У номері 10 (435), за 15—21 березня 2003 року було опубліковано статтю донецького журналіста Євгена Шибалова «Дивні ігри «Інтертрансу». З посиланням на якусь організацію «Міжнародне об’єднання правознавців «Закон для всіх один» автор повідомляє про включення підприємства в міжнародний рейтинг «Ганьба нації», який нібито щорічно публікується ще однією таємничою організацією — Незалежною асоціацією ділових кіл Європи (IABE). Проте далі пан Шибалов із підозрілою поінформованістю і певним обвинувальним акцентом плавно переходить до викладення незрозуміло звідки відомої йому теми судового розбирання між ДТЕП «Інтертранс» і донецьким ТОВ НПП «Донвуглепневматика». У хід йдуть як неперевірені відомості, так і прямі звинувачення в дачі хабара. Причому повністю ігнорується, що такий факт може встановити лише суд. Автор явно і з задоволенням захищає відповідача — НПП «Донвуглепневматика», причому форма й стиль викладення «матеріалу» підібрані таким чином, щоб завдати шкоди доброму імені й діловій репутації ДТЕП «Інтертранс».
Однак почнемо по порядку. З електронних і друкованих ЗМІ багато хто вже знає, що так званий рейтинг «Ганьба нації» — спланована провокація проти одного з провідних транспортно-експедиторських підприємств — ДТЕП «Інтертранс». Щойно розпочали з’являтися спростування, з Інтернету раптом зник сайт так званої організації «Закон один для всіх» Міжнародної незалежної асоціації правознавців ( //zakon4all.h10.ru), на який посилалися чимало мас-медіа, які, не розібравшись, заковтнули цю наживку. Сталося те, що свого часу відразу ж прокоментували в ДТЕП «Інтертранс» — жодного рейтингу як і «організації правознавців» немає в природі. Це підтверджує і той факт, що на сайтах не були зазначені ні телефони, ні поштові адреси, а кількаразові спроби зв’язатися з його авторами через вказані електронні адреси, до речі, зареєстровані на безплатних поштових серверах (знайомі з Інтернетом підтвердять, як і навіщо створюють такі адреси й чи можна довіряти їх інформації) не призвели до жодних результатів. Немає також адрес і телефонів на сайті організації IABE. Було також з’ясовано, що ніхто ніколи не зустрічався особисто з жодним із «юристів». Вся інформація надходила з Інтертнету. Такі собі віртуальні правознавці.
Проте в деяких газетах майже одночасно з’явилися матеріали, які так чи інакше паплюжать ділову репутацію ДТЕП «Інтертранс». За «збігом обставин» скрізь настирливо обговорюється одна тема — відшкодування «Інтертрансу» заборгованості донецькою фірмою «Донвуглепневматика». Цікаво, що всі журналісти як один — із Донецька і дружно, хочеться сказати «хором під одну дудку», захищають цю фірму.
Справді, 2001 р. протягом півроку ДТЕП «Інтертранс» надавав ТОВ НПП «Донвуглепневматика» послуги з транспортно-експедиторського обслуговування вантажів, перевезених залізницею. Обсяги були солідними, вартість послуг доходила до 11 млн. гривень на місяць, причому послуги надавалися або з передоплатою або «Донвуглепневматикою» давалася фінансова гарантія донецького банку «Ікар-Банк» з оплати вартості цих послуг.
Однак якогось моменту платежі раптово різко припиняються.
Дивацтва розпочалися з того, що «Донвуглепневматика» різко пішла в тінь, попередньо якомога довше затягнувши термін надання відвантажувальної інформації та перевізних документів. Щойно вдалося розібратися в ситуації, вантажопотік відразу зупинили, проте борг усе-таки встиг утворитися, і саме за ті два тижні, які пішли на з’ясовування обставин і розшук «зниклих» перевізних документів.
Потім розпочалася майже детективна історія.
Керівництво «Донвуглепневматики» всіляко ухиляється від розрахунку за виконану роботу, від зустрічей і будь-яких переговорів, не відповідає на претензії, відмовляється робити звіряння розрахунків, ніяк не намагається чітко пояснити свої дії, зовсім неприпустимі діловою етикою і т.ін., і т.п.
Директори змінюються з калейдоскопічною швидкістю, ухиляючись від будь-яких заходів для цивілізованого вирішення господарської суперечки у позасудовому порядку — зустрічей, переговорів, звірок документів.
Далі — більше. Все, що стосується господарської суперечки — документи, комп’ютери з інформацією раптом опиняються в автомобілі, до речі, «Москвичі-412», і треба ж таке — його відразу викрадають. Пропадає без вісти вся документація, набагато більш дорога, ніж сам автомобіль.
Стає цілком очевидним, що ніхто по боргах платити не збирається і за позовом ДТЕП «Інтертранс» вирішення суперечки переноситься в господарський суд Донецької області.
Проте за вісім місяців через різні причини господарський суд Донецької області так і не приступив до розгляду справи, що послужило приводом для відводу цьому суду, після чого розпорядженням Вищого господарського суду України справу передано для розгляду господарському суду міста Києва. Після кількох судових засідань (до речі, — у справі 25 томів) позов ДТЕП «Інтертранс» задовольнили. Сума позову — 9,8 млн. грн. Зазначене рішення залишене в силі вищими судовими інстанціями України.
Більш того, за результатами цієї господарської суперечки розкрилися обставини, за якими прокуратура Донецької області в червні 2002 р. за фактом розкрадання керівництвом НПП «Донвуглепневматика» державного майна в особливо великих розмірах порушила кримінальну справу! На майно та рахунки «Донвуглепневматики» уже давно накладено арешт.
Перед самим зникненням директора «Донвуглепневматики» донецький «Ікар-Банк» видав фінансову гарантію державному транспортно-експедиторському підприємству «Інтертранс» з оплати «Донвуглепневматикою» наданих послуг. Та платити по своїй гарантії, схоже, не збирається, хоча за рішенням господарського суду банк має відшкодувати суму боргу.
Порівнюючи деякі події, можна дійти цікавого висновку. У випадку з «Донвуглепневматикою» перед третім засіданням суду починають змінюватися директори фірми, крадуть «убитий» «Москвич-412», в якому опиняється вся документація фірми, посадові особи ухиляються від явки в суд.
Нікому не відомі до останнього часу «юристи-правознавці» раптом з’являються в переддень слухання справи у Верховному суді по оплаті «Інтертрансу» коштів за фінгарантією «Ікар-Банку». Причому методи схожі. З’являються-зникають невідомі фіктивні організації. Наспіх створюються, потім зникають, потім знову з’являються інтертнет-сайти з наклепницькою інформацією, змінюються e-mail адреси, із яких ця інформація розсилається віялом (може хто й клюне?), потім раптом зникає саме керівництво «правознавців», але одночасно виникають раптом донецькі журналісти, які пишуть, як під диктовку, одне й те саме в різних виданнях.
Нагадує дешеву постановку провінційного театру, але в обох випадках — за одним сценарієм і з тим самим напівкримінальним кінцем.