних банд. І вже через кілька днів усі чотири банди в повному складі опинилися за гратами.
Щоправда, чутки про подібне нововведення поширилися серед японських байкерів досить швидко, і тепер, переслідувані поліцейськими машинами, вони на повній швидкості завертають перед будь-якими металевими плитами. При цьому їхні переслідувачі подібної маневреності не мають і нерідко самі потрапляють у свої ж капкани. Тож навряд чи інші поліцейські підрозділи Японії наслідуватимуть приклад поліції префектури Фукуока. Адже країна вже встигла пережити масове захоплення поліцейського начальства спеціальними фарбуючими м’ячами. Ці м’ячі наповнювалися спеціальною незмивною флуорисцентною фарбою, і з їхньою допомогою поліцейські мали мітити тих злочинців, яких не могли затримати самостійно і проти яких не можна було застосувати зброю. Історія навіть зберегла випадок успішного застосування подібного винаходу, коли охо-ронцю поштового відділення вдалося позначити в такий спосіб збройного здирника. Здирнику дали можливість спокійно залишити помешкання з заручниками, а потім заарештували його, виявивши флюоресцентне світіння за допомогою спеціального приладу. Проте широкого розповсюдження ця практика так і не отримала. Один із поліцейських Токіо на умовах анонімності зізнався, що жодного разу навіть не намагався скористатися цими м’ячами. Зате його напарник, чемпіон міста по грі в бейсбол, намагався, і неодноразово. Та жодного разу в злочинця так і не влучив.
Оксана ПРИХОДЬКО за матеріалами International Herald Tribune