Керівництво МВС і Генпрокуратури Росії під приводом боротьби з екстремізмом звернулося до сенаторів із пропозицією законодавчо запровадити відповідальність власників інформаційних ресурсів у російському сегменті Інтернету за розміщувану на них інформацію.
Заступник генпрокурора РФ Віктор Гринь, виступаючи у Раді Федерації, заявив із цього приводу: «Нині є крайня потреба в розробці законодавчих норм, які б передбачали припинення діяльності інтернет-сайтів, що пропагують тероризм і насильницький екстремізм».
З наближенням виборів пропозиції обмежити свободу слова в Інтернеті звучать дедалі частіше, пише газета «Новые Известия». Останнє ж на практиці може призвести до закриття інтернет-форумів, тому що їх власники можуть бути покарані за висловлювання учасників форумів, якщо їх вважатимуть екстремістськими.
Паралельно у Держдумі готується законопроект про прирівнювання розміщення матеріалу в Інтернеті до публікації у ЗМІ. Після прийняття відповідного закону на Інтернет пошириться дія Кримінального й Адміністративного кодексів, і будь-яке критичне зауваження на адресу влади може перетворитися на образу або наклеп.
Інтернет уже став основним місцем політичних дискусій, а незабаром може стати головним ЗМІ, передає «Новый Регион».
За даними ROMIR Monitoring, у Росії щодня Інтернетом користуються 7% повнолітніх громадян, щотижня — 17%, щомісяця — 22%. Це вдвічі більше, ніж три роки тому. За статистикою, сайти політичних партій і рухів щодня відвідують близько 20—50 тисяч осіб.
«Раніше була традиція збиратися на кухнях. Тепер прогрес — кухня великою стала, народу багато прийшло. Ось тут навіть телекамери є якісь дисидентські», — заявив член політради СПС Борис Нємцов на політичних дебатах, які відбулися цими днями. «Остання опора демократії», — погоджувався з ним депутат Держдуми Дмитро Рогозін. «Політика не йде в Інтернет. Її туди просто загнали», — сказав ведучий дебатів Олексій Навальний. Опозиція, крім дискусій, використовує Інтернет для оповіщення своїх прибічників про акції та виступи.
Коли стало відомо про випадок із рядовим Андрієм Сичовим, через Інтернет було організовано мітинг біля Міністерства оборони, на якому зібралося кілька сотень людей. Втім, прийнятий думською більшістю закон про мітинги і зібрання ускладнив проведення вуличних акцій.
Зате коли розпочалася антигрузинська кампанія, її противники почали позначати свої щоденники в інтернетівському «Живому журналі» значком «Я — грузин». Пізніше з’явилися і прибічники політики влади, котрі стали позначати себе «Я — росіянин». Втім, Інтернет для вербування прибічників і поширення ідей використовують не лише ліберали, а й ультраправі.
«Інтернет стає дедалі сильнішим і впливовішим, хоча він представляє не всі соціальні групи, а лише просунуту частину населення», — заявив керівник групи «Меркатор» Дмитро Орешкін. Автор проекту «Владимир Владимирович.ру» Максим Кононенко сказав, що вся політична дискусія в сучасній Росії відбувається в Інтернеті, і особливо у «Живому журналі».
Щоденники в «Живому журналі» ведуть лідер Демократичного союзу Валерія Новодворська, директор Інституту проблем глобалізації Михайло Делягін, член політради Народно-демократичного союзу Іван Стариков, голова СПС Микита Бєлих та багато інших політиків.
Раніше передачу сатирика Віктора Шендеровича дивилися мільйони. Тепер його блог регулярно читають приблизно 5 тис. осіб. «Це не заміна телебачення у сенсі впливу. Але спасибі, що хоч це дозволяється ще. Що не висмикнули штекер. У Туркменії і в Північній Кореї і цього немає», — зазначив колишній телеведучий.